«Міський голова – це, передусім, лідер громади»

Міський голова Дніпра Борис Філатов — людина неординарна. На відміну від звичайних чиновників, він ходить на роботу у джинсах, а вечорами «зависає» в соціальних мережах. Як професійний юрист Б.Філатов зробив успішну бізнес-кар’єру. У рідному місті він став популярним як ведучий гостросюжетних телепроектів. У період Євромайдану Б.Філатов не залишився осторонь бурхливих подій як у столиці, так і в Дніпропетровську. В результаті був змушений виїхати за кордон, звідки повернувся лише після втечі президента В.Януковича. Недивно, що невдовзі, разом зі своїм бізнес-партнером Геннадієм Корбаном, Б.Філатов опинився в команді губернатора Ігоря Коломойського. Саме їм вдалося зупинити прихід «російської весни» на Дніпропетровщину, створити перші добровольчі батальйони і вступити в боротьбу з донбасівськими сепаратистами. Політична кар’єра Б.Філатова успішно продовжилась у Верховній Раді, а вслід за цим минулої осені він здобув переконливу перемогу на виборах міського голови Дніпропетровська. На цю посаду Б.Філатов прийшов із новаторськими ідеями і твердим наміром провести радикальні реформи в місцевому самоврядуванні.

Як і слід було чекати, його починання зустріли запеклий опір з боку дніпропетровських корупціонерів. Та все ж новий мер Дніпра з ентузіазмом дивиться в майбутнє.

* * *

— Ким ви відчуваєте себе на посту міського голови — політиком чи господарником?

— Під час виборчої кампанії в ЗМІ дуже сильно експлуатувалася тема, що Філатов — журналіст, адвокат, політик, але, у жодному разі, не господарник. А мер нібито має бути найперше «міцним господарником». Під час виборчої кампанії я розмовляв з людьми на подвір’ях будинків і безпосередньо зустрівся з 49 тисячами жителів міста. Люди дуже добре реагували на тезу про те, що у нас 25 років у владі територіальної громади були міцні господарники, але тільки виходиш у двір, дивишся під ноги, на фасади, на під’їзди — розумієш, що ці господарники «нагосподарювали» не так, як треба. Тому я вважаю, що міський голова — це, перш за все, лідер територіальної громади, який повинен знаходити в різноманітті інтересів спільний знаменник.  Тому що місто — це складний соціальний механізм. Є така наука — урбаністика, яка вчить поєднувати різні інтереси, часом протилежні. А оскільки є різні інтереси, розумієш, що поки я сиджу в цьому кріслі, то в усіх питаннях і для всіх бути хорошим не можу, і потрібно балансувати, враховувати думки. Міський голова, крім того, що він лідер, ще й управлінець, менеджер. Досвід менеджменту в мене великий — я багато років працював у бізнесі. Я знаю, що важливим є стратегічне планерування, а «міцні господарники» — у мене в команді. Це люди, яким потрібно видавати управлінські рішення, і вони їх реалізовуватимуть.

«НЕМАЄ ЖОДНОГО ДЕПУТАТА МІСЬКРАДИ, ЯКИЙ МОЖЕ СКАЗАТИ, ЩО ДОМОВИВСЯ ЗІ МНОЮ ЗА ПРЯНИКИ»

— Чи вдалося налагодити співпрацю з депутатським корпусом?

— Депутати мене часто критикують, але я ставлюся до цього спокійно. Хоча інколи буває образливо, коли відверто брешуть. Наприклад, це стосується впровадження системи PROZORRO. Наше місто давно вже використовує PROZORRO і за рейтингом посідає п’яте місце в Україні. Міськрада прийняла нове положення про PROZORRO, але при цьому є немало активістів і депутатів, які кричать «зрада» і «все пропало».  Критика, звичайно, має бути, і як би ти не прагнув виконувати свою роботу, все одно будуть прорахунки і неправильні управлінські рішення.

