Суспільство має бути арбітром

Ситуація в Мукачеві — це сигнал. Колись подібним сигналом для режиму Віктора Януковича і в цілому системі була Врадіївка. Рівно 2 роки тому після скоєного працівниками міліції жахливого злочину проти місцевої мешканки, розгнівані врадіївці через бездіяльність правоохоронних органів фактично вдалися до самосуду. Тодішня влада не зробила висновків... Через кілька місяців розпочався Євромайдан. Режим був скинутий. І за це країна заплатила і платить дуже дорогу ціну: тисячі людських життів, втрата територій, погіршення соціально-економічної ситуації.

Проте, навіть така трагедія не змусила нову постмайданну владу за півтора роки змінити кланово-олігархічну систему, яка була закладена ще в 90-х рр. за президентства Леоніда Кучми. Вона досі її експлуатує. Тому і став можливим інцидент в Мукачеві. Отже перший висновок — здетонувала спадщина минулого.  

«Я мав нагоду поспілкуватись з закарпатцями, — коментує «Дню» громадський активіст, правник Геннадій Друзенко. — Конфлікт в Мукачеві — це розборки між двома, як кажуть на Донбасі «уважаемыми людьми» Закарпаття. Я маю на увазі Ланьо і Балогу. Балога вже давно є політичним хазяїном цього регіону, а Ланьо — кримінальний авторитет, якого підтримує цей специфічний світ. Все це кримінальна розборка з використанням франшизи «Правого сектору». Проте наслідки цього конфлікту виявились загальнонаціонального масштабу і навіть більше того. Угорці, наприклад, посилили охорону на кордоні. Тобто контрабанда, як один із проявів не реформованості держави, стала детонатором того явища, коли частина реальних патріотів і частина тих хто їм співчуває просто зневірилась у владі, в тому, що вона може поступово реформуватись. Детонатором, окрім контрабанди, могло виступити будь що. Півтора роки тому відбувся Майдан і досі так нічого не реалізовано».

«Я вважаю, що це поки що кримінальні розборки, — висловлює «Дню» схожу думку закарпатець, народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенка» Валерій Пацкан. — Хотілося б, щоб на цьому все і завершилось. Але можливо, що хтось захоче погратися в сепаратизм. Цього не треба допустити. Ми зараз вживаємо для цього всіх можливих заходів. Я особисто спілкуюсь з усіма найвищими силовиками в державі, щоб зупинити ці процеси і дати об’єктивну оцінку дій обох сторін. Я безпосередньо знаю деяких хлопців з «Правого сектору». Треба ретельно розібратись хто давав вказівку на застосування зброї, звідки лунали перші постріли. Розслідування потрібне для того, щоб іншим не кортіло робити таке саме».

Однак, на відміну від 2013-го сьогодні ситуація є набагато небезпечнішою. В країні — війна. Власне, сама перестрілка в Мукачеві за участю добровольчих батальйонів і застосуванням зброї абсолютно відображає нинішню ситуацію. Відповідно, наслідки можуть бути набагато гіршими. Тому другий висновок — нові проблеми в умовах війни. 

«Ми маємо блокпости на дорогах, маємо мобілізацію, маємо зброю по всій країні, тобто все це натякає на початкові ознаки нагнітання збройного громадянського протистояння, — наголошує Геннадій Друзенко. — Якщо на Донбасі без Путіна нічого б не відбулося, то тут ми вже бачимо, що причиною конфлікту є відсутність реформ. Путін може потирати руки, але насправді причина на Грушевського і Банковій. Ця влада, яка отримала мандат від народу і прийшла на крові патріотів у владні кабінети, абсолютно не відповідає суспільному запиту на справедливість. Будь-яке внутрішнє протистояння і тим більше збройне може бути використане з метою посилення сепаратистських настроїв».

«Зброя не має бути у вільному доступі на території, де не ведеться бойових дій, — підкреслює Валерій Пацкан. — На жаль зараз дуже багато так званої «трофейної» зброї, яка перебуває по всім областям України в тому числі і в Закарпатті. Можливо правоохоронні органи втратили контроль над цією зброєю. Необхідно її вилучати. У нас немає жодного законодавчого підґрунтя, щоб її легалізувати. Військові дії лише будуть провокувати нові витки ескалації ситуації. Треба сідати і розмовляти. Ті, хто перейшов межу дозволеного можливо були кимось керовані, хтось їх налаштував. Якщо винні депутати, то треба зняти з них недоторканність і притягнути до відповідальності, але не варто вказувати лише на одну особу конфлікту. Я маю на увазі пана Ланьо. Все що він каже щодо Балоги, то має місце. Але треба об’єктивно розслідувати».

Третій висновок — потрібні невідкладні заходи. На час підготовки номеру було відомо, що для проведення службової перевірки фактів корупції весь керівний склад Закарпатської митниці відсторонено від виконання обов’язків. Також анонсувалося, що події в Мукачеві стануть головною темою Військового кабінету, який Президент проведе у понеділок.

«Потрібне об’єктивне слідство і ретельне дослідження питання, — коментує «Дню» народний депутат від фракції «Народний Фронт» Дмитро Тимчук. — Треба відповісти на питання — що взагалі в мирних містах України на величезній відстані від лінії фронту роблять озброєні формування, які вирішують проблеми за допомогою зброї, до того ж включаючи гранатомети. Ще рік назад, коли ішла хвиля добровольчого руху, я говорив, що необхідна законодавча база під цей рух. Як показує досвід інших країн, наприклад, Лівану, де я тривалий час перебував, ситуація, коли кожна з 11 партій мала власне збройне крило, перетворилась в 15 років громадянської війни. Неприпустимо, щоб збройні формування діяли без контролю держави. Конституцією існування таких збройних формувань заборонено. Саме тому діяльність цих рухів необхідно було вводити в правове поле. Абсолютна більшість батальйонів вже легалізовано. На жаль, з «Правим сектором» були проблеми».

