Чого очікувати Україні від команди Юнкера?

Днями Європейська рада призначила нову Європейську комісію на період з 1 листопада 2014 року по 31 жовтня 2019 року.  Відповідне рішення оприлюднено 23 жовтня в Брюсселі за результатами засідання саміту ЄС. Напередодні Європейський парламент дав згоду на склад нової комісії кількістю в 27 осіб. Згідно з  рішенням  парламенту президентом комісії призначено Жан-Клод Юнкера (Люксембург).

«День» звернувся до європейського й українського експертів з проханням прокоментувати новий склад Європейської комісії і поділитися міркуваннями як владі в Україні налаштовувати співпрацю з цим важливим органом ЄС.

«ВОНИ МАЮТЬ БІЛЬШЕ ПОЛІТИЧНОГО ДОСВІДУ»

Ролан ФРОЙДЕНШТАЙН, заступник директора Центру Мартенса, Брюссель:

— Структура нової Єврокомісії відрізняється від попередніх. І в команді Юнкера є багато видатних політиків. Зокрема кілька прем’єр-міністрів, наприклад, Катайнен (Фінляндія), Домбровскіс (Латвія). Члени команди Юнкера мають більше політичного досвіду у порівнянні з командою Баррозу.

Що ж до структури, то в цій Єврокомісії — сім віце-президентів, які координуватимуть кілька сфер. А це означає, що їм доведеться співпрацювати з двома чи навіть шістьма комісарами, що відповідають за конкретні сфери. Наприклад, Катайнен буде координувати роботу шістьох комісарів, що відповідають за такі сфери як зайнятість, зростання, інвестиції та конкуренція. До цього були віце-президенти, але значення віце-президентства було, радше, церемоніальне або навіть символічне. А тепер воно конкретне, і вони матимуть конкретний вплив на роботу комісії.   

—  Чи сприяє ефективності роботи комісії те, що деякі комісари з однієї сфери переходять на іншу? Наприклад Еттінгер звітував за енергетику у команді Баррозу, а тепер у Юнкера  відповідатиме за цифрову економіку і суспільство.

— Це добре, адже вони вже знають, як працює комісія. В Юнкера, справді, було складне завдання розподілити сфери відповідальності між комісарами, які представляють різні країни ЄС. Тому часто і відбуваються такі перестановки. І це не означає, що такі люди погано виконували свою роботу.

ПРО КЛЮЧОВИХ ЄВРОКОМІСАРІВ ДЛЯ УКРАЇНИ

— Оскільки для України у відносинах з ЄС сфера енергетики є чи не найважливішою, то хотілося почути від вас оцінку нового комісара у сфері енергетики іспанця Мігеля Аріаса Каньєте та віце-президента  словака Мароша Шевчовича, який відповідає за енергетичний союз?

— Я вважаю, що вони є компетентними людьми. Обидва мали великий адміністративний і політичний досвід. Шевчович був у попередній комісії. Нам треба почекати, зараз я не можу нічого сказати про їхню діяльність у сфері енергетики. Також важливо, щоб вони ладнали між собою.

— Я прочитав у Twitter заяву іспанського комісара щодо відносин Росії та України. «Я вірю в дипломатію, переконаний, що розум візьме гору  і буде уникнено ситуації, коли всі сторони втратять». А ви вірите, що газову суперечку, буде вирішено шляхом дипломатії?

— Ми всі сподіваємося на це. Я не знаю, наскільки реалістичними є очікування. Ми знаємо, що єдиний член комісії, якого критикували за проросійську схильність, це була віце-президент, високий представник з питань зовнішньої і безпекової політики Фредеріка Могеріні. Мені здається, що за останні кілька тижнів вона зробила все, щоб показати, що немає упередження на користь Росії.

— Хотілось почути вашу оцінку нового комісара з питань Європейської політики добросусідства і переговорів з розширення Йоханнеса Ханна?

— Знаю його,  нещодавно разом були на конференції в Братиславі. Я вважаю, що це конструктивна і працьовита людина. Але на питання розширення і те, що ЄС конкретно робитиме впродовж наступних років, впливає кілька чинників. І держави-члени ЄС і навіть комісар не має впливу на політику розширення ЄС.

— Зважаючи на те, що Україна хоче інтегруватися, то які комісари є найбільш важливими для української сторони, щоб активніше просуватися у цьому напрямі?

