Між війною і миром

Так звана влада ДНР  фактично поставила ультиматум перед керівниками Донецького муздрамтеатру, Лялькового театру, Донбас Опери та філармонії: або вони починають працювати, або їх приміщення експропріюють. Під дулами терористів особливо не посперечаєшся, і  в Інтернеті з’явилися такі оголошення:

«У зв’язку з чисельними зверненнями мешканців міста Донецька раді повідомити, що колектив Донецького національного театру опери та балету ім. А.Б. Солов’яненка з 1 вересня став до роботи, повідомляється на офіційному сайті  donbassopera.com/ru. Зараз  проходять окрім репетицій вистав поточного репертуару, активно ведеться підготовка до прем’єри «перлини» світового оперного мистецтва великого італійського композитора Джузеппе Верді — опери «Бал-маскарад». Про дату відкриття 83-го театрального сезону та прем’єри буде повідомлено додатково».

«Донецький національний академічний український музично-драматичний театр планує відкриття нового театрального сезону в жовтні. Зараз колектив зайнятий підготовкою до відкриття сезону і репетиціями прем’єрних вистав», можна прочитати на сайті muzdrama.dn.ua. До речі, збір трупи намічено на 1 жовтня. Як стало відомо «Дню», ДНРівці запропонували переглянути афішу і  українському театрові свої вистави «перекласти» російською мовою! А Донецький академічний обласний театр ляльок рапортує, що 28 вересня відкриває 82-й театральний сезон і запрошує глядачів на  добродійну виставу «Клаптики у завулочках», повідомляє dn-puppet.com.

Філармонію можна назвати лідером. Там навіть влітку йшли концерти, а в найближчих планах 26 вересня — «Ретро-джаз»,  4 жовтня — пісні М. Магомаєва, 5 жовтня — вечір мюзиклу і так далі (правда, всі програми проходять вдень).

Ось лишень не зрозуміло: навіщо ця показуха, і навіщо ризикувати життям людей, коли в місті щодня стріляють і гинуть люди? На ці запитання ніхто сьогодні в Донецьку не може відповісти. Так, з одного боку, люди самі повертаються до міста з різних причин: багато хто втомився поневірятися, у багатьох просто закінчилися гроші... Де шукати їм допомоги?  До речі, ні обласна влада, ні Міністерство культури, ні керівництво театрів, філармонії, музеїв навіть не ставили питання про евакуацію! Тому кожен виживає, як може...

«День» поспілкувався з генеральним директором Донбас Опери Василем Рябеньким, щоб дізнатися,  що зараз відбувається в колективі.

— Нам ніхто з Мінкульту жодного разу не зателефонував і не поцікавився, як живе колектив за цих непростих умов, — зізнається В. Рябенький.  — Кому потрібен наш театр? Схоже, що лише нам: працівникам Донбас-опери, театралам-донеччанам. Наші працівники  зараз у місті ходять на роботу, але платню з літа нікому не платять. Хоча ми перевели свої платежі через Державну скарбницю до Маріуполя і склали нові договори. Нам сказали — чекати! Ось і чекаємо... У нас люди працювали в червні — серпні (охорона, адміністрація, декоратори та ін.), але через воєнні дії гроші на банківські  картки не переказують на території, які не контролюються українською владою. Ми охороняємо свою будівлю та майно, багато працівників часто ночували в театрі, щоб нічого не пропало.

— Чи правда, що частина декорацій постраждала і, зокрема, знаменитого «Летючого Голландця»?

— Частково декорації знищено. Річ у тім, що  територію складу театру займали бійці ДНР. Ми спробували транспорт і частину декорацій вивезти, але жорсткі конструкції, на жаль, уже зруйновано... але для нас є головним, що ніхто з колективу театру не постраждав і всі живі— здорові.

— Половина трупи вашого театру за кордоном, деякі солісти та музиканти знайшли роботу в інших містах України.

