Садово-паркове варварство

Упродовж 160 років кілька поколінь поміщиків Закревських проживали у своєму фільварку в селі Березова Рудка на Полтавщині. Сюди до десяти разів (достеменно відомо про п’ять офіційних візитів) приїжджав Тарас Шевченко, який товаришував із Платоном Закревським. Поет любив тут бувати — і причиною тому була не лише Ганна Закревська, дружина Платона Закревського, котра стала найбільшим коханням поета, а й краса тутешніх місць, розкішний парк, озера, сади, ліс. Між іншим, вважається, що саме в Березовій Рудці Тарас Григорович написав «Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть...»

Закревські були дбайливими, прогресивними господарями — вони впроваджували всі найновіші на той час технології, в саду і парку висаджували рідкісні породи дерев, які привозили з усього світу... А з початком Столипінської реформи одними з перших відпустили своїх селян на хутори, даючи їм можливість стати вільними хліборобами.

Сторіччя по тому Березова Рудка належить до маршруту туристичного намиста Полтавщини. Щороку сюди, в Шевченкові місця, приїжджають тисячі туристів. Директор місцевого краєзнавчого музею Валентина Василівна Гончар розповідає, що люди приїжджають до Рудки не лише для того, щоб відвідати місця, де ступала нога Кобзаря. Популярним став щорічний пісенний фестиваль «Осіннє золото», присвячений пам’яті знаменитого поета-пісняра Дмитра Луценка, автора знаних пісень «Києве мій», «Мамині вишні», «Хата моя, біла хата», «Осіннє золото» і багатьох інших, без перебільшення, справжніх перлин українського пісенного мистецтва.

Село Березова Рудка велике, працьовите, дружне. Тому, коли старовинний парк у самій його центральній частині — над альтанкою почали рубати, люди здійняли протест. «Просимо вас терміново вжити заходів для збереження парку — пам’ятника садово-паркового мистецтва загальнонаціонального значення «Березоворудський парк» (наказ Міністерства екології та природних ресурсів України №500 від 17 жовтня 2012 р.). Проблема в тому, що призначений нещодавно директор Березоворудського технікуму Полтавської Державної аграрної академії Краснюк В.Н., який не є мешканцем села Березова Рудка, намагається якомога скоріше змінити статус Березоворудського парку, аби почати вирубку столітніх дерев, передусім дорогоцінних порід, у тому числі ясеня. Про це він заявив на загальних зборах технікуму, не звертаючи уваги на думку корінних мешканців села, які з діда-прадіда турбуються про збереження окраси всього Пирятинського району — парку XVIII століття, дерева в якому саджали й вирощували пани Закревські. Просимо також перевірити правомірність вирубки зелених насаджень перед центральним корпусом Березоворудського технікуму. Краснюк В.Н. стверджує, що має дозвіл на вирубку сухих дерев, однак було викорчувано здебільшого живі й здорові дерева. На підтвердження цього додаємо фотографії, зроблені під час вирубки зелених насаджень восени 2013 року».

Подібні звернення сільської громади після перемоги Революції Гідності були надіслані голові Державної екологічної інспекції, у Міністерство екології та природних ресурсів України. Мешканці села, котрі люблять і цінують свій край, повстали проти невігласа, призначеного зверху керувати технікумом. Якби він був просто чужинцем, який намагався зрозуміти, чим живе Рудка, мешканці якої працюють у технікумі, — хіба возив би він на «антимайдан» студентів у той час, коли в селі зносили пам’ятник Леніну й вирували революційні пристрасті. Саме тоді під шумок і знищили частину парку в межах старовинної огорожі, яку поставили Закревські навколо свого маєтку. А ще за вказівкою Краснюка було знищено старовинні верби навколо ставка, які, як колись Тараса Шевченка, до останнього часу зустрічали туристів на шляху до музею і технікуму... До речі, верби ті були на території, що не належить технікуму. Тепер залишилися лише спомини та фотографії...

— Подивіться, от навіть на фото видно, що пиляли здорові живі дерева, — обурюється Наталя, мешканка села. — А це ж територія, що перебуває під охороною держави. Краснюк каже всім перевіряючим, що дільниця біля альтанки, де було знищено 147 дерев, не належить до Березоворудського парку. Помічникам народного депутата Ольги Богомолець він навіть показав кадастрові документи, які начебто підтверджують, що це територія господарського подвір’я технікуму. Щоправда, у звіті про поїздку до Березової Рудки ці помічники суперечать самі собі, зазначаючи, що кордони території парку-пам’ятника законним чином не встановлені. Хоч і це не зовсім вірно. Річ у тім, що спадкоємиця роду Закревських Колетт Артвіч, яка нині мешкає в Люксембурзі й активно допомагає підтримувати на плаву родинний маєток предків та музей, у зв’язку з вирубками надсилала скарги й запити в Міністерстві екології, прем’єр-міністрові тощо. І що цікаво, у відповідь на один із запитів пані Артвіч Міністерство екології надіслало їй копію мапи з нанесеним на ній Березоворудським парком (є фото). На цьому офіційному документі чітко видно, що землі зазначеного «господарського подвір’я» належать до території, що охороняється Законом.

— Пані Артвіч особисто ініціювала й зібрала десятки підписів під петицією на захист парку-пам’ятника садово-паркового мистецтва загальнонаціонального значення. Це звернення підписали небайдужі громадяни Люксембурга, Франції, Німеччини, Данії, Португалії. Серед них — багато продовжувачів роду Закревських. Станом на лютий 2016 року ніхто з тих, хто підписав петицію, не отримав відповіді, хоча в Кабінеті Міністрів України обіцяли...

