Дзеркало книжкових тенденцій

У номінації «Поезія» кращою книжкою назвали «Метрофобію» Мирослава Лаюка «Видавництво Старого Лева» (на фото). У прозовій номінації переміг двотомник «2014» Владислава Івченка (видавництво «Темпора»). «Поезія і проза для дітей». Тут премію отримала книжка Романи Романишин і Андрія Лесіва «Війна, що змінила Рондо» («Видавництво Старого Лева»). А в номінації «Літературознавство й есеїстика» головну відзнаку дістала Олена Галета за дослідження «Від антології до онтології» (видавцнивто «Смолоскип»). І нарешті антипремію за «невиправдані очікування» під назвою «Золота булька» присудили Олександру Михеду за книжку «Астра» («Видавництво Анетти Антоненко»).

Вибір журі, звісно, традиційно викликав як схвальні, так і негативні відгуки. Комусь не сподобалася його несинхронність з експертним голосуванням авторів «ЛітАкцену», яке й визначає «короткі списки». Інших обурили досить гострі відгуки членів журі на розглянуті ними книжки (можливо, навмисно гострі?). Були також щорічні пропозиції скасувати «Золоту бульку» як номінацію негативну, образливу для чутливої творчої натури, а при цьому раціонально маловмотивовану. Втім, якщо відкинути суперечливу антипремію (суб’єктивне, звісно, враження, але вона, здається, з часом привертає все менше уваги), то список переможців не виглядає позбавленим сенсу, а «короткі списки» фіналістів і взагалі видаються дуже навіть репрезентативними. У поетичній номінації, до прикладу, бачимо і підкреслених естетів (Лаюк, Стахівська, Крюґер), і експериментально-суггестивні речі (Якимчук), і класично-культову силаботоніку, до якої вдається останнім часом Жадан. Є тут як вірші соціально, політично заангажовані (без чого сьогоднішню українську поезію годі уявити), так і універсальнішого характеру. Так само й у прозі, де поряд зі справжньою епопеєю, ледь приперченою абсурдом (Івченко), є й емоційно напружені натуралістичні оповідання (Цілик), і медитативні новели (Махно), й історично-пригодницький роман із чималим інтертекстом і мовним орнаментом (Винничук), і фантасмагорійний «екшен» (Жолдак). Все це свідчить про добре відображення різних тенденцій. Що однозначно «в плюс» як для премії, так і для літератури, котрій мало що личить більше від різноманітності.

На відзначені журі «ЛітАкценту року» книжки, очевидно, варто звернути увагу. Але варто й не забувати, що жодна премія не може бути повністю об’єктивною і не є вироком. Читайте попри будь-які відзнаки й авторитети!

Інтерв’ю з Оленою Галетою читайте в наступних випусках газети.