На сцені тільки жінки!

Уже вдванадцяте Міжнародний театральний фестиваль жіночих монодрам «Марія» проходитиме в Національному театрі ім. І. Франка (на Камерній сцені).   Цей форум унікальний, бо на ньому своє мистецтво представляють виключно жінки-актриси, до того ж тільки ті, які працюють у жанрі мономистецтва. Започаткувала фест відома українська актриса Лариса Кадирова. І присвятила цю мистецьку акцію пам’яті легендарної майстрині сцени Марії Заньковецької. Для Кадирової творчість легенди українського театру стала чи не найважливішою у власній творчості! Доля подарувала Ларисі Миколаївні можливість виходити на кін у Львівському театрі ім. М.Заньковецької в образі видатної актриси понад 20 років поспіль! Відтоді Л. Кадирова зробила особистість Заньковецької духовним еталоном для себе, прикладом служіння сцені. Як і її кумир, вона вважає своєю творчою місією прославляти український театр на світових теренах. Із цього бажання виникла ідея створення такого фестивалю, в рамках якого своє мистецтво могли б показати актриси з різних країн. Учасники «Марії»  також проводять цікаві дискусії про природу акторської творчості, різноманітність способів сценічної реалізації, напрямки світових мистецьких шкіл. Яким буде цьогорічний фестиваль, «Дню» розповіла автор і директор «Марії» Лариса КАДИРОВА:

— Метою фестивалю є його основоположна ідея — плекання, культивування та  представлення можливостей універсальної мови театру, вшанування пам’яті Марії Заньковецької, популяризація кращих світових здобутків виконавської майстерності актрис, сприяння активній інтеграції українського театру до світового театрального процесу. У просторі «Марії» вируватиме атмосфера, за висловом Камю, «безперервного напруженого зв’язку між горем і красою, між любов’ю та несамовитою творчістю, між нестерпною самотністю та багатством людським, між відмовою та згодою».

Цьогорічна афіша присвячена творчому діалогу культур України та Польщі, святкуватимемо 250 років існування Польського театру. Чим  для мене є польський театр, в якому, як у краплі води, живе Театр як категорія мистецтва? Це мікросюжети (контакти акторські) і мегасюжети (кожний актор як психофізичний рух), характерний стан подиву перед світом і своїм власним буттям у ньому, імпровізація (як демонстрація акторських можливостей перед глядачами), саме життя (як непередбачуваний та напружений простір) та завжди вишукано облаштований сценічний простір. Польський театр — це межа минулого і сучасного Театру, це знання західної та східної стилістики мистецтва. Лексика польського театру багата, оригінальна та виразна, щоправда, іноді витончений режисерський задум підміняє внутрішню енергію думки і почуття, але сценографія завжди вирізняється чистотою, графічністю, ідеальністю ліній. Польський театр — азартне, розкуте, імпровізаційне, вільне, живе видовище з особливою внутрішньою вібрацією, яка створює фантомність, поетичність, повітряність... Польський театр — це вишукана, філігранна акторська техніка, це естетична, гофманіанська, філософська, іронічна режисерська техніка.  До Києва приїдуть польські митці —   актор Матеуш Новак із Любліна з виставою «Спереду та ззаду» К. Збишевського, режисери Збігнев Хшановський та Станіслав Мєльські,  професор Варшавського інституту театру Анна Куліговська-Коженєвська. Глядачі побачать вистави українських актрис із Києва, Запоріжжя, Дрогобича, Львова, а також з Угорщини та Білорусі. На традиційній науково-мистецькій конференції «Магія акторства» розглянемо аспект — діалог культур (Україна — Польща). Працюватимуть цікаві виставки.

Відзначимо ювілейні дати — 170-річчя від дня народження корифея українського театру Івана Карпенка-Карого та 100-річчя видатного актора, «Беркута» карпатських гір Василя Симчича. Гостем фестивалю буде Коломийський театр ім. І.Озаркевича, на сцені якого працював Симчич. Театр покаже свою останню прем’єру — виставу «Анничка» за твором Івана Озаркевича. Таким чином, просторово й емоційно зав’яжуться в часі постаті  Карпенка-Карого, Заньковецької та Симчича.

—  Як оцінюєте важливість такої мистецької акції в час, коли Україна переживає складні політичні події?

— Мені здається, що саме у важкі часи для держави ми повинні гуртуватися і підносити наше мистецтво на висоту, якої воно варте. На Камерній сцені ім.  Данченка цією акцією ми оберігаємо ідею національної культури, робимо реальні кроки до єднання з європейським культурним простором, до інтеграції українського театру в світові мистецькі процеси. Спілкування збагачує, народжує впевненість, сприяє більшим можливостям, робить нас більш відкритими і зрозумілими для іншого світу. Наш фестиваль — благодійна акція, всі, хто бажає, слухають, чують, бачать, сприймають болі, чуття України та Європи. Мова — душа нації, і на нашому форумі звучатимуть мови різних країн — України, Польщі, Білорусі та Угорщини.

Час  плинний... Вічне в ньому й у просторі — наше відчуття й розуміння минулого, наша пам’ять про минуле, наше емоційне ставлення до подій минулого й людей, які були духовними та інтелектуальними провісниками.

На моїх виставах, зокрема на «Не плачте за мною ніколи» М.Матіос, я бачу бійців АТО — так щемно дивитися на молодих хлопців на милицях... Хочеться душею промовляти до них зі сцени! Плануємо, як і минулого року, зібрати кошти для родини нашого франківця Андрія Мовчана, який загинув на Майдані. Світла пам’ять героям!

Фестивальна спільнота «Марії» відкрита для всіх, хто любить мистецтво театру одного актора. Вхід на вистави й усі заходи  вільний.