Університет «далекого плавання»

Михайло Валентинович Міюсов — ректор Національного університету «Одеська морська академія» з 2000 року, почесний член Інституту морської науки, техніки і технології Великобританії, член виконавчого комітету Міжнародної асоціації морських університетів. Один із небагатьох, хто знає морську галузь країни в її різних аспектах і взаємозв’язках із зовнішнім світом і національною економікою. Сьогодні ми говоримо з професором Міюсовим про підготовку українських моряків і роль унікального вишу в системі міжнародних відносин на морському транспорті.

— Михайле Валентиновичу, сьогодні мало не кожен український виш називає себе академією. У нас в Одесі їх не менше десятка. Що стоїть за цими назвами, окрім статусних міркувань і бонусів для професорсько-викладацького складу? 

— Ми стали академією ще до розпаду СРСР, у квітні 1991 року, як єдиний вищий навчальний заклад, де зосереджено науковий і методичний потенціал цілої галузі. До структури вишу входить не лише сама академія в Одесі, але й Азовський морський інститут у Маріуполі, Дунайський інститут в Ізмаїлі, Мореплавний коледж технічного флоту, Мореплавне училище ім. О.І. Маринеска і факультет Військово-морських сил. Усе це єдиний комплекс наукової думки і професійної підготовки моряків, де працюють і навчаються понад 13000 осіб і щороку підвищують свою кваліфікацію понад 5000 фахівців. Післядипломній освіті ми приділяємо значну увагу. Центр підготовки й атестації плавскладу, аспірантура, докторантура і спеціалізована вчена рада займаються науковою і практичною роботою в цій області. 

У 2016 рік академія вступила в новій якості, зі статусом університету і новим найменуванням. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України й Указу Президента України, з 1 січня 2016 року Одеську національну морську академію (ОНМА) перетворено на Національний університет «Одеська морська академія» (НУ «ОМА»). Назву приведено у відповідність до Закону «Про вищу освіту» і міжнародних стандартів освіти, де університет займає пріоритетну позицію порівняно з академією.

— Тож виш охоплює все, що пов’язано з підготовкою моряків, і однаково значущий для матросів і капітанів?

— Звичайно ж, ми готуємо командний склад. Окрім плавальних спеціальностей: судноводіння, експлуатація суднових енергетичних установок, автоматизація суднових енергетичних установок, електрообладнання й автоматика суден, радіоелектронні прилади, системи і комплекси — ми готуємо професіоналів у галузі морського права і менеджменту. Випускники наших факультетів можуть працювати на суднах усіх типів, у структурах берегових служб, органах державного управління — скрізь, де потрібні кваліфіковані кадри, які знають море. Ми — справді унікальний у країні виш, що забезпечує флот основними морськими професіями.

— У наш час усі цікавляться рейтингами. Кому, як не вам, знати все про місце українських моряків у системі міжнародного розподілу праці на морі? Чи справді наші моряки відповідають найвищим професійним критеріям?

— Я не став би говорити про критерії якісних оцінок, це річ складна. Але є кількісні показники, які побічно вказують на рівень якості. Ми посідаємо четверте місце у світі за кількістю офіцерів, що працюють у торговельному флоті. Поступаємося Філіппінам, Китаю й Індії. Це країни з величезними людськими ресурсами, тому за співвідношенням моряків до чисельності населення ми, безумовно, лідери. Я не називаю загальних даних, оскільки точної статистики у нас немає, але можу припустити, що в морі у нас працює понад 100 тисяч осіб, із яких більшість — командний склад.

— Є така думка, що через відсутність власного флоту наші моряки стали працевлаштовуватися в інших країнах?

— Це не зовсім так. Робота в морі — складна частина трудових відносин, які регулюються ринком і міжнародними стандартами, зокрема, Міжнародною конвенцією з підготовки, дипломування моряків і несення вахти (STSW 1978), Конвенцією про працю в морському судноплавстві (MLC 2006). Тут немає лінійних залежностей між кількістю моряків і розміром флоту країни. Наразі НУ «ОМА» готує удвічі більше фахівців, ніж це було за радянських часів.

Понад 70% суден світового торговельного флоту зареєстровано під «зручними» прапорами Панами, Ліберії, Мальти, Багамських островів та багатьох інших країн, які створюють для судновласників вигідні умови реєстрації й оподаткування.

— А ми поки що цього не робимо?

— У Міністерстві інфраструктури були спроби створення так званого «другого реєстру», але далі ідей справа не пішла. З нашою системою бюрократії навряд чи можливо надати судновласникам сприятливі умови реєстрації й оподаткування.

— Якщо вже ми заговорили про економічний бік морської справи, то спробуймо, хоча б приблизно, оцінити вигоди держави, в якої на п’ять сотень жителів припадає один плаваючий громадянин.

— Заробітні плати на морі доволі високі. Фахівець, який щойно закінчив університет, отримує від судновласника близько 3 тис. доларів на місяць. Старший командний склад, залежно від типу і класу судна — від 7 до 15 тис. За приблизними оцінками, від моряків економіка країни отримує 1,5-2 млрд доларів на рік. Це значно більше, ніж дає туризм, хоча в публічній сфері всі виступають за підтримку туризму і мовчать про збільшення кількості моряків.

