Міський романс

Коли охриста палітра огортає Київ  багатством своїх півтонів, не соромлячись у різноманітності відтінків, а повітря стає нестерпно п’янким, з гіркуватою ноткою в’янення, мимоволі поринаєш у спогади. І, блукаючи вулицями улюбленого міста, ловиш себе на думці про те, наскільки ж воно змінилося. Не на краще.

Особливо гострий напад ностальгії відчуваєш, потрапивши до галереї «Триптих АРТ», де триває виставка робіт Люби Рапопорт під назвою «Київ. Дев’яності». О, це не просто «натура, що минає»!  Переважна більшість місць, зображених на її міських пейзажах, остаточно зруйновані, пішли у небуття.

«Коли писала, — розповідає художниця у своїй книжці, — навіть і не думала, що так несподівано швидко замість знайомих будинків, затишних двориків та скверів встануть скляні циліндри. Будиночки й дворики зникають, а разом з ними — і дух Києва».

Люба — киянка за народженням і по життю, спадкоємиця багатих живописних традицій родини, пише рідне місто так «смачно», щедро, емоційно, не шкодуючи фарб. І цей тендітний світ безжалісно руйнують. На догоду наживі, безкультурності, поганому смаку.

— Київські пейзажі (переважно це район Подолу, над будівлями якого міська влада знущається десятиліттями), — говорить доктор філософії, мистецтвознавець та художник Ольга ПЕТРОВА, — в інтерпретації Люби Рапопорт є живими істотами. Пейзаж захлинається від болю, вулиці стають дибки, немов благають про допомогу. Біля пейзажів художниці згадуєш слова, сказані засновником Вашингтонської галереї мистецтв Дунканом Філліпсом про пейзажі Хаїма Сутіна: «Вони реагують на майбутні катастрофи, вони немов передчувають агонії нашого світу, тотальної війни». Безперечно, експресіоністів Хаїма Сутіна, Ернста Людвіга Кірхнера та інших, можна вважати безпосередніми предтечами Любові Рапопорт. І їхня близькість не в стилістичному спадкоємстві, вона раніше і точніше, ніж більшість її молодих колег, прийшла до неординарного, модерністського мислення, передчувала розлами, травми, трансформації «чорнобильської ери», що наближається.

Сьогодні, коли так нестримно й страшно змінюється світ і системи взаємин усередині нього, від нас, нашої позиції залежить особиста безпека, наші духовні цінності й істинні острівці Києва, який ми всі так любимо.