Зовнішня торгівля... без допомоги уряду

«Уряд України продовжує роботу зі створення в Україні інтегрованої системи державної підтримки експорту», - видав інформаційний аванс Кабміну на другому Національному форумі з підтримки бізнесу президент Торогово-промислової паати України Геннадій Чижиков. Та все ж бізнес, за його словами, чекає на більш рішучі дії - проведення дієвих реформ у економічній, митній, податковій, валютній, інформаційній сферах.

«Нам потрібні сміливі конституційні реформи та секторальні заходи, які дозволять врятувати наші позиції на світових і внутрішньому ринках», - підтримав і водночас спростував заяву президента ТПП голова парламентського комітету з питань промислової політики і підприємництва Віктор Галасюк. Він відзначив, що показники товарного експорту за два останні роки у України невтішні. 2014 року було $54 мільярди доларів товарного експорту, а 2015-го - $38 мільярдів. «Ми втратили 16 мільярдів, і це втрати не по якомусь одному продукту. 9 мільярдів доларів становили втрати у металургії, 2 мільялрди - у машинобудуванні і так далі».

Галасюк підкреслив, що в Україні відсутня діюча економічна і торговельна політика уряду, яка може допомогти підприємцям переорієнтуватися з російських ринків на європейські і тим самим підтримати українського експортера. Як можна підтримати українського експортера зараз? Запитує народний депутат і відповідає: через систему фінансування, гарантування, страхування, шляхом підписання нових угод про зони вільної торгівлі. Він покладає надії на те, що наступного року в країні почне працювати експортне-кредитне агентство, яке буде підтримувати український бізнес не політичними деклараціями, а реальним фінансуванням і реальними послугами, як це роблять держави в усьому світі.

«За підсумками 2015 року економіка України увійшла до п’ятірки найгірших економік світу, - відзначив президент Української спілки промисловців і підприємців Анатолій Кінах, - Зараз відбувається деіндустріалізація економіки і сповзання у сировинний експорт. Результати нинішнього року свідчать, що продукція із високою доданою вартістю у структурі експорту становила лише 12%, продукція сільського господарства та металургії - 65%». «Ми стали сировинним придатком для цивілізованого світу», - резюмує експерт.

«Я вважаю, що відсутність перших осіб уряду на форумі - це неповага до експортерів, - зауважує президент Grant Thornton Ukraine Олександр Чалий, - Чому ніхто не прийшов і не пояснив, що буде з нами завтра? Адже за всі роки незалежності саме експортери були локомотивом української економіки. Я хочу, щоб преса про це написала. Завтра перші особи держави зустрічаються з іноземним бізнесом, якому буде висловлена повага. А сьогодні, коли зібрався весь експортний потенціал України, ніхто із керівників країни не прийшов і не подякував. Так і на третій форум зберемося, а влада нас проігнорує. Ми, експортери, дуже хотіли почути, як новий прем'єр-міністр України втілюватиме в життя задекларовану програму».

Однак уряд, а вірніше Міністерство агрополітики, на форумі, хай і не першими особами, та все ж було представлено досить широко – відразу двома заступниками міністра. Та це й зрозуміло, бо саме аграрна галузь презентувала минулого року Україну на міжнародному ринку. Владислава Рутицька доповідала про досягнення. «Завдяки зоні вільної торгівлі з ЄС ми спостерігаємо, що показники експорту по сільському господарству зросли на 15%. У минулому році відкрили постачання молока до Китаю, а в нинішньому сподіваємося ввозити м'ясо курки, овочі й деякі інші види продукції». Говорила й про конкретну політику уряду у сфері експорту: «У травні розпочне роботу колцентр щодо зони вільної торгівлі з ЄС». І чомусь додала: «Усі питання та запити будуть оперативно вирішуватися, адже Європа профінансувала цей проект».

Перший заступник міністра агрополітики Ярослав Краснопольський, дещо повторюючи сказане колегою, взагалі випромінював ейфорію. «У 2015 році Україна випередила США як найбільший постачальник кукурудзи в Китай, а експорт українського зерна в цьому напрямку збільшився в 6,6 раза. Україна - ключовий постачальник до Китаю соняшникової олії. Також Китай надав доступ на свій ринок 18 українським виробникам молочної продукції».

Однак далеко не чужий аграрно-промисловому комплексу України народний депутат і голова Ради підприємців при Кабміні Леонід Козаченко більше підтримує Чалого. «Сьогодні на другому Національному форумі з підтримки експорту присутні представники іноземних торгових місій, делегати та дипломати з різних країн світу. Але, на жаль, перших осіб нового українського уряду у цьому залі немає. Це може означати лише одне - подальший розвиток експорту та міжнародного співробітництва для них не є пріоритетним питанням».

Однак критичні зауваження українських експортерів на адресу свого уряду не позначилися на ставленні до України торгових партнерів, зокрема, того ж Китаю. «Китайський бізнес вирішив створити майданчик для діалогу з українським бізнесом, - сказав, виступаючи на форумі, посол Китайської Народної Республіки Чжань Сіюнь, - враховуючи те, що обидві країни мають стратегічні стосунки. Протягом цього року на урядовому рівні було підписано протокол про спільний проект «Шовковий шлях». Тепер, у рамках протоколу, ми будемо робити конкретні кроки з його втілення. Китай протягом тривалого часу є другим торговим партнером України. До кінця 2015 року китайський інвестиційний пакет становив 7 мільярдів доларів». «

«На тлі різких змін в українській економіці китайські інвестори зберегли впевненість в українському ринку, - продовжував посол КНР, - Жоден із них не пішов. Китайський ринок відкритий для української сільськогосподарської продукції. Близькість України до ринку ЄС уже виявилася достатньою для деяких китайських компаній, щоб зробити рішучий крок і почати робити бізнес в Україні, не звертаючи уваги на несприятливий інвестиційний клімат. Китай бачить певний успіх реформ, що проводяться українським урядом. Саме тому китайські компанії не йдуть із України, а, навпаки, створили Китайську торгову асоціацію, яка є платформою і мостом для ділових кіл обох країн. Варто продовжити роботу в цьому напрямку та шукати нові точки зростання співробітництва».