29 жовтня у Брюсселі знову говоритимуть про газ

29 жовтня в Брюсселі має відбутися тристороння чергова зустріч щодо газу. Формат обкатаний — РОСІЯ-УКРАЇНА-ЄС. Результат, на жаль, як і минулого разу, під питанням. Але Президент України Петро Порошенко ще в суботу на своєму Твітері написав: «Найімовірніше, що вже в середу буде знайдено компроміс щодо газу». Цікаво, звідки у Петра Олексійовича така інформація, якщо газове питання не в його компетенції?

А ЧИ БУДЕ МАНДАТ?

Та й віце-президент Єврокомісії Гюнтер Еттінгер також сподівається, що в середу у столиці ЄС «має бути ухвалено рішення і відповідну угоду мають підписати усі три сторони». «Ми сьогодні перебуваємо в тому стані переговорів, — говорив єврокомісар за підсумками тристороннього саміту 21 жовтня, — коли всі сторони повинні обговорити результати зі своїми президентами, урядами, керівниками компаній, і мають бути оцінені мною з представниками Ради Європи. І мають бути отримані відповідні мандати на реалізацію наступного тристороннього засідання наступної середи».

Інформації про ці мандати поки що немає. Хоча тоги попередніх газових переговорів у Брюсселі все ж таки містять чимало погоджених елементів. Нагадаємо, сторони домовилися, що Україна виплатить «Газпрому» до кінця року $3,1 млрд боргу за газ. Окрім того, за словами Еттінгера, вони погодилися з тим, що ціна на газ для України до кінця березня становитиме $385 за тисячу кубометрів. Україна збирається купити за цією ціною 4 мільярди кубометрів. «Вона (ціна) гарантується російськими партнерами, — як обіцяв Еттінгер, — і не може змінюватися в односторонньому порядку».

Окрім того, до кінця березня буде скасовано принцип «бери чи плати», а обсяги і час постачань газу визначатиме українська сторона. Проте, як зазначив Еттінгер, російська сторона висунула обов’язкову умову: розрахунок лише за попередньою оплатою. «Водночас, — констатує Еттінгер, — поки що гарантій фінансування закупівлі цих обсягів газу немає». До завтрашнього дня Єврокомісія, зі слів її віце-президента, збиралася з’ясувати це питання. Він також розповів, що сторони продовжують роботу над двома проектами угод. Одна є політичною, і її мають підписати два міністри. Другу — бізнес-угоду — підпишуть голови «Газпрому» і «Нафтогазу».

ВІДМОВНИКАМ НІКУДИ ПОСПІШАТИ

Але Росія не квапиться реалізовувати це положення. Мабуть, проти політичного документа в неї особливих заперечень немає. Але бізнес-угода, якою мають бути внесені зміни до «недоторканного», на думку російської сторони, контракту на постачання газу в Україну від 2009 року, аж ніяк не на користь «Газпрому». Голова Міненерговугілля Юрій Продан вважає, що «Газпром» не хоче підписувати проміжну угоду з «Нафтогазом», оскільки боїться, що це може негативно для нього позначитися на рішенні Стокгольмського арбітражного суду. Продан пропонує компроміс: спільно з «Газпромом» звернутися до арбітражного суду і заявити про готовність підписати проміжну угоду з тією умовою, щоб вона не враховувалося при ухваленні арбітражем остаточного рішення. Гадаю, в цьому питанні рішення буде знайдено.

Аналогічний прогноз навряд чи підходить для ще одного варіанту, пропонованого українською стороною. Продан сподівається залучити для постачань газу в Україну європейську компанію, що, на його думку, не вплине на ціну газу для українських споживачів. Якщо європейську компанію буде долучено до постачання газу в України, то ціна для неї має бути ще нижчою, враховуючи той факт, що газ купуватиметься на кордоні Україна — Росія, а отже, в його вартість не включатиметься вартість транспортування. Але, як зазначив міністр, російська сторона  відмовляється від такого варіанту.

