Правда про Кобзаря
У видавництві «Кліо» надрукували заборонену за царизму і «совєтів» хроніку життя Т.Шевченка, написану першим біографом поета Олександром Кониським
Нагадаємо, 1991-го видавництво «Дніпро» вперше випустило книжку «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя» О. Кониського, яка була заборонена в радянські часи. З перервою у 23 роки видавництво «Кліо» наважилося вдруге перевидати цю фундаментальну працю видатного письменника і публіциста з передмовою славної пам’яті Євгена Сверстюка в упорядкуванні Валерії Смілянської.
Олександр Кониський уславився на просвітницькій ниві, випускаючи підручники з української мови для учнів недільних шкіл, популяризував героїчне минуле свого народу, пишучи поезії, оповідання, повісті, які, на жаль, призабуті і мало відомі сучасному читацькому загалу. Це йому, до речі, належать слова знаменитого гімну «Боже великий, єдиний, / Нам Україну храни». Відтак лише вузькому колу науковців, лояльних до радянського режиму, дозволяли вивчати праці «націоналіста-культуролога», які зберігали у закритих спецфондах.
Чому фактично перший біограф Т. Г. Шевченка потрапив у немилість за життя до царських сановників, а вже після смерті до більшовиків-комуністів? Відповідь на це питання допитливий читач може легко знайти в одному з розділів книжки, де автор розвінчує колонізаторську політику російської імперії щодо України, показує не сприйняття тодішніми шовіністами викривальної поезії Кобзаря.
Власне, за свої погляди стараннями царату Олександр Кониський ще раніше опинився на засланні на півночі, а згодом змушений був іммігрувати до Галичини.
«Закріпостивши український народ, зробивши старшину українську «благородным российским дворянством», давши їй право продавати людей «наравне со всякою недвижимою собственностью», скасувавши виборне духовенство і принцип вибору, реформатори, найпаче «венценосная благодетельница Украины» Катерина ІІ, геть чисто роз’єднали на Україні інтелігенцію з народом і викопали між ними страшенну безодню: по один бік стояли люде, по другий пани; мостом між ними було тільки самовластя панів, поліції і т.ін. органів та повне безправ’я народу», — писав Кониський.
Те ж саме продовжилося в Україні, коли почала панувати червона диктатура. На зміну відстороненим реформаторам прийшли нові горе-реформатори, при яких так само не знайшлося місця для Олександра Кониського. Саме тому його ім’я неможливо відшукати в жодній радянській енциклопедії або довідковому виданні, бо, починаючи з 1920-х, як зазначається в Енциклопедії українознавства під редакцією В. Кубійовича, воно було заборонене. Додамо: як і десятки, сотні, тисячі імен інших українських науковців, публіцистів, письменників, творчість яких розкривала облудну суть сталінського, хрущовського і брежнєвського режимів.
Напевно, для широкого кола читачів буде справжнім відкриттям сприйняття автором постаті Тараса Шевченка. Тут взагалі відсутні будь-які ідеологічні нашарування, штучно привнесені шевченкознавцями радянської доби, викладено маловідомі факти з біографії Кобзаря, що проливають світло на затемнені сторони життя цього генія українського народу.
У книжці «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя» О. Кониського упорядники зберегли авторський стиль тексту.
Тираж становить лише тисячу примірників. Це дуже мало. Але є Інтернет, здатний поширити електронну версію безцінної праці для багатомільйонної аудиторії користувачів всесвітньої мережі. І в цьому є певний оптимізм, і той «вітер чужини», про який сказав у передмові до видання Євген Сверстюк, з кожним днем розвіюється, слабне і стає непомітним.