Що стосується депутатського корпусу, ситуація в розвитку наших стосунків мала цілий ряд етапів. Недавно я зустрічався з одним із депутатів від БПП «Солідарність», у нас була цікава розмова, і я побачив, що у нього склалося певне упередження. Тому я зустрічаюся з депутатами, і у нас сформувалася промерська неформальна коаліція. Але я б навіть не говорив, що вона промерська, оскільки вона, скоріше, проміська. Багато депутатів не сприймають позицію моїх противників — «чим гірше місту, тим краще нам». Це бачать і депутати, і жителі міста. Тому невипадково частина «Опоблоку» відкололася і перейшла в промерську коаліцію.  Твердження, що я купив їх, не хочу навіть коментувати. Просто самі депутати побачили позицію свого керівництва — «а Баба Яга проти». Вони розуміють, що балотувалися не для того, щоб зробити якомога гірше Філатову. Їм розповідали всілякі «страшилки» — наприклад, один з депутатів «Опоблоку» був переконаний, що я вкрай правий націоналіст, людина, яка готова разом з Ярошем усіх вішати на стовпах. А потім, коли ми почали разом працювати, поїхали в округ, походили, поговорили з людьми, у людини склалася зовсім інша думка. Тому з депутатським корпусом стосунки складні, люди всі різні, у кожного різні інтереси. Деякі прийшли у владу, напевно, поліпшити своє матеріальне становище. Але немає жодного депутата міськради, який може сказати, що він домовився зі мною за пряники. Тому доводиться розмовляти, переконувати, і зараз 42 депутати із 64 належать до промерської коаліції. Звичайно, є ще люди, які перебувають по той бік барикад, але за певні питання вони голосують, у тому числі, порушуючи лінію партії «чим гірше, тим краще». Тому що є такі питання, які стосуються поліпшення рівня життя. Тому я думаю, що промерська коаліція збільшуватиметься, і ситуативна більшість з окремих питань досягатиме 50 осіб. Зараз до коаліції входять «УКРОП», «Самопоміч», група «За Дніпропетровськ», що складається з депутатів, які відкололися від «Опоблоку», а також БПП «Солідарність».

«З КАДРАМИ СПРАВДІ СЕРЙОЗНА ПРОБЛЕМА»

— З кого складається ваша команда у виконавчій владі?

— Я розпрощався з усіма колишніми заступниками, які тут просиділи більше десяти років. Вони як порядні люди написали заяви за власним бажанням і пішли спокійно. При цьому вони знають, що якщо у них будуть якісь питання, то мої двері завжди будуть відкриті. Велику кількість людей довелося звільняти зі скандалом, з судами. В основному це ті, хто має стосунки з колишнім секретарем міськради. Тобто люди колишнього мера пішли гідно, а люди колишнього секретаря міськради окопалися, пішли на лікарняні, ховалися, виносили документи. Останній скандал з КП «АТУ» — адміністративно-технічним управлінням. Шість місяців  не могли їх звідти виставити. Але я така людина, що якщо за щось взявся, то збити мене зі шляху буде важко. Були чутки про рейдерське захоплення АТУ, але це — комунальне підприємство, в якому не сидітимуть шахраї та злодії. Однак я їх виставлю. Тому кадровий склад виконавчої влади оновлений щодо керівного складу, напевно, на 80 відсотків. Ми розробили нову структуру. Але у виконкомі залишилося працювати багато справді хороших і висококласних фахівців. Вони були тут при всіх властях і будуть, напевно, і після мене. Це люди, які розуміють свою роботу і працюють не за казна-яку зарплату. Але в цілому моя команда досить збірна.

Проблема номер один полягає в тому, що після Євромайдану та війни революційна хвиля підняла на поверхню дуже ініціативних і пасіонарних людей, які хочуть щось змінити. Але при цьому вони не завжди розуміють, що робити, і це реально велика проблема. Я не хочу називати прізвищ своїх бойових соратників, бачу, що вони хочуть щось зробити, але у них не виходить. Вони стараються, бігають, але не розуміються на документах, на тому, як працює державний механізм. Тобто гарна щира людина, що бажає змін, — це не професія. Передусім вона має бути професіоналом. Я намагаюся просувати їх кар’єрними щаблями, доручати їм різні завдання. Але якщо не впораються — тоді, напевно, йди в депутати, займайся суспільною діяльністю.