— Як тільки у нас починаєш говорити про високі доходи в професії або бізнесі, тут же в ці сфери спрямовуються чиновники, готові «регулювати процес». Сьогодні вітчизняний крюїнг, як, утім, й інші галузі, прагне звільнитися від надмірної державної опіки. Наскільки це йому вдається?

— Якщо держава почне втручатися в цей бізнес, ускладнюючи його і збільшуючи витрати, то компанії швидко переорієнтуються на інші ринки. Адже це міжнародна система відбору кадрів, і вона не обмежує своєї діяльності однією країною. Наприклад, компанії V.SHIPS, MSC, Anglo-Eastern, Marlow Navigation, OSM і багато інших, представництва яких працюють в Україні, мають офіси по всьому світу. Варто одному-двом морякам не потрапити на борт суден, які чекають на них, виникнуть величезні проблеми і штрафи. Ставки високі, і ніхто не стане збільшувати ризики у своїй справі. Дуже велика конкуренція. Величезні кошти у підготовку моряків вкладаються в країнах Південно-Східної Азії: Філіппіни, Індонезія, В’єтнам... Ми повинні розуміти, що у наш час не бізнес допомагає державі, а держава бізнесу. У європейських країнах підготовка моряків за денною формою навчання здійснюється повністю за рахунок держбюджету.

— Тоді поясніть, як у нашій бідній країні виш може готувати фахівців для дуже наукомісткої галузі, де тільки на удосконалення навчально-матеріальної бази потрібні мільйони? І як вам вдається відстежувати тенденції розвитку флоту?

— Ми розвиваємося завдяки нашим партнерам. Без цієї співпраці було б важко готувати фахівців. Узяти одну лише морську практику на суднах. Це величезні витрати на перельоти, проживання, харчування, спецодяг, страховки і зарплату на борту. Їх беруть на себе різні зацікавлені компанії. Сьогодні таких договорів понад 200. Крім того, деякі компанії надають академії спонсорську допомогу на розвиток, серед них: V.SHIPS, MSC, OSM, BSM, MOL.

Торік вдалося підписати меморандум про співпрацю з Міжнародною радою морських працедавців IMEC (International Maritime Employers Council), до якої входить понад 200 судноплавних компаній світу. В рамках цього договору вже завершується перший проект вартістю 660 тис. доларів. 22 квітня, після закінчення Міжнародного форуму «Освіта, підготовка і працевлаштування моряків», який уже вчетверте академія проводить на Морському вокзалі Одеського порту, буде організовано технічний тур академією. Ми покажемо гостям нещодавно змонтований новий тренажерний комплекс машинного відділення сучасного судна. Обладнання виготовлене норвезькою компанією Kongsberg.

Виш продовжує інтегруватися в міжнародні структури, пов’язані з науковою і практичною сторонами підготовки моряків. Мені випала честь бути обраним головою одного з комітетів Міжнародної асоціації морських університетів (IAMU) — організації під патронатом японського фонду Nippon Foundation, яка у свою чергу є неурядовим членом Міжнародної морської організації (IMO). Представники університету працюють у складі делегацій на асамблеях, у комітетах, підкомітетах і робочих групах в IMO й IAMU. Щороку університет бере участь у кількох міжнародних проектах, більша частина яких фінансується Європейською комісією. Це дозволяє викладачам вишу брати участь у міжнародних форумах і конференціях, розширювати й удосконалювати свої знання у професійних сферах. Ми відстежуємо всі новини і події в області судноплавства, морського права, професійних стандартів, використовуючи ці знання в навчальному процесі.

— Які перспективи збільшення частки українських моряків у міжнародному судноплавстві? Що тут залежить від нас і від кон’юнктури ринку?

— Звісно, основні правила диктує глобальний ринок, але багато чого залежить і від політичної ситуації в країні — наскільки вона стабільна і дозволяє реалізовувати довгострокові програми у п’ять-шість років. Це час підготовки офіцера флоту. Якщо ми збільшимо обсяги підготовки фахівців, то зуміємо всім посприяти у працевлаштуванні. На міжнародному ринку праці існує дефіцит висококваліфікованих фахівців. Інша справа — ресурси для такого збільшення. Не всі молоді люди у змозі сплатити контрактне навчання, а бюджетні місця скорочуються з року в рік. Крім того, в країні не працює система пільгового кредитування освіти. В умовах конкурентної боротьби з навчальними закладами з інших країн найважливіші якість професійної підготовки і знання англійської мови.

— Михайле Валентиновичу, газету «День» читають по всій Україні, зокрема і в далеких від моря містах і селах. Але, думаю, і там молодих людей приваблює або морська романтика, або перспективи морських заробітків. Чи можете ви скласти портрет сьогоднішнього курсанта вишу. Хто він, звідки? Чи важко йому дається навчання і працевлаштування після випуску?

— Здебільшого до нас приходять випускники середніх шкіл, переважно із сімей моряків і тих, хто живе в приморських містах: Одесі, Миколаєві, Херсоні, Маріуполі, Ізмаїлі... Але є хлопці й дівчата із Запоріжжя, Дніпропетровська, Західної України. Географія абітурієнтів широка, хоча ще не скрізь знають, що освіту і зарплату світового рівня можна здобувати й у власній країні. Навчатися у нас непросто, зате вже у період навчання можна отримати необхідні практичні навички на борту іноземних суден, перспективи подальшого працевлаштування у провідних судноплавних компаніях світу, відвідати багато країн і заробити гідні кошти.