«Зрозуміло, що частина суспільства на стороні «Правого сектору», але не тому, що вони згодні з нещодавніми їх вчинками, а внаслідок недовіри до державних структур, — продовжує Дмитро Тимчук. — Тобто це проблема комплексна і влада так само має замислитись про довіру до себе. Вона має демонструвати безкомпромісну боротьбу із корупцією в силових структурах, а з іншого боку треба вводити добровольчі батальйони в правове поле. Ми самі підриваємо довіру до нас Заходу підтримкою якого ми прагнемо заручитись. Зараз в Європі, говорячи про демократичний вибір України, будуть усвідомлювати, що мова йдеться як раз про протилежне. В таких умовах підтримувати Україну, а тим більше допомагати озброєнням, ніхто не буде. Події в Мукачеві — це подарунок російській пропаганді, яка розкручувала карту «укро-фашистської» держави. Це жива ілюстрація до тих постулатів Кисельова і його компанії, які вони просували».

Остання теза — в десятку. Все, що відбувається в Мукачеві не може не подобатися Кремлю. Вони робитимуть все аби використати цю ситуацію для подальшої дестабілізації України. І тут важлива адекватність тільки влади, а й «Правого сектору», який своїми діями може стати елементарним інструментом у великій грі Москви. Колись свою роль відіграла «Свобода», підігруючи майбутньому агресору, наприклад, під час тих же травневих подій у Львові в 2011 році. І таких провокацій від свободівців було не мало. Благо, виборець перед останніми парламентськими виборами розібрався — партія за списками не пройшла до Верховної Ради. «Правий сектор» має засвоїти цей урок, а головне демонструвати відповідальність у своїй діяльності. 

Головний редактор «Дня» Лариса Івшина в своїй колонці «Про неочевидне — 2» ще 20 лютого 2014 року написала: «Українці втягнені в сценарій з драматично парадоксальним для них фіналом. Після Майдану 2004 року в Україні зникли націонал-демократичні партії. Вони не представлені в парламенті. Був дискредитований цілий політичний сектор. А після цих подій, якщо Україна уціліє, буде повністю дискредитований націоналістичний рух. І мрія цих злих деміургів у тому, щоб дати під дих країні і її державності саме руками її націоналістів, стихійних, організованих, щирих. Вони знали, що таке для України — сонячне сплетіння. Це — віками вистояна, вимріяна ідея мати свою державу... Задум — руками українців розправитися з українською державою «on-line». Святі люди тим і святі, що вони не мислять категоріями комбінацій. Наші конкуренти ретельно проаналізували всі обставини 2004 року. Вони бачили, хто тоді вів на барикади, і хто вів атакувати Адміністрацію Президента, знаючи, що можуть бути жертви. Пригадуєте? І на першому Майдані 2013 року також прозвучав заклик від Турчинова «піти прогулятися на Банкову», де і відбулося перше безглузде серйозне зіткнення. Правда, сам Турчинов його не очолив. Я уже тоді сказала: «червону картку, негайно!». Але не було кому дати, бо всі так, чи інакше, були вкручені в цей, м’яко кажучи, нещирий процес.».

В нинішній ситуації, як і завжди, суспільство має виступати арбітром. Спокійно, адекватно і вчасно оцінювати дії як влади, так і протилежної сторони. Бо майдани це не спосіб вирішення проблем. «Конфлікт у Мукачеві відображення дуже серйозної проблеми (раннє проявилася у Врадіївці, потім стала одним з ключових питань порядку денного Майдану) — про те, що ця держава, побудована на елітній-кланових угодах закінчується і потрібно засновувати нову починаючи з правоохоронних структур, — пише у себе на Фейсбуці політолог Вікторія Подгорна. — Потрібно встановити більш справедливу державу і систему управління, що відповідає інтересам суспільства і принципам верховенства права. Коли застосування принципів справедливості має бути узгодженим в суспільстві — без будь-яких винятків і свавілля».

ПРЯМА МОВА

Анатолій МАКАРЕНКО, колишній заступник голови ДФСУ (займався митним напрямком):

— Звільненням митників проблему контрабанди не вирішити, а паралізувати роботу однієї з найбільших митниць — цілком. За популізмом заяв — подальше планомірне знищення митниці. Не здивуюся, якщо біля керма митниці вигулькнуть чергові одіозні персонажі.

Галина ВДОВIНА, член громадської ради при ДФСУ:

— Звільняючи весь склад митників, ми з контрабандою і корупцією на кордоні не впораємося. Ми довгі роки боремося з наслідком цих явищ, тоді, як треба починати  з викорінення першопричини. У чому вона полягає? Перше —  відсутність нормальних гарантованих соціальних виплат і нормальних умов праці.  Це штовхає представників держслужби порушувати  закон.  Друге —  знання того, що не буде повної відповідальності за порушення. Третє — недосконала нормативна база. Четверте — втрачено  контроль за відстеженням пересування товару  від кордону та  всередині країни. Це заважає запустити митний аудит-контроль. При цьому потрібно пам’ятати, що коли  підтверджено факти порушення економічних кордонів (тобто контрабанда), то безпосередніх винних потрібно карати.