— Я нікому не можу наказати повертатися. Доки в Донецьку небезпечно, але хто в місті — ті стали до роботи (музиканти та співаки займаються за індивідуальними планами і репетирують, щоб бути в професійній формі). Жодної людини я, як керівник театру, не звільнив. Хтось узяв відпустку за власний рахунок, хтось — звичайну. Сьогодні до Донецька непросто добратися. Потрібно пройти блокпости, а проїжджаючи дорогою можна потрапити під обстріл — і це, на жаль, наша реальність...

— Василю Івановичу, а може, вам не варто геройствувати під кулями, а створити на базі Донбас Опери, наприклад, мобільну концертну бригаду і виступати в Києві, Львові, Одесі, Дніпропетровську, Харкові та інших містах?

— А хто нас випустить із Донецька? Щоб виїхати з міста потрібно пройти декілька блокпостів «ДНР» і сил АТО. Процедура, скажу прямо, не дуже приємна. Гаразд, актори візьмуть інструменти і концертні костюми, але ніхто не дозволить нам вивезти декорації. Може політична ситуація стабілізується, і якщо з’явиться гуманітарний «коридор», то можна буде поставити це питання. Головне, що в трупі немає вбитих і поранених. Хоча я розумію, що частину колективу ми вже втратили.  Сьогодні у нас 40 оркестрантів, 20 хористів, 7 артистів балету і 10  солістів, але жодного диригента! Оголосили конкурс серед своїх музикантів, оскільки хочемо 4 і 5 жовтня запросити глядачів на дитячу виставу «Дванадцять місяців»  і показати оперету «Летюча миша». А там подивимося, як працюватимемо далі. Зі всіма тримаємо зв’язок у телефонному режимі та через Інтернет і сподіваємося на краще.

— А яка перспектива? Судячи з урізаного  творчого складу, намічена театром міжнародна прем’єра опери «Бал-маскарад» цієї осені не відбудеться, і до Донецька не приїде італійський режисер Італо Нунціата.

— Так,  прем’єру «Балу-маскараду»  Дж. Верді нам доведеться відкласти. Але сидіти склавши руки — теж не вихід. Люди в Донецьку живуть, попри гуркіт гармат, і ми маємо думати  про своїх шанувальників, а високе мистецтво завжди було еліксиром для душі. Зрозуміло, що вистави показуватимемо вдень, оскільки коли на місто спускається пітьма, то  люди бояться виходити з дому.

— З літа ваш театр використовується як бомбосховище, чи не так?

— Нас змусила влада ДНР це зробити. Під сценою обладнали  приміщення (лавки, вода, аптечки). До речі, жодного разу ніхто з наших працівників цим підвалом так і не скористався. Нині будівлю театру ми підтримуємо, робимо профілактику і готуємо до зими. Слава Богу, прямих влучань у приміщення не було.

— На ваш погляд, що буде далі в Донецьку і Донбас Опері, зокрема?

— Хочеться миру та спокою. Нагадаю, наш театр має досвід життя в період війни. 12 квітня 1941 р. Донецький музичний театр відкрив сезон у новій театральній будівлі, а у вересні до міста прийшли фашисти... З 25 грудня 1941 р. театр працював  в умовах окупації, а 1 січня 1942 р. Український музично-драматичний театр відкрився оперою С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». З червня 1942 року директором і режисером театру було призначено режисера Мюнхенської опери Тоні Грашбергера і театр перейменовується на Міський театр опери і балету. У липні 1943 р. театр знову перейменовують на Фронтову оперу — FRONT  OPER Stalino. До речі, частину трупи в період Другої світової війни було евакуйовано до Киргизької РСР (с. Сазанівки), а в червні 1942 р. театр переїхав до м. Пржевальська, де ставив вистави і виступав з концертами у військових частинах. Донецький театр вижив тоді, і я впевнений, що й тепер ми впораємося з труднощами, які припали на долю нашого колективу...