«Тут – уся суть нашого буття»

«Люблю наших найкращих читачів «глибинки»! Там немає ніякої провінційності – найвищі духовні потреби!.. Люблю картинку, коли бабусі гарно вбираються і йдуть з подружками на нашу фотовиставку! Роблю газету для них, роблю – тому, що люблю!..» – написала Лариса Івшина на своїй сторінці у «Фейсбуці» напередодні відкриття експозиції найкращих світлин ХVI Міжнародного фотоконкурсу «День»-2014. І ці почуття – взаємні, засвідчує сьогоднішнє відкриття фотовиставки у Чечельницькому будинку культури.  З 2007 року «День» і чечельничани з ольгопільцями настільки поріднилися, що навіть не могли порахувати, скільки фотовиставок завдяки директору СТОВ АФ «Ольгопіль» Павлу Каленичу вже побачив цей гостинний і працелюбний край. Зійшлися на тому, що не менше п’яти.

Відкрили фотовиставку директор відділу маркетингу нашої газети Ярослава ЯТЧЕНКО, голова Чечельницької райдержадміністрації Сергій ПУСТОВИЙ та фермер-меценат Павло КАЛЕНИЧ. Ярослава Ятченко привітала присутніх і подякувала за запрошення. «Передусім передаю всім присутнім вітання від Лариси Олексіївни Івшиної. Вона, на жаль, не змогла бути тут і дуже сумувала з цього приводу. Справа в тому, що зараз «День» готує черговий книжковий проект, який забирає багато часу та інтелектуальних зусиль», – пояснила Ярослава. Організатор події – Павло Каленич – отримав індивідуальну подяку від газети «День» та нашу нову фірмову футболку.

«Мені приємно бути тут, поруч із колегами, близькими людьми, друзями з газети «День». Ця команда – дійсно наші друзі, які сьогодні привносять в інформаційний простір культуру, займаються просвітництвом, – звернувся до гостей Павло Євгенович. – Мені приємно, що з 2007 року газета «День» періодично проводить у нас, у Чечельницькому районі, свою фотовиставку, «галерею на колесах». Ще з першої виставки мені запам’яталися слова головного редактора газети «День» Лариси Івшиної про те, що глибинка – поняття не територіальне, а ментальне. У нас живуть прекрасні, творчі, духовні люди, які розвивають культуру і спорт, будують дороги... Ми робимо різні справи для того, щоб Україна жила, формувалася як незалежна держава. І добре, що у цьому нас підтримує газета дійсно українська, яка спонукає розвивати духовність».

Наші друзі у Чечельнику сподіваються на подальшу плідну співпрацю з «Днем». «Бажаємо Ларисі Олексіївні Івшиній, яка майже 20 років очолює газету, яка сформувала з неї культурний центр, – добра, миру і здоров’я, – каже Павло Каленич. – Гадаю, цього року подивитися вашу «галерею на колесах» у Чечельнику прийде більше людей, ніш у попередні рази. Адже фотографії митців зі всієї України, представлені тут, вражають. Наприклад, відображення подій на Майдані у Києві 20 лютого 2014 року, коли був переламний момент в історії України. Також тут є світлини з нашими молодими хлопцями, які воюють на сході України. Такі фотографії не просто захоплюють – вони вражають! Гадаю, справа, яку ми разом робимо, потрібна людям».

Такі оптимістичні думки підтверджують і перші враження гостей фотовиставки.

«ДЕНЬ» КОНСТАТУЄ, ЯК ЗМІНИЛАСЯ КРАЇНА ЗА ЦЕЙ РІК»

Олег НИЧ, учасник і призер міжнародного фотоконкурсу «Дня», фотограф:

– Пройшов рік дуже кардинальних змін. Нещодавно на першій шпальті «Дня» вийшов знімок Плутона, з яким максимально зблизилася міжпланетна станція. Це дуже символічно, оскільки показує: зусилля людської думки зробили те, що десять років тому здавалося неможливим. Це – приклад того, як розум долає всі перепони. Те, що сталося в Україні за останній рік, є наслідком того, що недооцінювали інтелект, розум, власне, газету «День», бо не брали до уваги думки і прогнози, які тут з’являлися. Все це вилилося у дуже погані речі.

З фотографій найбільше вразила серія світлин про звільнення Слов’янська, знімки з пораненими військовослужбовцями також чіпляють за живе. Звісно, запам’ятовуються фотографії з місця падіння малазійського «Боїнга» рік тому. Вражає робота з Мустафою Джемілєвим, «День депортації в окупації» Андрія Нестеренка. Ця світлина відображає суть того, що відбулося: і портрет Джемільова, і назва.

Як змінився Чечельник за цей рік? Ми не можемо бути окремим «Гонконгом». Змінюємося ми всі в Україні. Ми з дружиною займаємося волонтерською роботою і дуже багато людей, з якими ми співпрацюємо у цьому, пов’язані з«Днем». Таким чином, ваша газета стала майданчиком для волонтерської діяльності. У нашому районі є волонтерська організація, яка називається благодійний фонд «Мирна Україна». Фактично, ми контактуємо з усіма нашими земляками, які зараз перебувають у зоні АТО і тими, які призиваються, і допомагаємо їм у міру можливостей. У нас є оформлені заявки, ми купуємо форму, амуніцію, робимо спільні проекти з госпіталем, частково фінансували закупівлю медичного обладнання. У нас також є релігійні громади, що відносяться до Української православної церкви Московського патріархату і до католицької церкви, які допомагають військовим.

