Українське коріння «кави по-віденськи»

Саме цього дня 1829 року Джеймс Каррінгтон запатентував машину, яка перемелює кавові зерна. До цього історичного для всіх кавоманів дня ароматні зерна перемелювали ручними млинами. А ще раніше, коли тонізуючий напій ще не був відомий європейцям, ефіопські бедуїни товкли каву в кам’яних ступах.

Вчені стверджують, що винайдення кави датовано приблизно 850 роком нашої ери, але тільки у ХІІ столітті з кавових зерен навчилися готувати напій, заливаючи обсмажені та перемелені плоди окропом. Цікавою є, певно, уже відома багатьом історія широкого поширення кави в Європі. Адже сталося це завдяки українцю Юрію-Францу Кульчицькому.

Народився Кульчицький на Львівщині, дорослим потрапив у турецький полон, але скористався, здавалося б, кепською ситуацією задля вивчення чужої культури і мови. Після звільнення він оселився у Відні, де набуті знання допомогли йому не лише реалізувати власний новаторський бізнес, а й увійти в історію. Сталося це так: коли 1663 року Відень опинився в облозі турецьким військом, Кульчицький переодягся в турецьке вбрання, пробрався крізь стан ворога та привів на допомогу польсько-австрійсько-німецькі війська. За таку допомогу місту Юрій Кульчицький попросив лише захоплені в турок мішки з кавою. З неї він зварив запашний напій та пригощав ним мешканців міста. А згодом відкрив першу в місті кав’ярню. Так розпочалась європейська історія кави.

До речі, всім відомий рецепт «кави по-віденськи» також належить Юрію Кульчицькому. І певно, саме тому найпопулярнішим видом обсмаження в Європі досі є «віденське».

Втім, особисто я полюбляю гірку каву «італійського» обсмаження. Філіжанка такої кави зранку стає для мене кроком зі сну в продуктивний робочий день. Це мій незмінний ритуал, адже найсмачніша кава — вранішня.

Тож бажаю всім запашних кавових ранків!