Багатополярна журналістика, тобто просто – брехня
Через два дні після початку війни, 24 червня 1941 року, було створено Совінформбюро. Минуло 75 років, і от у зв’язку з наближенням ювілею цього головного радянського пропагандистського відомства його наступники організували в Москві міжнародний медіафорум під назвою: «Нова епоха журналістики: прощання з мейнстримом».
На форумі часто звучали слова «правда», «об’єктивність інформації», «вірність традиціям вітчизняної журналістики», і, зокрема, добрим словом згадували ювіляра, Совінформбюро, а також його нинішнього наступника, агентство «Россия сегодня» і його начальника Дмитра Кисельова.
Традиції Радянське інформбюро заклало й насправді дивні. Рідко якому медіа вдається брехати в кожному повідомленні, причому з першої фрази. А Совінформбюро саме так і робило, коли Юрій Борисович Левітан, сидячи у Свердловську, а з 1943 року в Куйбишеві, повідомляв своїм дивним голосом: «говорит Москва». Кожне зведення заздалегідь направляли в Кремль, багато правив особисто Сталін, після чого текст мінявся невпізнанно. Радянські втрати в рази зменшувалися, а втрати ворога ставали такими, що до кінця літа 1941 року почали перевищувати чисельність усього чоловічого населення Європи. Про здачу ворогові міст радянські громадяни дізнавалися або через кілька місяців, або взагалі не дізнавалися.
У сьогоднішній Росії традиції брехні примножені. Досвідом сучасної брехні із задоволенням ділилися на форумі в Москві, що тривав аж два дні: 6 і 7 червня. Головним ньюсмейкером другого дня був, звісно, Володимир Путін. Він сказав дві дуже важливі речі. По-перше, що в умовах сучасного світу, «коли так бурхливо розвиваються інформаційні технології, найголовнішим все одно залишається інформаційна сумлінність і правда, об’єктивність інформації». І одразу навів як приклад Кисельова і його агентство «Россия сегодня», назвавши їх флагманами у справі правди й інформаційної сумлінності, й побажав тримати планку.
А Кисельов і так її тримає, цю планку. Підвищує її від передачі до передачі. Підняв її на таку висоту, що народ її вже розгледіти не може. Ось тільки що півгодини тряс перед екраном посвідченням українського офіцера СС, яке виявилося фальшивкою. Не встиг народ відсміятися, а Кисельов знову планку задирає: бере сюжет про те, як французькі профспілки протестують проти законів про працю, називає все це бунтом проти Євросоюзу, та ще й приписує героям сюжету слова, яких вони зроду в рот не брали. І так у кожній передачі. Європейці тепер навіть спеціальну програму запустили, в якій кисельовська брехня моніториться й підноситься глядачам як курйоз. Мовляв, ось є така країна, де на головному каналі дивак весь час бреше.
Друга важлива річ, яку сказав Путін, стосувалася самої суті цього медіафоруму. А саме пропаганди й відносин влади й преси. «Не може бути ситуації, — пояснив Путін, — коли якщо якійсь владі якась інформація подобається, її слід захищати й говорити про свободу поширення інформації, про свободу преси, а коли щось не подобається — тут же обзивати цю інформацію пропагандою».
У цих словах прекрасно все. Але головним є навіть не їхній зміст, а те, хто їх говорить і кому він їх говорить. У залі сидять професійні пропагандисти, а людина, яка почала свою президентську епопею з убивства НТВ, а потім побудувала небачену в історії машину брехні й пропаганди, розповідає про свободу преси.
Центральними подіями першого дня форуму стали виступи заступника міністра зв’язку РФ Олексія Воліна і господаря форуму Дмитра Кисельова. Обидва вдавалися до своїх улюблених занять. Волін продовжував захоплено винищувати журналістику. Він давно цим займається. У країні вже й журналістики практично не залишилося, а Волін усе не вгамовується. Ледве йому здасться, що десь у кутку щось живе заворушилося, тут же норовить чиновницьким каблуком придавити. І ось на цьому форумі, хоча там журналістикою й не пахло, Волін усе одно влаштував профілактику проти її можливої появи.