— Я вважаю, що це насамперед стосується комісарів, які займаються економічними та фінансовими питаннями. І саме з ними вам треба вже розпочинати співпрацю зокрема з реалізації Угоди про асоціацію. Очевидно, що важливим партнером для української влади є комісар Ханн, а також Домбровскіс і Катайнен. А підтримання контактів з комісаром Хілл, який відповідає за економічні питання, є важливими для отримання порад з реалізації реформ, зокрема банківської системи. А в питаннях торгівлі, безумовно, доведеться мати справу з комісаром Сесілією Мальстром, яка у попередньому складі відповідала за внутрішні справи.

«ГОЛОВНУ РОБОТУ МАЮТЬ ЗРОБИТИ САМІ УКРАЇНЦІ»

— Підсумовуючи, чи можете ви сказати, що Україна буде на порядку денному Юнкера, чи принаймні буде приділятися ним стільки уваги, як це було за Баррозу? 

—  На мою думку, Юнкер знає дуже добре, що в Україні сьогодні йдеться про головні цінності, які перебувають під загрозою неімперіалістичної Росії. І справді центральне питання, і не лише для України, а й для нас. І я думаю, що він зрозумів це і буде включати питання відносин з Україною й українське майбутнє в Європі в число своїх пріоритетів.

— Що  ви порадили б Україні, як їй треба співпрацювати з Європейською комісією?  

— Найважливіше, щоб українці обрали політиків, які не лише виступають за реформи, а й знають, як їх реалізувати. Іншими словами вони мають рішучість та знання, щоб реформувати Україну в кількох важливих секторах. Починаючи від державної адміністрації, закінчуючи боротьбою з корупцією, запровадженням верховенства права, незалежного правосуддя. Я сподіваюся, що в українців вистачить енергії і часу, щоб справитися з цими завданнями, навіть при тому, що у вас у країні триває війна. Якщо Україна не реформується майже 25 років після незалежності, то вона стане країною-кризою на дуже тривалий час. Я вважаю, що це останній шанс привести Україну на шлях, щоб стати великою європейською країною. І Європейський Союз, Європейська комісія, команда Юнкера можуть вам допомогти. Але головна робота має бути зроблена самими українцями.

«ЮНКЕР БУВ БИ ІДЕАЛЬНИМ ГОЛОВОЮ ЄВРОКОМІСІЇ КІНЦЯ 1990-х І ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 2000-х РОКІВ»

Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм Центру «НОМОС», Київ:

— Можна сказати, що Юнкер був би ідеальним головою Єврокомісії для періоду кінця 1990-х і першої половини 2000-х років. Безперечно, він один із найдосвідченіших європейських політиків, навіть більше — один із творців сучасного Європейського Союзу, а не просто співтовариства. Але на мою думку, не він і не очолювана ним Єврокомісія не в змозі адекватно реагувати на виклики, з якими стикнувся Євросоюз. Якщо поглянути на два склади Комісії часів Баррозу, то видно, що кожен наступний склад був менш ефективним, ніж попередній, якщо порівнювати ще з періодом до Баррозу. Наприклад, якщо взяти комісарів з питань енергетики, то можна назвати, що, на жаль, покійна Лойола де Паласіо, яка відповідала за енергетику і транспорт у ЄС, і за якої  закладено фундамент реформ у сфері енергетики і транспорту, що потім було реалізовано, то вона була найбільш ефективним єврокомісаром. Кожен наступний ставав більше бюрократом і все менше новатором. І як на мене, то ця тенденція зберігається, а Євросоюз стикається з як ніколи потужними у своїй історії викликами, які загрожують основам його існування.

«АГРЕСІЮ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ НЕ НАЗИВАЮТЬ СВОЇМИ ІМЕНАМИ В БРЮССЕЛІ»

— А що ви скажете про нову структуру Єврокомісії, що є новим у порівнянні з попередніми, хіба це не підвищить ефективність її роботи, тим паче що віце-президентами стали колишні прем’єр-міністри чи урядовці меншого рангу?

— Чесно кажучи, я ставлюся до цього із сумнівом. Хтось стає віце-президентом і так далі, а це не означає, що це матиме докорінний ефект змін у Євросоюзі. Тут необхідно не просто бюрократичним шляхом реагувати на зміни, а слід переосмислити становище, в якому опинився ЄС, і визначитися з  діагнозом стосовно того, що відбувається на європейському континенті.

