Держава-троль

Однією із сенсацій минулого тижня стала депутатська ініціатива: голова Держдуми Сергій Наришкін доручив комітету з міжнародних справ опрацювати можливість прийняття заяви, що засуджує «анексію Німецької демократичної республіки Федеральною республікою Німеччиною 1989 року».

Депутати не приховували, чому замість того щоб обговорювати заходи з витягування країни з небаченої кризи, вони раптом занепокоїлися чужою історією чвертьстолітньої давнини. За два дні до цього на Парламентській асамблеї Ради Європи прозвучали звинувачення Росії в анексії Криму.

•  Наришкін ще тоді слідом за цими звинуваченнями оприлюднив креативну ідею, що спала йому на думку: у відповідь на звинувачення Росії в крадіжці Криму звинуватити ФРН у викраданні Східної Німеччини. Щоправда, тоді, 26 січня, він зауважив, що «Росія категорично проти такої логіки, як у разі НДР, так і у випадку з Республікою Крим».

Тобто голова Держдуми Сергій Наришкін доручив прийняти заяву, з логікою якої він, Наришкін, категорично не згоден. Безглуздість усіх спроб провести паралель між крадіжкою Криму й ситуаціями Сербії й Косово, розділу Чехословаччини, приєднання Техасу й так далі — доводили настільки багато разів, що в цій колонці розбирати всю цю маячню немає ніяких резонів. Достатньо того, що в ситуації з Німеччиною немає потерпілої сторони, НДР ні в кого не вкрали, вона, будучи самостійною державою, возз’єдналася зі своїм західним сусідом, а у випадку з Кримом такою потерпілою стороною, поза сумнівом, є Україна. Щоправда, проскакує, що у випадку з НДР потерпілим був СРСР, але сказати це надто голосно означає визнати, що СРСР і його спадкоємиця Росія мають імперські амбіції не лише щодо колишніх радянських республік, а й щодо країн Східного блоку.

•  Російський офіціоз сприйняв дії депутатів як чергову перемогу над чисельними ворогами. Олександр Гришин в «Комсомольской правде» від 28.01 радісно повідомляє, що цим рішенням «депутати Держдуми ввели в стан нокдауну всю західну яструбину й російську ліберальну громадськість». Швидше за все, співробітник «КП» не знає, що таке нокдаун, оскільки стан, у якому була згадана громадськість від згаданої звістки, був більше схожий на подив і деяку гидливу цікавість, до якого ще маразму можуть дійти люди, які вважають себе законодавцями.

У блогосфері наполегливо опрацьовувалася версія про колективне божевілля всього депутатського корпусу. Проте, найближче до істини в розумінні суті того, що відбувається, виявився, хоч як це дивно, все той же співробітник «КП» Олександр Гришин. Мабуть, депутатська логіка йому ближча й зрозуміліша через загальну ментальну близькість співробітників «КП» і депутатів.

«Зрозуміло, — пояснював Гришин нетямущим лібералам невідому їм депутатську логіку, — що в даному випадку йдеться, швидше за все, про тролінг європейських політиків з боку російських депутатів».

•  Соціально близький співробітник «КП» знайшов найточніше слово, що пояснює не лише цю безглузду витівку Держдуми, а й практично всі дії держави російської, її окремих органів і співробітників державних медіа. Тролінг — провокації, образи й неприкриті знущання з метою звернути на себе увагу. Саме так поводиться Росія в світі, а державні структури поводяться з підвідомчим населенням.

Роскомнадзор виніс газеті РБК попередження за те, що вона опублікувала фотографію стосу журналів «Шарлі Ебдо». Цим фото газета проілюструвала статтю про вихід тримільйонного накладу журналу, випущеного після теракту. Зазвичай Роскомнадзор не удостоює свої жертви поясненнями. Мовчки видає попередження. Чекай другого, а там суд і відкликання реєстрації.

Цього разу цензурне відомство вирішило поговорити, й тут-таки вилізло обличчя вельми вгодованого троля. Тролінг Роскомнадзора вийшов під заголовком «З приводу стосу газет».

