«Дню» під силу змінити свідомість українців»

Село Літки — одне з багатьох у Київській області. На перший погляд, воно таке ж, як й інші. Утім, приїхавши сюди, розумієш — тут живе історія. Наприклад, тут свого часу вчителював відомий письменник, драматург і фольклорист Михайло Стельмах. Місцеві мешканці не лише знають і бережуть історію свого села, а й намагаються фіксувати сьогоднішні знакові події для нащадків. У цьому безперервному процесі пізнання та осмислення власної історії їм допомагає газета «День». Але все по порядку.

Пенсіонер Леонід Крошко з Літок — наш постійний читач. Декілька років поспіль він дарує Літківській школі імені Михайла Панасовича Стельмаха річну передплату на  газету і книжки з «Бібліотеки «Дня». Завдяки пану Леоніду шкільна бібліотека поповнилась на «Силу м’якого знака», «Війну і мир», «Бронебійну публіцистику» та «Підривну літературу». Леонід Крошко розповідає, що раз взявши до рук нашу газету, тепер не пропускає жодного числа. А коли почав читати книжки з «Бібліотеки газети «День», то відкрив для себе багато нового і зрозумів, що треба знаннями ділитися. І не помилився. Ці книжки одразу знайшли своїх прихильників у шкільних кабінетах.

УЧИТЕЛІ ВВАЖАЮТЬ, ЩО ГАЗЕТУ «День» ТА КНИЖКИ З НАШОГО ВИДАВНИЧОГО ПРОЕКТУ БУДУТЬ ЦІКАВІ НЕ ЛИШЕ ДОРОСЛИМ, А Й  ШКОЛЯРАМ — ПРОСТО ТРЕБА ДАТИ ЇМ ЦЮ МОЖЛИВІСТЬ — САМИМ ОБИРАТИ, ЩО ЧИТАТИ

Найбільший прихильник газети і книжок у літківській школі — вчитель історії Ярослав Сацьків. Викладач не лише читає публікації «Дня», а й активно використовує їх на уроках з дітьми, робить стенди зі статтями «Дня» на історичні теми. Упевнений, газета — не лише для дорослого читача, діти теж можуть знайти у ній багато чого цікавого для себе. «Газета дає матеріали для читачів різного віку. Минулий 2013-й у газеті оголосили Роком Володимира Мономаха — це якраз програма школярів сьомого класу. Найбільше мені подобаються статті, які перетинаються із програмою 10-11 класів. Дуже актуальний текст вийшов у «Дні» до 75-річчя від початку Другої світової війни, до цього розглядали у класі дві масштабні статті про початок Першої світової. Деякі підручники занадто академічні, нудні для дітей. Якби автори «Дня» писали посібники для школи, діти читали б їх із цікавістю», — переконаний Ярослав Сацьків. Крім цього, Ярослав Франкович постійно використовує у роботі «Силу м’якого знака» — там, за його словами, важливі історичні теми подано з цікавих точок зору.

НА ПЕРЕРВІ

Таке зацікавлення мешканців села публікаціями і виданнями «Дня» на історичну тематику не дивує. Історія займає важливе місце у житті громади. Наприклад, патріотичне виховання — важливий пункт навчальної програми у Літках. У місцевій школі перший урок починають із гімну, а щоп’ятниці усі, від першокласників до технічного персоналу, ходять у вишиванках. Кожен випускний клас вишиває для школи рушник — ці роботи зберігають як дорогу пам’ять. Також у закладі працює етнографічно-краєзнавчий музей. Селу є чим пишатися: перші письмові згадки про місцеву вишивку з’явилися у XVI столітті, у 1725 році було відомо про чумаків з Літок. Уславився місцевий цех чоботарів: за словами Ярослава Сацьківа, 1911 року Микола ІІ прямував на пароплаві до Києва, зупинявся у Літках, і місцеві майстри без примірки пошили чобітки царевичу Олексію. Син імператора хворів на гемофілію, проблеми зі взуттям загрожували його життю. Літківські черевики були настільки зручними, що старості цеху чоботарів Микола ІІ подарував годинник, а за два роки місцеві майстри отримали державне замовлення на виробництво чобіт. Ярослав Сацьків демонструє старий дитячий черевичок ручної роботи. Чобіток не прошито, густо підбито крихітними гвіздочками з берези — надзвичайно тонка робота.

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ — ВАЖЛИВИЙ ПУНКТ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ У ЛІТКАХ: У МІСЦЕВІЙ ШКОЛІ ПЕРШИЙ УРОК ЗАВЖДИ ПОЧИНАЮТЬ ІЗ ГІМНУ

У 1935—1939 роках у Літках вчителював Михайло Стельмах, тут його відвідував Максим Рильський. Ярослав Сацьків розповідає: «У Літках Стельмах зібрав колекцію народних пісень — понад 1000 мелодій. Письменник ходив із дітьми по навколишніх селах та збирав матеріали. Ще, коли Стельмах побачив у місцевих жителів багато рушників, почав збирати старовинні візерунки. Письменник із учнями записували пісню і до неї на розкреслений листок перемальовували певний візерунок. Зараз чотири альбоми з такими роботами зберігаються в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України у Києві». Після війни Стельмах відвідував Літки як приватна особа. Також селу подарували автограф письменника — передмову до вірша, присвячену польоту Гагаріна у космос.

УЧИТЕЛЬ ІСТОРІЇ ЯРОСЛАВ ФРАНКОВИЧ ПОКАЗУЄ ЕКСПОНАТИ ЕТНОГРАФІЧНО-КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ, ЯКИЙ БУЛО СТВОРЕНО У ШКОЛІ. МЕШКАНЦІ ЛІТОК ВВАЖАЮТЬ, ЩО ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА ДАЄ ЇМ ЧИМАЛО ПІДСТАВ ДЛЯ ГОРДОСТІ

Літки не лише цікавляться своєю історію, а й творять її.  Працівники школи брали участь у помаранчевій революції, стояли на Євромайдані — на згадку зберігають шоломи, пробиті гумовими кулями. Крім цього, в експозиції шкільного музею є ствол від гранатомету — передав випускник школи, який бере участь у боях на Донбасі. Викладачі дискутують із дітьми про події на сході, разом читають статті про хлопців, які воюють у зоні АТО.

І ТІ, ХТО ТВОРИТИМУТЬ ІСТОРІЮ ВЖЕ ЗАВТРА

Директор Літківської ЗОШ імені Михайла Панасовича Стельмаха Ганна Самойленко-Граждан вважає, що «газеті «День» під силу змінити свідомість сходу і України взагалі. Видання робить прекрасну справу — піднімає національний дух, виховує патріотизм. «День» розкриває очі, дає надію на майбутнє, підковує і надихає на щоденні турботи з виховання підростаючого покоління». Тепер колектив школи збирається відвідати XVI Фотовиставку «Дня» у Києві, адже, на думку викладачів, ілюстрації на шпальтах газети — завжди «постріл у десятку».