«Батьки чекають літа більше, ніж діти»

О. Войцех СТАСЕВИЧ, настоятель Сумської римсько-католицької парафії Благовіщення Пресвятої Діви Марії:

— Я вже чимало років живу в Україні, й мене турбує, що українська молодь виїжджає за кордон, — за хлібом, за працею... На жаль, не бачу, що держава щось робить, щоб зупинити своїх молодих людей, гарантувати їм майбутнє, і то є велика проблема. Так само, як і несправедливі зарплати, маленькі пенсії, яких навіть на комунальні платежі не вистачає. У нас при храмі існує їдальня для безхатченків. Та останнім часом сюди на благодійні обіди приходить дедалі більше пенсіонерів, бо їм живеться дуже скрутно.

Наразі працюємо над серйозним соціальним проектом: хочемо створити будинок допомоги переселенцям зі сходу, де вони могли б певний час проживати, мали можливість отримати психологічну, юридичну та іншу допомогу. Перші кроки в цьому напрямі вже зроблено, сподіваюся на співпрацю з облдержадміністрацію і підтримку благодійних фондів.

Із позитивного — радію початку «Євро-2016». Для людей це  -спільне вболівання, розрада та можливість хоч трохи відволіктися від проблем. Сподіваюся, що моя батьківщина Польща і друга батьківщина — Україна,— які опинилися в одній групі, переможуть інші команди, і потім між ними буде нічия. (Сміється.)

Марина ПАЛЬЧИКОВА, викладач англійської мови Гімназії №1 м. Суми:

— Зараз переживаю за кінець навчального року; живу тим, що виставляю оцінки, важливо бути об’єктивною, і переживаю, щоб нікого не образити. Щоб діти з хорошим настроєм пішли на канікули. Нинішній рік указом Президента оголошено Роком англійської мови, у нас планується літній мовний табір, тож треба спланувати так роботу, щоб дітям було цікаво й легко вивчати мову.

Скажу відверто, вже хочеться і хорошої теплої погоди, щоб шашличок на природі, та й. за селом скучила, за батьками. Треба відпочити від шуму-гамору міста, а це — найкраще на городі, з тією самою сапочкою, як щирому українцю, бо душа наша селянська й дуже проста. Наша людина, хоч де б вона була, навіть на іншому континенті, гадаю, якийсь клаптик землі знайде для цього.

Вмикаю Інтернет, читаю новини, й гірко від тієї ситуації, в якій опинилася наша держава. На цю державу я пропрацювала вже 17 років. Як маленька цеглинка, вмурована в ту велику стіну, що називається суспільством. Але ми можемо по-християнськи молитися. Молитися за те, щоб мінялася людська свідомість, серце людське, за об’єктивність прийняття всіх важливих суспільних рішень.

Тамара ПЕКУР, пенсіонерка:

— Найбільше турбує те, що наша молодь і працездатні люди 30—40 років виїздять з України. Бо вони тут не знаходять, як застосувати свої знання, силу, як використати свої креативні здібності. Тому виїздять, щоб якось вижити, протриматись, заробити гроші, щоб або придбати собі квартиру, або вивчити дітей, або допомогти батькам... У мене внучка Василина, їй 10 років, і я багато думаю над тим, що її чекає. Якщо в Україні не відбудуться серйозних позитивних змін, вона буде спустошена. І не тому що люди вмиратимуть, а тому що виїжджатимуть. Найкращі мої колишні студенти, у яких я викладала, їдуть в інші країни, і, справді, зараз нашого цвіту по всьому світу. Мене підтримує те, що я можу молитися, і тому не впадати у відчай.

Леся КИРIЙ, прес-секретар:

— Чоловік вже рік і один місяць в армії. Із зони бойових дій їх вивели. Чому і скільки ще триматимуть — невідомо нікому. Сумно. А ще турбує моя донечка. Їй чотири роки. Зараз формується її характер. Намагається впливати на мене за допомогою істерик. Сьогодні підемо до дитячого психолога. Сама якось не справляюся. Радує, що нарешті день без дощу! Сонце!

Ельвіра МАМОНТОВА, начальник відділу проектів Сумської міської галереї Агенції промоції «Суми»:

— Радує завершення чергового навчального року. Не треба рано дитину піднімати й тягти «за тридевять земель». Насправді батьки чекають літа ще більше, ніж діти. Та ще й сина підлікувати треба. Плануємо оздоровити його на морі, тому турбують тамтешні ціни. Є й те, що радує: виграла суд щодо свого незаконного звільнення. Суд тривав майже рік, але справедливість перемогла! Однак засмучує, що моє звільнення — не єдине незаконне в нашому місті. Це такий нехороший  показник неефективної та непрофесійної діяльності міської влади...