А ще в команді є люди, з якими я працював ще в Дніпропетровській облдержадміністрації. Після того, як я пішов у Верховну Раду, наші шляхи розійшлися, хтось залишився там, хтось пішов працювати в облраду,  хтось повернувся у бізнес. Я їх спробую повернути назад.

Тобто з кадрами справді серйозна проблема. У мене не закрито частину напрямів, і досить серйозних, і, якщо чесно, починаю думати, що треба звертатися до колег. У мене досить гарні стосунки з мером Вінниці, який працює після Гройсмана. Я йому зателефонував і з урахуванням їхнього великого досвіду з реформування муніципального електротранспорту, попросив фахівця, який займатиметься цим завданням.

Друга проблема з кадрами полягає в тому, що чиновникам все ж таки треба підвищувати зарплату. У нас склалася ситуація смішна — в апараті виконкому зарплати нижчі, ніж у комунальних підприємствах. Тобто управлінець, що одержує 4 тисячі гривень, має в руках багатомільйонний бюджет. Зрозуміло, що в нього буде спокуса. На мій погляд, це смішно, що висококваліфікований фахівець може отримувати таку зарплату. Ось нещодавно я запросив кількох високооплачуваних менеджерів із «Приватбанку», які працюють у сфері фінансів і економіки. Вони попрацюють місяць-два чи півроку на ентузіазмі, а далі треба думати про оплату. Тому ми, напевно, ухвалюватимемо непопулярне політичне рішення — голосувати за підвищення заробітної плати. Тому що для того, щоб з людини питати, вона має отримувати хоча б 15—20 тисяч гривень. А так — це шлях у нікуди. Я розумію, що опозиція казатиме: поки голодують пенсіонери і за таких тарифів Філатов підвищив своїм зарплату.  Але для мене важливий результат — негатив рано чи пізно мине, а мені треба цей паротяг, що заіржавів, зрушити з місця, і розганяти, аби він поїхав.

«СИТУАЦІЯ ДОКОРІННО ЗМІНИЛАСЯ ПОРІВНЯНО З ТІЄЮ, ЯКА БУЛА ЗА ЯНУКОВИЧА»

— Що дала Дніпру політика децентралізації?

— Вона дала наповнюваність бюджету передусім. По-друге, хотілося б, аби децентралізація поглиблювалася. Я мав багато зустрічей з іноземними дипломатами, і вони ставили мені це запитання. Скажу відверто, я бачу в ментальності столичних чиновників певні зміни в розумінні того, що відбувається. Сьогодні мені сюди ніхто не телефонує  і не дає вказівок — ні спікер, ні прем’єр, ні губернатор. Мені не викручують руки силовики. Слід віддати належне — ситуація докорінно змінилася порівняно з тією, яка була за Януковича. Звичайно, багато залежить передусім від міського голови, але я  розмовляв з багатьма керівниками України, і вони кажуть: скажіть, що вам треба, і ми допомагатимемо.

Слід віддати належне і нинішньому прем’єр-міністрові — саме він був одним з основних провайдерів ідеї децентралізації. Тепер ми маємо велику фінансову самостійність і самостійність в ухваленні рішень. Територіальна громада в рамках свого бюджету підпорядкована сама собі. Бюджет Дніпра профіцитний, він збільшився і надалі зростатиме. Зараз він становить 9,2 млрд гривень, хоча торік був близько 6 млрд. Я не знаю, як розвиватиметься економічна ситуація в країні, і хочу вірити, що ми вже відірвалися від дна. Це видно з розмов із підприємцями і забудовниками, починає пожвавлюватися будівельний ринок і фінансова система.