Ви самі знаєте і констатуєте, як змінилася країна за цей рік. Я постійно читаю матеріали Івана Капсамуна, який для мене є авторитетом політичної думки. Чечельник за останній рік не змінився настільки, наскільки б хотілося. Влада та сама, і вона працює по-старому. І так відбувається тому, що вимоги до цих людей не змінилися. Представники влади – гарні люди, але все, що робиться, не приносить якогось результату. І це на тлі подій, які відбулися, злить. Бо є зовнішні обставини, як війна і Путін, на які не можеш вплинути. А є обставини внутрішні, які можемо подолати і змінити щось на краще.

Цього року фотовиставка «Дня» у Чечельнику відбувається на вулиці Героїв Майдану. Раніше це була вулиця Леніна. Відразу після 18 лютого з’явилася ініціатива громади перейменувати її, і вже за місяць нову назву закріпили офіційно. На тлі того, що відбулося, гадаю, це символічно. Хоча, ми дуже гарно перейменовуємо вулиці, але їх стан лишає бажати кращого… Добре, що ми маємо вулицю Героїв Майдану. Але ще у нас досі є вулиці 50-річчя СРСР, 70-річчя Жовтня, Кірова і Калініна. При цьому наш хлопець загинув під Іловайськом, капітан Руслан Халус. Тобто, є герої, іменами яких можна називати вулиці. І ще одна дивна штука: у Чечельнику народилася одна з найвідоміших бразильських поетес, Кларісе Ліспектор. Але вулиці, названої на її честь, немає. Гадаю, добре було б мати. Можливо, хтось би приїхав сюди, знаючи, що тут є таке пам’ятне місце.

«ШУКАЄМО НА ЗНІМКАХ ЗНАЙОМІ ОБЛИЧЧЯ»

Зоя ГУЦУЛ, співробітниця канцелярії, прийшла на виставку разом із мамою Олександрою Іванівною, бібліотекарем:

– Ми відвідували вашу виставку і минулого року. І зараз прийшли, адже маємо відпустку. Самі ми з Крижопільського району. Тому вже знаємо, що експозиція цікава і її варто оглянути. Звичайно, бачимо багато змін порівняно з минулим роком. Фотографії з війни – така болюча тема. Тому враження дуже сильні. Адже війна – наше життя зараз, ми стикаємося з нею щодня. Тут уся суть нашого буття. Не хотілося б, щоб була війна, серце крається...  Хочеться, щоб був мир, але маємо, що маємо. Вражають знімки військових, поранених. Шукаємо на знімках знайомі обличчя, адже там багато і наших знайомих. Хотілося б, щоб усе це швидше закінчилося.  Мир – це найважливіше.

Але особливо ми відзначаємо світлини з дітками – мирні і добрі. Дякуємо вам за дуже гарну виставку.

«ФОТО - СВІДОК НАШОГО ЖИТТЯ НА ВСІ ВІКИ»

Ганна ЛИСЕНКО, керуюча справами виконавчого апарату Чечельницької районної ради:

– Я не пропускала виставки жодного разу. Щороку фотовиставка дуже цікава, але для себе завжди відзначаю ті знімки, що пов’язані з сільською місцевістю. Пригадую минулого року фото якоїсь забутої дороги… А ще всі роки тримаю в пам’яті інший характерний знімок – «Дзвінок шефу». Там зображена хода священнослужителів, а це іще був час, коли мобільні телефони лише з’являлися в людей, і ось один із них якраз телефонував з тієї мобілки. Надзвичайно сподобався мені цей знімок, я його весь час тримаю в пам’яті.

Особливість фотовиставки визначається подіями в державі. Минулого року були мирні свята, події, а сьогодні – війна, вражаючі мужні обличчя. І їх шкода: чому сьогодні гинуть наші брати, чоловіки? Дивлюсь на фото: розвалена будівля. Чому вона розвалена, там жили мирні люди. Я згодна з тим, що інформацій навійна на сході продовжує програватись – там немає українських ЗМІ. Там люди сприймають те, що їм подають. вони беруть зовсім іншу інформацію і не можуть зрозуміти, чому там стріляють. Отаку б виставку їм показати. Чи зробити спецвипуск газети «День» у фотографіях для них. Щоб вони бачили, що ці події фіксуються і ніде не зникають. Мій син теж зараз уже на полігоні, ще трохи – і вже заберуть в АТО.

А ось чудове фото «Сон патріотки» - гарно зловлена мить. Діти є діти, де б вони не були. Я теж люблю фотографувати. Цього року змогла зняти цвітіння анемони – у Національному природному парку «Кармелюкове Поділля». Я років двадцять не потрапляла на цю «подію», завжди «ловила» лише сон-траву. Чудове фото вийшло і гарні там місця. До речі, у нашому краї росте реліктова рослина – відкасник татарниколистий. Вона росте тільки тут і ще в якомусь регіоні Польщі. Рослина схожа на соняшник, тільки з колючим листям. У нас багато цікавого!

Мені дуже подобається ваша виставка. Де ми ще таке побачимо? Це – культурна подія, на яку хочеться йти. Кожна мить – і вже краса. Це вже мить, цікава для історії. Історію можна переписати, як хочеш,змінити, але фотографію не зміниш уже ніколи. Це дійсно історична мить. Це свідок нашого життя на всі віки.

***

Чекаємо всіх на фотовиставці «Дня» у Чечельнику, що проходить у приміщенні районного будинку культури на вулиці Героїв Майдану, 29.Вхід – вільний, з 9.00 до 18.00. А вже 24 липня експозиція переїде в Ольгопіль, де триватиме до 28 числа також у будинку культури. Нагадаємо, що відвідувачі виставки можуть віддати свій голос за найцікавішу, на їхній погляд, світлину. За результатами голосування буде оголошено володарів титулу глядацьких симпатій від Чечельника та Ольгополя. Роботи, що особливо сподобаються, можна придбати в редакції «Дня».