Життя «у невизначеності»...
Фахівці ламають психічні шаблони переселенців і доводять, що важливішою за матеріальну допомогу є активізація внутрішніх ресурсів
Газета «День» писала, що дослідження Ресурсного центру допомоги внутрішньо переміщеним особам (ВПО) у листопаді 2015 року показали недобру тенденцію: люди почали конкурувати за соціальну допомогу (про дослідження — у матеріалі «В ізоляції» у «Дні» №216 за 26 листопада 2015 року). Тобто, «успішнішими» вважають себе ті, хто одержав, вибив, випросив певні кошти, продукти, речі. Це є ознакою соціальної інвалідності — безініціативність та патерналістське налаштування.
«НАВЧИТИСЯ ЖИТИ У СИТУАЦІЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ — СКЛАДНО»
Підтримка від держави та міжнародних партнерів може бути й іншою допомогти справитися зі своїми переживаннями, стабілізуватися, а тоді потроху інтегруватися в соціум. Про такий успішний досвід розповіли фахівці ГО «Українська асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій». Протягом останніх двох років вони працювали із ВПО і жителями Донбасу. Підтримали ініціативу уряд Німеччини та Мальтійська служба допомоги Україні.
«Основна проблема війни — всі чекають, що вона закінчиться, — акцентує керівник проекту «Психосоціальна стабілізація постраждалих у конфлікті в Україні» Оксана ХМЕЛЬНИЦЬКА. — Навчитися жити у ситуації невизначеності дуже складно. Група ВПО стала особливою: місцеві жителі не розуміють — чому вони, чому їм допомагають? І самі переселенці теж не дуже хочуть інтегруватися у нові громади. Тому виникла ідея створити місце, де вони могли б зустрічатися одне з одним, здобути нові навички, знання, отримати психологічну допомогу, щоб розпочати життя на новому місці. Ми створили нову модель, яку у змозі запропонувати державі — як можна працювати з переселенцями».
ДОПОМОГА ЗА СВІТОВИМИ СТАНДАРТАМИ
У рамках проекту «Психосоціальна стабілізація постраждалих у конфлікті в Україні» створили п’ять центрів психосоціальної адаптації переселенців: у Києві, області, а також у Маріуполі, Бахмуті та Сєверодонецьку. За словами експертів, є стандарти Всесвітньої організації охорони здоров’я, як надавати таку допомогу ВПО, — їх вони й дотримувалися. Спочатку «знизу» забезпечується базовий рівень адаптації: психологи допомагають людині «зберегти людську гідність». Після цього проводиться адаптаційна робота на рівні громади. Психологи розповіли, що спочатку місцеві адміністрації були критично налаштовані до ідеї, а першим питанням представників ВПО було — чи надаватимуть «гуманітарку».
«Важливо було побудувати систему, яка б працювала, зокрема, тоді, коли ми вже поїдемо на схід із місцевими психологами, — ділиться координатор програми на сході, психолог Тетяна НАЗАРЕНКО. — Особливості сходу України в тому, що громадяни, з якими ми працюємо, — і учасники цих подій, і постраждалі. Від обстрілів страждають самі психологи, їхні родичі, бо хтось з них — на «тій» стороні, — ситуація важка. Але ми навчили спеціалістів добре піклуватися спочатку про себе, а потім цей досвід «транслювати» на постраждалих: надавати першу психологічну допомогу, підтримувати у критичних ситуаціях. Також навчили фахівців технікам кризової інтервенції та психологічного відновлення — це наступний крок психологічної допомоги. Потім — навчання психотерапевтичній допомозі, яку, за відповідної класифікації, може надавати і психолог. Основні проблеми, з якими ми зіткнулися — депресії, посттравматичний стресовий розлад, тобто ПТСР, і тривожні розлади. У Сєверодонецьку ми створили центр травмотерапії — такий, який діє в Києві».
ПОТРІБНА ПІДТРИМКА ДЕРЖАВИ
З’ясувалося, що проект став цікавим не тільки для ВПО (тисячі громадян знайшли нові контакти, дружнє середовище, подолали свої переживання), але й для військових та місцевих жителів. Встановили, що при першому відвідуванні центру переселенці мали декілька знайомих, після — 20—30, завдяки чому змогли отримати допомогу і пораду.
За результатами опитування переселенців, які відвідували центр у рамках програми «Психосоціальна стабілізація постраждалих у конфлікті в Україні», 70% ВПО вирішили завдяки проекту хоча б одну свою проблему. «Лише 2% ВПО за останній рік повернулися на схід, 74% визнали, що відчули зниження рівня тривоги, почали краще спати, 5% сказали, що таким чином знайшли роботу», — перераховує координатор програми у Борисполі Валентина БУКОВСЬКА.
Важливо, щоб такий досвід не загубився без підтримки: психологи сподіваються на розуміння держави та місцевих громад, які допоможуть продовжувати роботу з адаптації переселенців, яких в Україні сьогодні — понад 1,6 мільйона. За даними ООН, 80% ВПО в Україні «порозсіювалися» і не мають змоги отримати таку підтримку. І це — ще один виклик.
