Всупереч прикладу Європи

Місяць тому члени Євросоюзу ухвалили амбітний план з клімату та енергетика на період до 2030 року. Відповідно до нього ЄС зобов’язався до 2030 року скоротити на 40% від рівня 1990 року емісію парникових газів, довести до 27% частку відновлюваної енергетики і настільки ж підвищити енергоефективність. «Це дуже гарна новина..., — написав у своєму Твітері голова Євроради Херман ван Ромпей, — для клімату, для громадян, для їхнього здоров’я і для міжнародних перемовин з клімату, які відбудуться в Парижі 2015 року».

•  В Україні, яка нещодавно підписала угоду про асоціацію з Євросоюзом, цю добру для європейців новину практично пропустили, як мовиться, повз вуха. І при цьому навіть не почервоніли, хоча слід було б. І не лише тому, що всі відновлювані джерела становлять в енергобалансі нашої країни ледве 1%. Експерти побоюються, що тарифна і податкова політика, яка ведеться нині в Україні, може призвести не до зменшення газової залежності від Росії, а до зникнення відновлюваних джерел енергії і, зокрема, вітроенергетики в нашій країні.

«Підписуючи договір про асоціацію з Європейським союзом, Україна брала на себе низку зобов’язань щодо розвитку відновлюваної енергетики, — зазначає заступник голови Держагентства енергоефективності  Сергій Дубовик, — у нас є певна планка — довести відновлювані джерела електроенергії в енергетичному балансі до 2020 року до 11%». «Аби виконати це зобов’язання, потрібно ще дуже багато зробити, — каже чиновник. — Але через політичну обстановку, пов’язану з анексією Криму і агресією на Сході країни, відновлювана енергетика України просіла на 30-40%. Це сонячна і вітрова енергетика, яку до того ж саме в цих регіонах планувалося розвивати надалі».

•  Голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков стверджує, що всі сучасні війни у світі ведуться за енергоресурси, але там, де розвиваються відновлювана енергетика, місцеві енергоресурси, війни і проблеми з безпекою виникають незрівнянно рідше. Експерт нагадує, що 2009 року в Україні було ухвалено закон про так званий зелений тариф, який мав стати стимулом для розвитку місцевих екологічно чистих ресурсів, зокрема відновлюваної енергетики. За нього дружно проголосували 415 народних депутатів. Цей документ з’явився в рамках підготовки до підписання договору про асоціацію з Євросоюзом (до речі, зазначає енергетик, відповідні пункти було до нього включено) і для того, щоб розвивати місцеві енергоресурси, скоротивши завдяки цьому споживання природного газу, який ми вимушені і сьогодні купувати в Росії.

«Сьогодні цей закон порушується, — зазначає Конеченков, — зелений тариф не перераховується відповідно до курсу євро, що значно зріс. Втрати, що їх сьогодні зазнають вітроенергетичні компанії, майже непомітні у масштабі ринку електроенергії. Але для кожної конкретної компанії 20-30 мільйонів гривень, яких вони недораховуються, коли вимушені повертати кредити в євро,  узяті в банках, — дуже позначаються і на подальшій долі цих проектів, і інвестиційному кліматі в нашій країні».

•  «І ми чуємо пропозиції взагалі відмовитися від зеленого тарифу, — наголошує експерт, — хоча сьогодні вимушені купувати вугілля в Південній Африці і Австралії. А якщо підрахувати вартість цього енергоносія і тієї електроенергії, яку постачають з урахуванням зеленого тарифу вітроелектростанції, то побачимо, що заморське вугілля набагато дорожче». Голова асоціації наводить дані про розвиток вітроенергетики у таких країнах, як Німеччина й Іспанія. Там на цю галузь припадає відповідно 30 і 25% від енергобалансу. Але є досягнення і в Україні. Встановлена потужність вітроелектростанцій у країні сьогодні наблизилася до 500 МВт, тоді як у Росії лише 16 МВт. Конеченков демонструє журналістам карту вітроенергетики Європи 2014 року, де можна побачити й Україну. «Ми лише на початку шляху, — зазначає енергетик, — але вже створюємо собі силу-силенну проблем. Якщо хтось стверджує, що вітроенергетика — дороге задоволення, то карта свідчить про інше. Не будуть розвинуті країни інвестувати в дорогі і збиткові технології. Це вигідна технологія, що зарекомендувала себе в усьому світі».

•  «В Україні вже створено об’єкти вітроенергетики, якими справді можна пишатися, — наголошує директор компанії «Вінд Пауер» Герман Айбіндер. — Я і моя команда побудували найбільшу в нашій країні Ботинську вітроелектростанцію (200 МВт). Вона входить до п’ятірки найбільших у Центральній і Східній Європі. Загальний розмір інвестицій у цей проект — приблизно 340 мільйонів євро. Було обрано найпередовіші технології, реалізовано унікальну схема фінансування. І банкіри передусім цікавилися, а чи є упевненість, що податкові пільги і тарифи залишаться незмінними. Адже проект розрахований на десятиліття. Ми посилалися на чинний закон і отримали фінансування. Станція працює, ми виробляємо 600 мільйонів кВт/год». Але у серпні цього року, продовжує топ-менеджер, компанії скасували пільгу, що звільняла від податку на прибуток, і перестали передивлятися зелений тариф, як це передбачено законом. Збитки компанії вже становлять десятки мільйонів гривень.

Айбіндер розповідає, що ще недавно він просував новий проект (200 МВт). Вже обрано постачальника обладнання, проведено серйозні контрактні переговори, знайдено схему фінансування. Тепер цей проект на полиці. «Я не знаю, — каже енергетик, — коли можна буде цей проект розморозити. Те, що зараз відбувається в законодавчому полі, не додає упевненості інвесторові». Попри це Айбіндер переконаний, що зелена енергетика і, зокрема, вітроенергетика здатні розв’язати проблему енергетичної незалежності нашої держави. «Але, коли правила гри змінюються на ходу, ставлення змінюється не лише у зарубіжних інвесторів, а й у нас — починаємо передивлятися плани. Якщо період окупності, на який я виходив, готуючи проект, становив 7 років, то зараз, після того, як тариф перестали передивлятися, він збільшився до 12 років. А якщо гривня буде такими ж темпами падати, ми легко перетнемо межу 23-25 років. А термін корисної експлуатації вітроустановок — 20 років. За такої політики подібні проекти не окупатимуться», — каже він.

•  «День» поцікавився, що конкретно обіцяє закон про зелений тариф вітроенергетиці. Радник юридичної фірми «Астерс» Ярослав Петров роз’яснив, що стаття 17 «прим» закону прив’язує компенсації за зеленим тарифом до курсу євро і зобов’язує щомісяця здійснювати їх перерахунок.  Він вважає, що вітроенергетичні компанії можуть звернутися з цього питання і до судів, і до секретаріату європейського Енергетичного співтовариства, де переконані, що преференції відновлюваній енергетиці мають зберігатися, як це передбачено законом. Для України таке звернення компаній, як вважає юрист, може обернутися втратою статусу члена Енергоспівтовариства. Конеченков наголошує, що регулювальник — Національна комісія з регулювання енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) — не ухвалила жодних рішень, що хоча б якось обґрунтовують скасування перерахунку  компенсацій за зеленим тарифом, встановленого законом. А на припущення про те, що вітроенергетичні компанії можуть звернутися до суду, голова НКРЕКП Володимир Демчишин відповідає: будь ласка, судіться.