Французам – «золото», «Люксембургу» – прокат

«Золота пальмова гілка» за кращий повнометражний фільм дісталася «Діпану» (Dheepan) 63-річного француза Жака Одіара. Фільм розповідає про долю колишнього повстанця зі Шрі-Ланки, що опинився в неблагополучному передмісті Парижа. Автор досить посередніх соціально-сентиментальних драм із неодмінно щасливими фіналами, Жак Одіар — давній улюбленець різних журі. Не став винятком і каннський ареопаг на чолі з американськими режисерами Джоелом та Ітаном Коенами. Їхнє рішення тим більше дивне, оскільки цього року в Одіара були гідні суперники.

Так, другу за значенням нагороду, Гран-прі, присудили «Синові Саула» угорця Ласло Немеша. Враховуючи, що «Син...» — дебют, така висока нагорода — сенсаційний успіх, про який будь-який початківець може лише мріяти. Час і місце дії — жовтень 1944 року, Аушвіц, герой — Саул Аусландер, в’язень-єврей із зондеркоманди табору, відповідальний за спалювання трупів. Одного дня Саул має відправити до крематорію тіло дитини, в якій він впізнає свого сина. Тоді як інші в’язні готують повстання, герой намагається врятувати тіло від спалювання, поховати його як належить. Як відзначали критики, в Немеша вийшла кінематографічна історія біблейської потужності.

Кращим режисером журі визнало класика тайваньської кінематографії Хоу Сяосяня за історичну драму «Вбивця». Головна героїня — холоднокровна професійна вбивця часів середньовічного Китаю; їй доручено усунення чоловіка, до якого в неї були почуття. Картина, що тяжіє до східної споглядальності й вирізняється, за відгуками, досконалою красою кадру, знімалася в краєвидах Внутрішньої Монголії. Головну роль виконала зірка тайваньського кіно Шу Ци.

Нагороду за кращу жіночу роль розділили француженка Емманюель Берко й американка Руні Мара. Берко зіграла дівчину, що проходить реабілітаційний процес після важкої травми, отриманої під час катання на гірських лижах, у стрічці «Мій король» (режисер — Майвенн Ле Беско, Франція). Мару відзначено за роботу у фільмі «Керол» американського незалежного кінематографіста Тодда Хейнса. Драма, знята за романом Патріції Хайсміт «Ціна солі», розповідає про виникнення почуття між двома жінками в Нью-Йорку початку 1950-х років. Як і «Син Саула», «Керол» була одним із фаворитів фестивального співтовариства. Приз за кращу чоловічу роль дістався французькому акторові Венсену Лендону за роль безробітного в «Законі ринку» Стефана Брізе.

Грецький режисер Йоргос Лантімос отримав приз журі за фільм «Лобстер» — мабуть, найнезвичайніший в основному конкурсі. Чого вартий лише короткий виклад сюжету: у суспільстві найближчого майбутнього будь-яка самотня людина вирушає до спеціальної установи, щоб протягом 45 діб знайти супутницю або супутника життя. Після закінчення терміну порушників перетворюють на тварин. Головний герой картини — втікач, що не захотів підкорятися встановленому порядку. Головну роль у цій сюрреалістичній антиутопії виконав знаменитий ірландський актор Колін Фаррелл.

Приз за кращий сценарій — у мексиканця Мішеля Франка за фільм про працівника медустанови для невиліковно хворих «Хронік». Іншого латиноамериканця, колумбійського режисера Сесара Аугусто Асеведо, відзначено «Золотою камерою» як кращого дебютанта за «Землю й тінь»: літній селянин після багаторічної відсутності повертається до рідного села до вмираючого сина. Отримуючи приз, Асеведо відзначив, що присвячує цю перемогу всім колумбійським селянам.

Нарешті, «Почесну пальмову гілку» за внесок у світове кіномистецтво (вручається режисерам, які, незважаючи на безперечний міжнародний авторитет, ніколи не були відзначені «Золотою пальмовою гілкою» за кращий фільм) отримала французька кінематографістка Аньєс Варда. Варда стала першою жінкою, удостоєною цього призу.

Наше кіно не брало участі в конкурсі, проте на набережній Круазетт працював український павільйон. У ньому презентували як готові роботи, так і проекти на стадії виробництва: «Полон» (режисер — Анатолій Матешко), «Блакитна сукня» (Ігор Мінаєв), «Тепер я кохатиму тебе» (Роман Ширман), Good Game Well Played (Олена Фетісова), «Максим Оса» (Іван Сауткін), «Гніздо горлиці» (Тарас Ткаченко). У секції для молодих кінематографістів Short Film Corner серед інших відбулася презентація 15 короткометражок, зроблених в Україні або за участю українських професіоналів. А найбільше досягнення залишилося за межами національного павільйону: на Каннському кіноринку було продано права на прокат ще не знятого проекту Мирослава Слабошпицького «Люксембург» у Греції та в країнах колишньої Югославії. Також ведуться перемовини про продаж прав до Японії та Франції. Власне фільмом опікується французька компанія Alpha Violet production, оскільки «Люксембург» має стати спільним виробництвом Франції, Німеччини та України. Зйомки розпочнуться наприкінці року й повністю проходитимуть у Чорнобильській зоні.

Згадували Україну й у менш радісному контексті. В рамках престижної фестивальної програми «Двотижневик режисерів» проходила акція солідарності з нашим режисером Олегом Сенцовим, якому в Москві загрожує тривалий тюремний термін за абсурдним обвинуваченням в тероризмі. Показу кожного фільму програми (загалом більше 50 сеансів) передувала заставка з фотографією українського режисера із написом «Свободу Олегу Сенцову». Акцію організували Гільдія французьких кінематографістів та Європейська кіноакадемія. На відкритті «Двотижневика» президенти Гільдії Селін Скьямма та Пьєр Салаворі оголосили звернення, де, зокрема, говориться:

«Я належу до міжнародного співтовариства режисерів і у зв’язку із цим прошу президента Путіна звільнити одного з нас — українського режисера Олега Сенцова, обвинуваченого в «підготовці терактів», що він категорично заперечує. Йому загрожує до двадцяти років тюремного ув’язнення. Разом з усіма режисерами, які підписали це звернення, я засуджую спробу судити за вигадані злочини. Агресія проти Олега Сенцова — це агресія проти усіх режисерів по всьому світу».

Звернення підписали 108 французьких режисерів, а також десятки акторів, продюсерів, кінематографістів з інших країн, зокрема й з України та Росії.