Зараз ми займаємося поповненням дохідної частини. Наприклад, щодо МАФів ми підняли рівень збирання вчетверо або вп'ятеро, і робимо це далі. Збираємо до купи всі муніципальні паркування, які були розтягнуті по руках. Дуже багато залежить від того, як підприємці платитимуть податок на землю і наскільки буде успішною боротьба із зарплатами в конвертах. Бо податок на дохід фізичних осіб - це одна зі статей наших доходів. Я думаю, що наступного року як мінімум ми на мільярд піднімемо. А далі дивитимемося. Треба налагодити ефективне управління майном громади, оскільки ті, хто тут сиділи, потягли, за нашими підрахунками, близько 1400 комунальних об'єктів. Спробуємо все це повернути, упорядкувати, шукати внутрішні резерви. У нас є таке комунальне підприємство, яке обслуговує фонтани. Там у штаті перебувало 80 охоронців фонтанів. Коли ми поставили запитання, а що це за люди взагалі, вони відповідають: «Ні, ну це ж фонтани, там складне устаткування, насоси, щоб не вкрали!» Ви, як житель міста, коли-небудь бачили біля фонтана охоронця, хоча б одного? Тобто 80 осіб пішли на вихід. Я думаю, що їх взагалі не було. Ось так, за рахунок внутрішньої економії реально можна заощадити мільйони гривень.

— Що планується зробити поточного року?

— У нас планів громаддя. Природно, дуже важко приймати управлінські рішення, оскільки це місцеве самоврядування. Я не можу вирішувати так, як особисто захочу. Приходять депутати і щось вимагають по своїх округах - де треба терміново ремонтувати дахи, під'їзди, дитячі майданчики, стадіони. Це важливі речі, але я передовсім хочу сконцентруватися на таких серйозних напрямках, які б змінили вигляд міста. Збираємося робити набережну Дніпра від Мерефо-Херсонського мосту до транспортного кільця на житловому масиві «Перемога». Причому, робити ми її будемо добре. Будемо домовлятися з власниками ресторанів, щоб була можливість виходу до води, фонтанчики, велодоріжки, безбар'єрне середовище. Я вже передбачаю, що будуть крики: «Філатов закопує мільйони», але ми хочемо робити набережну в граніті. Бо якісної плитки в країні, на жаль, немає, а нам не хочеться покласти плитку, яка через три роки почне лущитися. Краще зробити гранітну набережну, і це вже буде на століття.

Друге - у нас великі плани в галузі теплоенергетики і енергоефективності. Це вкрай занедбана сфера - будемо фасади утеплювати. І на дороги виділили цього року колосальні суми - 650 млн гривень. З них половина на поточні ремонти, а половина - на капітальне будівництво. Збираємося зробити цьогоріч всі внутрішньоквартальні дороги на житлових масивах «Тополя», «Червоний камінь» і «Перемога», тобто те, що не робилося десятиліттями.

Збираємося відремонтувати всі ліфти, бо для багатьох людей - це трагедія. Коли ти приходиш у двір, а тобі розповідають, що бабуся півроку не може спуститися з дванадцятого поверху і сусіди їй носять молоко. Це просто знущання над людьми! Причому є будинки, де ліфти не працюють з 1987 року!

Ми хочемо навести в місті елементарний порядок, і я сподіваюся, що жителі бачать вже зараз реальні зміни - стало чистіше і «Зеленбуд» працює, ями майже всі за основними напрямами закладені. І немає такої величезної кількості сміття, і квіти висаджують і дерева. Принаймні місто якось почав дихати по-новому.

А так планів багато - деякі навіть не хочу розкривати. Хотіли парки реконструювати нинішнього року, але там була допущена помилка: виділили велику кількість грошей, але забули, що це природоохоронна зона і потрібно все це робити через зовсім іншу процедуру. Тому зараз виділили гроші на проектування і парками капітально займемося наступного бюджетного року. Зараз я стукаю кулаком по столу і сварюся з директорами центральних парків, щоб хоч якось навели лад елементарний. Ось на центральному вході в парк ім. Глоби почали робити колонаду - фарбувати, штукатурити, лагодити баляси. Це після того, як я особисто обійшов парки, зателефонував і дав «на горіхи». На жаль, багато що доводиться штовхати в ручному режимі. Чому цього менеджмент не бачить - я не розумію. Такі речі не вимагають серйозних капіталовкладень - просто не треба бути свинями, слід прибирати у власному домі.