— До речі, Державна екологічна інспекція в Полтавській області, перевіряючи на відповідність до Закону документів на вирубку дерева, виявила численні порушення і направила матеріали до Полтавської обласної прокуратури — для відповідного реагування. Пирятинський райвідділ УМВС навіть відкрив кримінальне провадження за статтею Кримінального кодексу України «Незаконна вирубка дерев у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду». Однак досить швидко його було закрито — схоже, директор технікуму добре вміє знаходити аргументи для правоохоронців та перевіряючих. Але, попри всі свої «таланти», він не може переконати місцевих жителів. Може, тому, що не вважає їх вартими виправдань — завжди є можливість «порешать вопросы» з чиновниками, більшість яких ще донедавна були його однопартійцями.

...Ми приїхали в Березову Рудку поспілкуватися з обуреними селянами й розібратися в ситуації. Перше, що здалося дивним, — з ініціативною групою нам довелося зустрічатися за селом. Із міркувань конспірації. З тієї ж причини люди просили не називати в публікації їхніх імен. Проблема в тому, що технікум для Рудки — щось масштабу «градообразующего предприятия». У ньому працюють багато мешканців села, а не дуже схильний до демократії директор Краснюк має звичку звільняти кожного, хто має свою думку про його бурхливу діяльність. Тому прізвища не побоялися назвати лише ті, хто жодного стосунку до технікуму не має.

Заходимо з ними до парку з боку фруктового саду та ягідників.

— Боже, який жах, — дивуюся. — Хто ж це так понівечив яблуні?

— Це за вказівкою директора зробили варварське обрізання, — каже Олена Геращенко із села Вечірки. — Тут непотрібно бути навіть спеціалістом, яких, між іншим, технікум випускає, щоби зрозуміти: після такого «догляду» дерева не виживуть. Так і відбувається. Бачите цю ділянку: на ньому яблуні після такої екзекуції загинули, вже зрубані та викорчувані. Зручно — чисте поле з еталонним чорноземом. Хочеш — гарбузами засаджуй, як поряд уже зроблено, а можна в оренду за добрі гроші здавати.

Директор технікуму на запит редакції газети «День» повідомив, що сад належить навчальному закладу, а обрізку проводили студенти під керівництвом педагогів. Як видно, дуже чутливих до сприйняття побажань пана Красюка покінчити з цим пережитком царизму. Радянська влада вже позбавила Закревських їхнього маєтку, знищила їхні могили, викинувши прах із родинного склепу. Тепер дійшла черга до заповідних парку й саду. (Як може сад, поряд з яким встановлені таблиці з написами, що ця територія перебуває під охороною держави, бути виведеним за її межі, — питання до Краснюка. Однак 2012 року Міністерство екології, визначивши площу парку в 45 гектарів, віднесло до його території і цей сад, і решту території.)

Далі — кизилова алея. Унікальна — другої такої в Україні немає. За словами мешканців села, ягоду з неї, як, власне, й плоди всього чудового саду, колись переробляв невеликий консервний завод. Все було з розумом, по-хазяйському — і робота була, і фрукти-ягоди не пропадали, і для технікуму прибуток. Сьогодні значна частина саду знищена, спиляно й багато дерев, які захищали сад та кизильник від вітрів і палючого сонця. А переважна більшість дерев були живі — пеньки ще вологі, спили чисті, світлі, якщо придивитися й полічити кільця на деревині — семидесятирічні. Далі — знизу обвуглений ряд сосен.

— Це теж готують до знищення, — кажуть наші співрозмовники. — Вірите, хочеться плакати... Бувало раніше проходили тут — душа раділа, до чого красиво було. Тепер — хоч очі заплющуй. А ми ж тут живемо, дітей хочемо у красі виховувати, в любові до землі.

Сад, ягідник, до речі, теж належить до території, що перебуває під охороною держави. То й що з того?

І от ми вже на території, яка безпосередньо межує з технікумом, але належить до Березоворудського парку, про що свідчать охоронні таблички. Ліс не справляє враження доглянутого, навкруги стоять напівповалені чи вже лежать на землі багато сухих дерев. Зате на кожному кроці — сліди «хазяйнування» Краснюка, жовтіють свіжі спили живих дерев. Невже на кожне з них є дозвіл? Ми запитали директора технікуму й про це. Пан Краснюк запевнив, що «добро» на знищення дерев він отримав.

Минулого року Василя Краснюка було оштрафовано на три тисячі гривень за один знищений у парку ясен. Це все, що спромоглися виявити перевіряючі. Ми за дві години побачили і сфотографували десятки спиляних дерев. На жаль, не пережив цю зиму й чудовий кизиловий гай, висаджений ще Закревськими...

P.S. Коли матеріал уже готувався до друку, з Березової Рудки зателефонували й сповістили, що в парку знову обрізають сад, тобто валять дерева. А чом би й ні, якщо все сходить з рук...

За підрахунками мешканців села, протягом останніх двох років директор технікуму знищив загалом два із 45 гектарів паркової зони. Імен патріотів рідного краю ми не називаємо через те, що на їхню адресу лунають погрози від директора технікуму, але в редакції вони є, і ці люди готові, якщо буде потрібно, підтвердити свої слова.