Приватизація під наглядом МВФ

Активна приватизація державних підприємств в Україні, швидше за все, триватиме. Але можна передбачити, що відповідна стаття доходів бюджету вже не буде настільки вражаючою, як раніше. У середині січня міністр економічного розвитку та торгівлі Айварас Абромавічус розповів про трансформацію списку підприємств держвласності, які не підлягають приватизації. Якщо раніше він включав майже півтори тисячі об’єктів, то новий законопроект, за словами міністра, пропонує скоротити їх кількість майже на третину — до 551. Отже, на «полицях» Фонду держмайна, як нас запевняють, порожнього місця не буде. Міністр обіцяє, що на них з’являться частки підприємств атомної промисловості, об’єкти залізниць і навіть військові об’єкти.

Проте, кожному зрозуміло, що час для приватизації сьогодні не дуже відповідний. Утім, у другій декаді січня Фонд держмайна України все ж зробив певний внесок до держбюджету.  Від продажу 14 січня на Українській міжбанківській валютній біржі  21,9% акцій Іллічівського судоремонтного заводу держава отримала 100 мільйонів  гривень. Якщо врахувати сьогоднішній курс національної валюти, то це зовсім копійки — трохи більш як $5 мільйонів.

Але цікаво інше. Більш ніж п’ята частина заводу продавалася трьома траншами, й покупцем їх виступила одна особа — кіпрська компанія «Вейселл Холдінгс Лімітед», про яку ні Фонду, ні українській громадськості нічого не відомо. А підприємство, розташоване за 20 кілометрів від Одеси, аж ніяк не маленьке. Воно має можливість ремонтувати всі типи суден, зокрема автомобілевози, пороми, танкери-продуктовози, риферний флот, контейнеровози, судна багатоцільового призначення. У нього три плавучі доки вантажопідйомністю від 4 до 20 тисяч тонн, два буксири, два плавучі крани. Довжина заводських причалів, обладнаних підйомними кранами, понад 2,5 тисячі кілометрів. 2008 року на території ІСРЗ був відкритий ще й зерновий термінал, чиї потужності дозволяють обслуговувати дуже великі судна.

У будь-якому разі найбільший у країні судоремонтний завод — це стратегічне підприємство, й передавати його за копійки невідомо кому в той час, коли в Україні йде війна, а військового флоту  практично немає, щонайменше безгосподарно, а можливо й узагалі злочинно. Нагадаємо, що  держава відійшла від управління підприємством ще наприкінці 2003 року, передавши цілісний майновий комплекс в оренду іллічівському ТОВ «Верф». Серед його засновників місцева компанія «Інтер-агро» (близька до Олексія Почиковського — зятя мера Іллічівська Валерія Хмельнюка), одеська фірма «Каскад», що входить в орбіту нинішнього керівника підприємства Михайла Рафаєвича, а також київський «Драккар», не чужий видному одеському бізнесменові і партнерові Дмитра Фірташа Івану Фурсіну.

У квітні 2004 року держпідприємство «ІСРЗ» було ліквідоване наказом Міністерства транспорту, а його майно приєднане до орендаря. Останній 2004 року перейменувався в ТОВ «ІСРЗ», і тоді Михайло Рафаєвич став його директором. У результаті подальших транзакцій колишні орендарі зуміли істотно розмити державний пакет. А тепер саме вони його, швидше за все, й придбали під виглядом кіпрської офшорки. Невипадково імена реальних власників оповиті такою непроникною таємницею.

Чи випадково в понеділок, буквально за два тижні після продажу Іллічівського судноремонтного, у Фонді держмайна відбулася зустріч з представниками технічної місії Міжнародного валютного фонду? Про що там насправді говорили, поки достеменно не відомо, але зрозуміло, що МВФ не дуже задоволений роботою ФДМУ. Як повідомляє прес-служба фонду, керівник технічної місії МВФ Брайан Олден заявив, що місії МВФ важливо приєднатися до питання реформування сектора державних підприємств, яке сьогодні широко обговорюється в Україні. За його словами, поєднання державою функцій власності й регулювання є неефективним.

А глава ФДМУ Дмитро Парфененко, згідно з цим повідомленням, інформував гостей, що в державній власності залишається ще багато підприємств, які чекають приватизації і яким держава з об’єктивних причин не може забезпечити ні інвестування, ні фінансування. «У першу чергу, це безліч так званих недоприватизованих підприємств (під цю рубрику, схоже, потрапляє й Іллічівський судноремонтний завод. — Авт.), які не є інвестиційно привабливими, але держава вимушена ними управляти, — пояснював глава ФДМУ. — Ми вважаємо за необхідне позбавитися цих підприємств і залучити туди приватних власників».

«МВФ не така структура, щоб цікавитися такими питаннями, — заперечив «Дню» один з колишніх чиновників Кабміну. — А Фонд держмайна зараз взагалі ніхто й ніщо. Його опустили до дуже низького рівня. У сфері приватизації все вирішує мінекономіки. І, хоч як це дивно, найбільшими противниками приватизації сьогодні в нашому уряді є іноземні міністри. Якщо колись міністр економіки в уряді Азарова Петро Олексійович Порошенко пропонував залишити в держвласності менше трьохсот об’єктів, то новий міністр Абромавічус говорить про п’ятсот. У кого, питається, був реформаторський курс? Крім того, у нинішнього міністра абсолютно неправильна ідеологія відбору об’єктів для продажу. У парламенті, упевнений, його пропозиції не підтримають».

Свої думки й наміри у президента «Укрсудпрому» Віктора Лисицького. У розмові з «Днем» він сказав: «Іллічівський судноремонтний завод не просто великий — це підприємство стратегічного значення. Ми, держава, в процесі приватизації багато чого можемо втратити. І це буде нестрашно, але це завод, який відкриває ще й двері, шлях на міжнародні ринки. З такими треба панькатися й цяцькатися і стежити спеціально...» Він також повідомив, що тижні за два асоціація «Укрсудпром» вийде з відповідною ініціативою.