«У РАМКАХ ДЕКОМУНІЗАЦІЇ Я НЕ ПЕРЕЙМЕНУВАВ ЖОДНОЇ ВУЛИЦІ»

— Чи завершився процес декомунізації у Дніпрі?

— Об’єктивно — так, тому що більшість вулиць вже перейменовано. До того ж реально до процесу декомунізації я маю вельми опосередкований стосунок. Частину вулиць перейменувала моя попередниця в передостанній день своєї каденції. А потім повноваження перейшли до облдержадміністрації, і решту вулиць перейменував уже губернатор Валентин Резніченко. У рамках декомунізації, не знаю — це досягнення чи прорахунок, але я не перейменував жодної вулиці. Що ж до перейменування міста, то це зробила Верховна Рада. Але тут є один момент, який усі випускають з уваги, а я це знаю зсередини. Процедура згідно із законом про декомунізацію передбачала наявність повноважень у місцевих рад. Тому «товариші», які зараз б’ються в істериці і кричать, що Дніпропетровськ перейменували, могли спокійно складом своєї міськради, в якій вони контролювали 90 відсотків депутатів, перейменувати Дніпропетровськ на Дніпропетровськ — не знаю, на честь кого: на честь апостола Петра, Петра Калнишевського чи навіть на честь Петра Олексійовича Порошенка. Але вони цього не зробили, до того ж, я знаю достеменно від колег-депутатів, які зараз входять до промерської коаліції, що їх збирали і казали: «Ми це можемо зробити, але не робитимемо. Нехай вони займаються і в них будуть проблеми, весь негатив. Давайте таку міну сповільненої дії закладемо!» Тому, коли пан Вілкул порушує це питання, нехай буде чесним перед самим собою. Вони не зробили цього, навмисне не зробили, а тепер виходить, що вони на цьому піаряться. У них залишилися дві теми — це День Перемоги і перейменування міста. Решта — це повний деструктив. Із Днем Перемоги у них не вийшло, тому що це святий день для всіх і жодна політична сила монополізувати це свято не має права. А з перейменуванням — це медійні речі: потім вони розповідатимуть, що подадуть до Європейського Суду чи поскаржаться в  ООН. Усе це просто дає змогу генерувати інформаційні приводи.

Зрозуміло, що з перейменуванням вийшло негарно, тому що ніхто не порадився з членами територіальної громади. Тому люди обурені передусім цим. До того ж багато спекуляцій на тему: зараз все перейменують, а платити доведеться простим людям. Поширюють чутки, що гроші на перейменування з пенсій забиратимуть. Реально наше завдання — максимально комфортно це перейменування провести  і щоб люди жодної копійки не заплатили з власної кишені. Хоча документи залишаються дійсними і нічого поки що змінювати не треба. А величезну суму, яку називають наші опоненти, просто висмоктано з пальця.

«МЕНІ Б НЕ ХОТІЛОСЯ, ЩОБ ВИБОРИ НА 27-му ОКРУЗІ ПЕРЕТВОРИЛИСЬ НА ВИБОРИ «НАЗАД ФІЛАТОВА»

— Кого ви воліли б бачити замість себе депутатом Верховної Ради від 27-го округу?

