14 екс-посадовців – під дією санкцій
Експерт: «Тепер Україна має успішно здати екзамен із призначення антикорупційного прокурора, інакше втратить довіру Європи»
ЄС опублікував правові акти про продовження санкцій проти соратників колишнього президента України Віктора Януковича. Рішення оголосили вихідними — 6 червня. Воно стосується екс-міністра юстиції Олени Лукаш, екс-міністра освіти Дмитра Табачника та народного депутата Сергія Клюєва (брата колишнього голови Адміністрації Президента).
Відтак, санкції щодо Клюєва продовжили до 6 жовтня 2015 року, щодо Лукаш і Табачника — до 6 березня 2016 року. А з Віктора Януковича-молодшого санкції зняли. Цікаво, що доки Європа продовжувала санкції, один з фігурантів санкційного списку, Серій Клюєв, з якого минулого тижня парламент зняв депутатську недоторканність, зник з країни. Про це вчора повідомило МВС.
Нагадаємо, що 14 українських екс-високопосадовців, включно із Віктором Януковичем, перебуватимуть під дією санкцій до 6 березня 2016 року. Обмеження застосовано, аби заморозити та повернути незаконно привласнені державні активи України. Чому Європа прийняла саме такі рішення? І як далі не втратити довіру європейців у боротьбі за повернення вкрадених коштів? Про це «День» запитав директора Центру протидії корупції Дарину КАЛЕНЮК:
— Рішення щодо санкцій вирішували 28 країн-членів ЄС і ухвалювала Рада Європейського Союзу. Щодо Олени Лукаш і Дмитра Табачника санкції продовжили, бо в Україні їм оголосили підозру в економних злочинах, а щодо Сергія Клюєва — вплинуло голосування в Раді про зняття депутатської недоторканності, тож тепер чекають на подання ГПУ по ньому. Якщо до 6 жовтня такого подання Генпрокуратура не зробить, санкції з нього знімуть. По молодшому Віктору Януковичу зняли санкції взагалі, бо проти нього немає кримінальних проваджень і звинувачень у економічних злочинах. Тож Україна «вскочила» в останній вагон європейської довіри.
Наразі щодо подій в Україні в Європі панують наступні настрої. Там всі розуміють, що результату немає, навіть по цьому списку ті країни-члени ЄС бачать, що немає переданих справ до судів і немає жодного обвинувачувального висновку. Європейці чекають, але в них немає ілюзій щодо готовності України боротися з корупцією. Вони бачать, що немає належної політичної волі для цього, і дуже уважно спостерігають за створенням НАКБ і антикорупційної прокуратури, яка має запустити «живу кров» у систему органів кримінальної юстиції. Вони бачать, що Адміністрація Президента намагається контролювати й призначення антикорупційного прокурора.
В чому тут проблема? НАКБ не зможе розслідувати злочини без кримінальних прокурорів. Будь-яке слідство має процесуально керувати прокурор. Тому, крім детективів НАКБ, має бути й прокурор. Два тижні тому було ухвалено у першому читанні законопроект №2667, в якому йдеться, що буде створено антикорупційну прокуратуру в межах Генпрокуратури з максимальними гарантіями незалежності і що її керівника призначатиме конкурсна комісія. Наразі тривають тяжкі переговори, як її сформувати: АП хоче, аби парламент і Генпрокурор призначали по п’ять осіб. Але це дуже небезпечно, бо ми маємо лояльного Генпрокурора до Президента, і в парламенті у гаранта є найбільша фракція в Раді.
Наразі в Європі панують наступні настрої, щодо подій в Україні. Там розуміють, що результату немає. Навіть по цьому списку країни члени ЄС бачать, що немає переданих справ до суді і немає жодного обвинувачувального висновку. Європейці чекають, але там немає ілюзій стосовно готовності України боротися з корупцією. Вони бачать, що немає належної політичної волі для цього і дуже уважно спостерігають за створенням НАКБ і антикорупційної прокуратури, яка має запустити живу кров в систему органів
Це означає, що Президент отримає більшість в конкурсній комісії і конкурс не буде незалежним. Тобто прикриваючись конкурсом «для галочки» перед міжнародниками, Президент призначить, кого захоче, і намагатиметься здійснювати вплив на нього та інших антикорупційних прокурорів, а це вже вплив на НАКБ.
Зараз у законопроекті прописується, аби цю норму збалансувати. Якби не було втручання міжнародників і донорів України, то його проголосували б, і комісія формувалася 5 на 5. Але завдяки тиску МВФ та СБ з’явився шанс дійти компромісу і визначити формулу, яка гарантуватиме незалежність цьому прокурору. Наразі пропонують формулу «7 на 3»: парламент дає 7 осіб, а Генпрокурор — 3. В такому разі є шанс збалансувати конкурсну комісію. Адже тоді від парламенту за квотним принципом будуть делегуватися представники в конкурсну комісію і своїх людей дадуть і маленькі партії. Ні в кого не буде більшості.
Україна має успішно здати екзамен з призначення антикорупційного прокурора, інакше втратить довіру Європи. Віра ЄС в серйозність намірів української влади побороти корупцію поступово зникає. Для європейців важливо, аби НАКБ чи антикорупційний прокурор не були політичними «дубинками» для політичних розправ. Прозоре обрання антикорупційного прокурора — це ще й старт розслідуванням НАКБ.