«Зображення сумнозвісної обкладинки CharlieHebdo є «фотографією стосу газет» лише для тих, хто тільки-но прилетів з іншої планети й не має уявлення про поняття «контекст». Для всіх інших ця обкладинка містить карикатуру на пророка Мухаммеда, будь-яке зображення якого вважається образливим у мусульманській культурній традиції». Кінець цитати.

•  Тобто вже неважливо, є зображення пророка, немає зображення пророка, ті, хто мають уявлення про поняття «контекст», знають, що будь-яка публікація, що стосується «Шарлі Ебдо», включає асоціативний ряд, кінець якого обов’язково упирається в ображення відчуття мусульман. Доведення до абсурду — це типовий прийом троля. Так кримінальний злочинець у тюремній камері вивертає навиворіт будь-яке слово своєї жертви з метою представити це слово образою й негайно вимагати розплати.

Користувачі соціальних мереж розрізняють тролінг за товщиною. Голова президентської ради з прав людини Михайло Федотов чоловік досить вгодований, але тролінг у нього завжди тонкий, Роскомнадзору треба було в повчитися, а вже тим паче жирному думському тролінгу. На наміри депутатів Верховної Ради заборонити на території України російські пропагандистські телеканали Федотов відповідає витонченим тролінгом.

«Вважаю, що це абсолютно контрпродуктивні плани. Нічого, окрім додаткової напруженості це не викличе. Інформаційний плюралізм украй важливий для нормального існування демократичної держави», — напучує професор Федотов. «Я категоричний противник будь-якого збіднення інформаційного простору — що в Україні, що в Росії, що в будь-якій іншій країні».

•  Голова путінської ради з прав людини Федотов не може не знати, чим є контент російських телеканалів, який «плюралізм» вони містять і як здатні «збагатити» інформаційний простір своєї й сусідньої країни.

Професор Федотов не може не розуміти, що саме багатолітнє домінування російських телеканалів в українському інформаційному просторі й викликало ту «додаткову напруженість», яка й призвела до війни.

Доктор юридичних наук Федотов не може не знати, що практично в кожному випуску політичних ток-шоу скоюються злочини за статтями 354 («Публічні заклики до розв’язування агресивної війни»), 280 і 282 («Публічні заклики до екстремістської діяльності» й «Збудження ненависті або ворожнечі») КК РФ.

•  Секретар СЖР Федотов не може не знати, що саме в Росії, а не в Україні, рівень інформаційного плюралізму перебуває на нульовій позначці. І це сталося завдяки зусиллям того самого президента, чиїм радником професор Федотов є, і саме в ті чотири з половиною роки, коли Михайло Федотов був головним правозахисником при президентові, плюралізм і свобода слова в Росії зачищалися особливо старанно.

Усього цього Федотов не може не знати. Він не може не розуміти, що ті, до кого його слова звернуті, а саме українські депутати й журналісти, сприймуть ці слова як знущання. Тому його слова і дії є тролінгом.

Держава-троль це нове явище на планеті. Раніше такого не було. Президент Путін так дістав своїм тролінгом глав інших держав, що ті від нього відвернулися. Тролінг депутатів і чиновників більшість росіян прагнуть не помічати, пропускають повз вуха. Тролінг пропагандистів частина населення поки на жаль приймає за інформацію.

•  У користувачів соціальних мереж ставлення до тролів просте: ігнор і бан. У випадку з таким дивом, як держава-троль, ці заходи є необхідними, але не достатніми. Наприклад, по відношенню до таких відростків російської держави-троля, як пропагандистські телеканали, ігнор (бойкот) і бан (блокування) абсолютно необхідні. Але недостатні. Украй потрібен процес публічного обнулення морального капіталу — міжнародний громадський трибунал, у ході якого будуть доведені всі факти інформаційного забезпечення російської агресивної війни з Україною. Відправити у небуття такого величезного троля, на якого перетворилася держава російська, — завдання трудомістке, але здійсниме. Тим паче що альтернативи цьому немає.