ЄВРОСОЮЗ БУДУЄ ДЛЯ МОСКВИ ФІНАНСОВИЙ «МІСТ»

Не простіше буде знайти рішення і у фінансовій сфері. Голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу повідомив минулого тижня лідерам країн ЄС, що Єврокомісія може найближчим часом надати максимум $1 мільярд, аби допомогти Києву профінансувати закупівлю російського газу (потрібно більш як $2 мільярдів). Як повідомляє The Wall Street Journal, ці кошти може бути надано в короткий термін, але їх буде недостатньо. Канцлер Німеччини Ангела Меркель минулої п’ятниці сказала журналістам, що Україна потребує брідж-фінансування на період з листопада цього року по лютий наступного до отримання фінансової допомоги в рамках нової програми МВФ. Це дасть змогу їй розпочати закупівлі російського газу, сказала канцлер.

«Брідж-фінансування означає, — пояснила вона, — що не пізніше ніж у лютому наступного року Україна отримає нову програму МВФ, до якої також приєднається нова макрофінансова підтримка Європейського Союзу». «Але Росія чекає — і на це в неї, гадаю, є хороші причини — отримати гроші ще до грудня, — продовжила Меркель. — З технічних і тимчасових причин (формування українського уряду, місія МВФ, рішення МВФ) Росії потрібні гроші до нової програми. Тому ми повинні знайти в цьому проміжку часу шлях фінансування, такий собі «міст» між листопадом і лютим».

КОМЕНТАР

Олександр НАРБУТ, президент Київського інституту енергетичних досліджень:

— Тут слід розуміти, що саме називає Президент компромісом. Практично ми бачимо, що російська сторона абсолютно не відходить від своїх початкових умов. Вельми умовним компромісом можна назвати лише ту суму, яку Україна повинна сплатити, погашаючи заборгованість, що існує на сьогоднішній день.

Щодо ціни і умов постачання  природного газу, то, на мій погляд, наші російські партнери з переговорів не мають наміру брати на себе зобов’язання, які хоча б якось звужували їхнє поле для маневру. Ба більше, є очевидними їх наміри використовувати енергетичну зброю, енергетичний аргумент у політичному тиску на Україну. Таким чином, навіть у тому разі, якщо буде підписано документ, що носить політичний характер, то я дуже сумніваюся, що буде підписано окремий контракт чи окрему угоду між відповідними господарюючими суб’єктами, «Газпромом» і «Нафтогазом України».

Якщо говорити про політичну угоду, то зрозуміло, що вона не буде прив’язана до нині чинних контрактів. Вона може лише визначати умови постачання газу до кінця нинішньої зими. Якби в російської сторони справді були наміри знайти компроміс, то досягти його можна було ще до початку жовтня. І Україна сьогодні вже отримувала б російський газ. А якби вдалося підписати додаткову угоду до чинного контракту, то Росія б теж нічого не програла. Вона надавала б їй аргументи для Стокгольмського арбітражу в тому, що контракт 2009 року діяв і діє, хоча є умови, за допомогою яких його можна було б модернізувати. І Українській стороні було б важче доводити протилежне.

Цілком очевидно, що Україна повинна щось робити з «Нафтогазом». Але, найімовірніше, не під час нинішніх переговорів. Це повинно бути політичне рішення, що дає змогу інакше подивитися на форматування структури операцій в цьому секторі економіки. Але це жодним чином не може бути пов’язано з приватним завданням. Це, звичайно, не розв’язання миттєвих проблем. Таким чином їх не розв’язати. У будь-якому разі, треба називати речі своїми іменами і пам’ятати: без російського газу ні європейський, ні український газові баланси не звести. І для Європи, і для України російські газові поставки необхідні. Інша річ, що для України газ можна було б постачати з прив’язкою до європейського ринку, якби працював так званий великий реверс зі Словаччини. Але уряд Яценюка далеко не повною мірою використало можливості на цьому напрямі і не організував роботу оператора так, щоб він міг у відносинах зі Словаччиною спиратися на інтерконекшн агрумент. І навіть у тому разі, якби такі угоди було підписано, питання про наповненість спільного газового балансу України і Європи залишається не розв’язаним у тому випадку, якщо Росія продовжить свою політику скорочення постачань газу на європейський ринок, що вона робить сьогодні.

Я неодноразово висловлював певні поради нашим перемовникам щодо газу з Росією. Але тепер настав час для підказок тим, хто сушитиме голову над складом нового уряду. Нам важливо сьогодні забезпечити абсолютно інший рівень керівництва енергосектором як на кадровому, так і на організаційному рівні.