«Нині чиста журналістика поступилася місцем медіавиробництву й медіаспоживанню», — урочисто оголосив Волін. Це все тому, що, виявляється, тепер, як з’ясував Волін, людям не потрібна інформація, вони дедалі більше шукають розваг. Крім того, Волін заявив, що «нудна правда сьогодні не працює, вона має бути професійно викладена». І далі пояснив, що означає цей «професійний виклад».
Виявляється, коли замість «нудної правди» дається «професійний виклад», це означає, що «події не лише висвітлюють, події значною мірою генеруються й створюються», — повідомив Олексій Волін і тут-таки показав пальцем на Дмитра Кисельова: «Цим і займається «Россия сегодня, яка стала законодавцем моди в сьогоднішньому російському інформаційному просторі». Тут з Воліним не посперечаєшся: «нудної правди» у відомстві Кисельова, дійсно, не буває. А от події «генеруються й створюються» безперервно. Як, наприклад, нещодавно була створена історія про російську дівчинку Лізу, яку в Німеччині викрали й згвалтували жахливі мігранти. Потім, щоправда, з’ясувалося, що дівчинку Лізу ніхто не викрадав і не гвалтував, але ж ніхто й не обіцяв аудиторії «нудну правду».
Сам господар цього медіашабашу Дмитро Кисельов у своєму виступі підвів під свою безперервну брехню солідну теоретичну базу. Це, виявляється, не брехня, а «багатополярна журналістика», на яку, виявляється, є запит в аудиторії. Тобто тепер, якщо ви когось зловили на брехні, йому не треба говорити: «що ж ти брешеш!» — а слід культурно так запитати: «що ж ти, скотиняка, так многополярно викладаєш?»
«Ось цей час дистильованої журналістики, час нейтральної журналістики абсолютно минув», — урочисто оголосив Кисельов. І тут-таки на конкретному прикладі пояснив суть нової епохи у професії. Було так. Робив одного дня Кисельов програму про російську горілку. І, судячи з усього, робив її по-старому, в дусі дистильованої й абсолютно нейтральної журналістики. А наступного дня аудиторія в особі знайомого конюха пред’явила Кисельову претензію. Виявляється, Кисельов у своїй програмі не сказав головного: «яку брати».
І от відтоді Кисельов не допускає у своїх програмах анінайменшої присутності нудної правди й усілякої там дистильованої журналістики. З цим однополярним мейнстримом він назавжди попрощався. І тепер, не заморочуючись з пошуками фактів, сам генерує й створює події, а головне в кожній програмі чітко й багатополярно вказує телеглядачам «яку брати».
Незважаючи на тотальну зачистку, незважаючи на те, що на форумі, де Путін виступив, було оголошено, що ніякої журналістики з її нудною правдою більше немає й не буде, що настала нова епоха, ця стара дистильована журналістика ніяк не хоче йти на той світ, її поборники все ще піднімають голову. Тільки-но закінчився цей чудовий медіафорум, як наступного дня, 8 червня, недобиті прибічники нейтральної журналістики з незалежних регіональних видань організували акцію проти брехні в ефірі. Причому й назвали її по-старому, брехнею, а не багатополярною журналістикою. Вони, ці недобитки, опублікували телепрограму з підписом такого змісту: «Будьте пильними! Під виглядом журналістських матеріалів на каналі НТВ ви можете отримати спотворену інформацію або пропаганду». Ініціатором акції стала газета «Якутск вечерний», яка ще в травні вийшла з програмою, в якій було таке попередження, і воно стосувалося не лише НТВ, а й кисельовської «России-1». Тепер до акції проти брехні в ефірі долучилися ще шість уральських газет. Видавці сподіваються, що загалом в акції візьмуть участь більше сотні регіональних видань. Отже, з оголошенням нової епохи «багатополярної журналістики» Кисельов і Волін, можливо, поспішили.
Що ж до ювіляра, тобто Совінформбюро, то цей дідусь російської пропаганди був набагато чеснішим за своїх нащадків. По-перше, тому, що народився на третій день страшної війни, що робить брехню, якщо й не повністю виправданою, то хоча б зрозумілою. А по-друге, люди, які працювали в Совінформбюро, хоча б не приховували, що займаються пропагандою й не прикривали свою брехливість всілякими фіговими листками на кшталт «багатополярної журналістики».
