«Вигадуємо правду»

«Потрібен брехун» — цей анонс на афіші Національного театру ім. Лесі Українки напередодні виборів виглядає,  як певне застереження. Власне, герой п’єси грецького драматурга Дімітріса Псафаса — депутат Ферекіс  якраз і займався пошуком помічника, який віртуозно бреше — для спілкування з електоратом. А що з цього вийшло — побачимо на прем’єрі, на яку театр запросить глядачів 10 жовтня.

Найкращі ліки від роздратування і злості, викликаних недосконалістю світу, — комедія на злобу дня. Дійсно, хіба не смішно: з моменту написання п’єси минуло понад півсторіччя, а депутати так само безсоромно брешуть, а ми всі так само наївно віримо... Взаємозв’язок театру з політикою очевидний тому, що на сцені теж вчаться брехати. Причому так, щоб глядач/виборець втратив зв’язок із реальністю, відключив здоровий глузд, віддався мрії і... проголосував. Ногами. Здається, так заведено іменувати акт волевиявлення театрального народу?

Та тут завдання ускладнюється: актори зобов’язані свято вірити в те, що роблять і говорять на сцені. Власне, цим — самообманом, самонавіюванням — і займаються на репетиціях творці вистави.

— Розумний актор уміє почерпнути манки для вчинків персонажа з життя, заразитися ними, зробити їх своїми і через них змусити повірити глядача в правду відчуттів героя, — стверджує керівник постановки Михайло РЕЗНИКОВИЧ. І, попри те, що за текстом п’єси «Потрібен брехун!» герої весь час обводять один одного довкола пальця, актори вчаться брехати чистосердечно, за висловом депутата Ферекіса — «вигадують правду». І це — не жарти, попри жанр комедії. У театрі сміх з’являється лише там, де грають гранично серйозно.

З такою завидною незворушністю — діловито й відважно — бреше на сцені герой Максима Нікітіна. Його Тодорос, мабуть, нащадок Великого Комбінатора. За версією Російської драми це не вульгарний і підлий шахрай, а поет і актор! Він упивається брехнею, вважає свій промисел даром, особливим видом мистецтва, а себе в ньому, мінімум — маестро. Але, як повелося, тонкі натури — ранимі й довірливі. І брехун-віртуоз зіткнеться з підступною жіночою хитрістю. Взаємини двох обманщиків — депутатського помічника Тодороса і депутатської дружини — Джейн (Наталія Доля) — інакше як поєдинком не назвеш. Хто кого? — цю дилему глядачеві належить вирішувати аж до останньої сцени.

Яскраві, об’ємні й інші персонажі. Кожен із них детально «прорисований» режисерами — Михайлом Резниковичем і Олегом Нікітіним. І велике дитя — депутат Ферекіс, який захоплений футболом, обтяжений службою і невміло ухиляється від нудних зобов’язань, і секретарка Піпіца (Олена Тополь, Лариса Кадочникова) — дбайлива, чуйна, але гіпервідповідальна, яка не відзначається хоробрістю, але вірний, як пес, — охоронець Врасідас (Петро Крилов)...  Винахідлива хореографія Ольги Голдіс  кожен пластичний номер вибудовує драматургічно — це маленькі вистави у виставі, запальна музика в аранжуванні Дмитра Чубура,  лаконічна сценографія Олени Корчиної, і стильні костюми Олени Дробної — всі разом працюють на те, щоб  постановка вийшла видовищною.

Олена АЛЕКСАНДРОВА