Лише один приклад, який я відчув останнім часом, перебуваючи в Брюсселі чи в європейських столицях: війна на сході Європи, агресія Росії проти України, на жаль, не називається своїми іменами в Брюсселі. Там уживають замінник — російсько-українська криза. А якщо не називати речі своїми іменами, тоді діагноз проблеми неправильний і відповідно рецепт щодо її вирішення також буде неадекватним. Як наслідок ЄС — хай з новою структурою Єврокомісії, з новими обличчями — стикнеться з руйнівними процесами, які будуть іти не лише зовні, а й із середини Євросоюзу.

Теж саме стосується питання, пов’язаного з енергетичним сектором. Якщо ми відчуваємо, що енергетичний фронт є одним з видів гібридної війни Росії проти України, то в Брюсселі, як і раніше, продовжують вважати, що це певний бізнес-конфлікт між двома корпоративними суб’єктами «Газпромом» і Нафтогазом і відповідно його потрібно вирішувати як бізнес-конфлікт тим паче що у минулому вже не раз подібне мало місце. Звідси і причини невдач багатьох раундів переговорів у форматі, який намагається провести Єврокомісія і таким чином вирішити проблему.

Для ЄС головний рецепт його виживання за нинішніх обставин не в тому, щоб змінити структуру, склад Єврокомісії, якогось з євробюрократів вивищити над іншими. Це може дати ефект лише тоді, коли в європейських столицях матимуть адекватне бачення процесів, що відбуваються. 

 — Але ж нам треба з цією структурою співпрацювати. І зокрема чи буде це просто, зважаючи на те що енергетичними питаннями опікуватиметься віце-президент Марош Шевчович, який відповідає за енергетичний союз, і комісар Мігель Аріас Каньєте, який відповідає за кліматичні зміни і енергетику?

— Те, що плодиться більше бюрократичних структур, це не добре. Якщо раніше був комісар, який відповідав за енергетику і транспорт, що є взаємопов’язаним, то тепер енергетичний сектор поділено між двома комісарами. Хоча ми розуміємо чудово, що ці речі мають бути взаємопов’язаними. З одного боку, ідея Європейського енергетичного союзу — правильна. Але з іншого — її потрібно було напевне доручати вирішувати ініціаторам цієї ідеї. Нагадаю, що її ініціатором був уже колишній прем’єр-міністр Польщі. Було б логічно на цій позиції бачити представника Польщі. Тут ще є питання, наскільки ефективною буде імплементація цієї ідеї. У Брюсселі говорять правильні слова: необхідна координація, кооперація і солідарність. І не лише у рамках Європейського Союзу, але в більш широких рамках Енергетичного співтовариства, членом якого є й Україна.

Але ми ж бачимо на прикладі малих країн Європейського Союзу, яку позицію вони займають. Візьміть, позицію Угорщини, що контрастує з позицією багатьох країн-членів ЄС, зокрема Польщі щодо відносин з Росією. Тому чи вдасться привести до спільного знаменника ці розмаїті інтереси, створюючи енергетичний союз, тут великий знак питання. Як на мене, за такого підходу, що   демонструє Брюссель, у них радше побільшає проблем, ніж здобутків. Хоча хотілося б вірити в те, що все буде по-іншому.

«ЯКЩО БЮРОКРАТИЧНА СТРУКТУРА СТАЄ БІЛЬШ ГРОМІЗДКОЮ, ВОНА АВТОМАТИЧНО  СТАЄ МЕНШ ЕФЕКТИВНОЮ»

— До речі, сам Юнкер, номінуючи свою команду, направляв кожному з них листа, в якому була окреслена їхня місія. Зокрема один з пунктів називався «працювати по-новому», й у ньому наголошувалось, що «реалізація пріоритетів вимагатиме реформування роботи комісії, а реформи означають зміни, отже, я хочу, щоб усі ми продемонстрували, якими відкритими ми є до змін і готові адаптуватися». Чи вірите ви, що комісія  адаптується до реалій?

— Євросоюз стоїть перед серйозними викликами. Так зміни необхідні, і вони це усвідомлюють. Але знову ж таки, якщо ми поглянемо на новий склад Єврокомісії, то він стає більш громіздким. Якщо бюрократична структура стає більш громіздкою, то автоматично вона стає менш ефективною. І тому тут наміри благі, очікування серйозні, а результат може бути протилежним. Тому що багато добрих речей, які започатковувала Єврокомісія, часто розчиняються у бюрократичній тяганині.

Будемо сподіватися на кращий сценарій для ЄС й усього складу Єврокомісії, але те, що вже зроблено протягом перехідного періоду після виборів до Європарламенту показує, що результати можуть виявитися протилежними очікуванням або не відповідатимуть їм.