На дикому ринку «свободи слова»

Телевізійному ведучому, який є співвласником 3s.tv, Савіку Шустеру Центром зайнятості було повідомлено про анулювання дозволу на роботу в Україні. Ця новина, миттєво розійшлася ЗМІ й викликала безліч суперечок. По-перше, кожна передача Шустера починалась зі слів Президента, які журналіст крутив наче захисну мантру, про начебто виняткове значення для Порошенка свободи слова, навіть якщо слова ті не по душі й самому Петру Олексійовичу. А отже, позбавлення можливості виходити в ефір Шустеру сприймається загалом як наступ на цю свободу. По-друге, до програм Шустера дійсно існує багато питань, і давно. Питання ці торкаються, перш за все, його методики вибірково запрошувати гостей та інколи заради рейтингу давати слово тим, хто пропагує далеко не державницькі позиції. Формат таких ток-шоу підхопили й інші журналісти, зокрема Андрій Куліков, який «засвітився» у дивних вояжах до окупованого Донецька і веде на телеканалі ICTV, який належить сім’ї Пінчуків, ток-шоу «Свобода слова». Газета «День» неодноразово піддавала критиці подібні підходи до журналістики, яка є очевидно маніпулятивною, з претензією на «об’єктивність» і «плюралізм». Тоді як «День» вчив любити Україну, Шустер просував принцип, що на любові до України грошей не заробиш. Таким чином, ми перебували і перебуваемо в різних системах координат. Але у нас виникає закономірне запитання — хто дав команду до вибіркового переслідування Шустера, і чи є воно дійсно правомірним? Якщо така вибірковість існує, то чи не пора взагалі переглянути правила до всіх іноземних журналістів?

«Порошенко гадає, що Шустер прийде домовлятись про співробітництво, щоб не втратити свій бізнес, — прямо висловлює думку журналіст Юрій Бутусов. — Це прямий наступ на свободу слова в Україні. Соромно, що після Майдану Президент України дозволяє собі наступ на доступ громадян до інформації. При цьому «17 канал», який прямо веде антиукраїнську агітацію в Києві, досі не закритий, не закрита і безкоштовна газета «Вести», що фінансується з РФ»

Все це натякає на те, що представники влади намагаються вибірково натиснути на конкретного журналіста і конкретний проект. Це не означає, що для Шустера це скінчиться погано. Тим більше, що він уже має великий досвід таких «заборон» та переслідувань, зокрема з боку податкової служби. До речі саме справа на 13 млн грн, яка була нещодавно порушена проти Шустера, стала причиною претензій Центра зайнятості. На їхню думку, така справа є судимістю, про яку Шустер не зазначив у заяві на роботу. Отже, очевидна формальність, тобто привід, зачіпка. 

Важливо інше — медіа-спільнота давно перетворилась на ринок, де існують закони «дикого капіталу» та вузьких політичних інтересів, а отже і притаманні такі явища, як рейдерство, шантаж та підкуп. Про таке ефемерне явище, як свобода слова, в цьому разі говорити годі. Але й, на жаль, немає сенсу і говорити про якісь національні вектори в ЗМІ, адже по всьому видно, що когось цікавить не державницька позиція (особливо в умовах війни), а лояльність до конкретних груп та осіб.