— Ситуація з 27-м округом дуже складна, і мені дуже боляче її споглядати. Коли патріотичні кандидати починають боротися між собою і розтягувати на шматки електорат. У результаті в одному з найпрогресивніших округів у країні, не говорячи вже про місто, може перемогти єдиний кандидат від умовної біло-блакитної коаліції. Я говорив і з одним кандидатом від демократичних сил, і з другим, і з третім — зараз їх там велика кількість реєструвалася, щоб вони якимось чином зменшили свої амбіції і консолідувалися, але за кожним із цих людей стоять партії, зовнішні сили. Тому багато хто просто не приймає самостійних рішень. Звісно, я як член політради партії «УКРОП» і як лідер обласної організації підтримуватиму того кандидата, якого висунула партія, — адвоката Оксану Томчук. Є партійна дисципліна, є поняття команди, але у мене є певного роду проблеми — я лідер територіальної громади. Тому мені б не хотілося, щоб вибори на 27-му окрузі перетворились на вибори «назад Філатова». Щоб Філатов носив на руках Томчук або рухав за допомогою адмінресурсу. Не для того ми йшли у владу, щоб повертатися до тієї практики, яка була раніше.

Я веду з усіма консультації і сподіваюся, що наші демократичні кандидати не поливатимуть одне одного брудом — це просто неприйнятно. Якщо абстрагуватися, то я дуже люблю Тетяну Ричкову, у нас прекрасні стосунки, вона була моєю довіреною особою на виборах до Верховної Ради і була моїм неофіційним помічником. Вона свята жінка, пасіонарна, але парламентар — це професійна робота. У нас у Верховній Раді величезна кількість прекрасних, світлих, правильних людей, але з точки зору законодавчої діяльності їхній результат дорівнює нулю. Здебільшого вони сидять у телевізорі і розповідають або про «зраду», або про «перемогу». А Томчук — адвокат високої кваліфікації, доволі системна людина, вона знає закони, розуміє і бачить перспективу. Тому якщо абстрагуватися від політичних пристрастей і говорити про законодавчу роботу, то Оксана — ідеальний кандидат. Моя функція полягає в тому, щоб вибори пройшли гідно, а не перетворились на балаган.

«БОРОТИМЕМОСЯ ЗА ПРОВЕДЕННЯ ЄВРОБАЧЕННЯ-2017»

— Чи боротиметься Дніпро за право проведення Євробачення-2017?

— У нас із губернатором є розуміння того, що це хороша і здорова ідея. Подібні заходи — корисна справа для розвитку міської інфраструктури, для підприємництва, для нового ребрендингу — це об’єктивні речі. Є дві проблеми — аеропорт і зал для проведення конкурсу. Якщо із залом проблема ще якось вирішується, то з аеропортом є серйозні нюанси. Але боротимемося, я не приховую, що телефонував прем’єр-міністрові і пояснив ситуацію. У Києві вже таке було, Львів доволі розкручений, тому і це знаково — Дніпро, як символ нової ідентичності України, місто, яке Новоросію поховало. Треба показати всьому світу. Прем’єр сказав, що згоден, ідея здорова: будь ласка, зробимо єдиний для всіх конкурс — і ви, мери, конкуруйте між собою. Тому зараз чекаємо, що покаже нам Кабінет Міністрів, які будуть плани, яким буде конкурс — і боротимемося.

«МИ ПОВИННІ ПРИЙНЯТИ ПРОГРАМУ ДОВГОСТРОКОВОГО РОЗВИТКУ МІСТА»

— Яким ви бачите майбутнє Дніпра?

— Майбутнє Дніпра я бачу в рамках міфологеми, яка живе в голові кожного жителя міста. Дніпро — не перше, але й не друге місто України. Нам потрібно переходити до питань стратегічного планування, а не розбиратися, хто переставив з місця на місце кіоск. Ми повинні прийняти програму довгострокового розвитку міста. Подібного роду документи були, і я не коментуватиму, правильні чи неправильні, але в країні відбулась революція, і ми повинні наші плани скоригувати під нові історичні реалії. Зокрема — у зв’язку з декомунізацією. Адже можна довго сперечатися з приводу того, правильно чи не правильно перейменували Дніпропетровськ, але навіть у маркетингу ребрендинг — це завжди добре. Це ніби нова сторінка, і на цьому теж можна робити позитивні зміни.

Я бачу Дніпро насамперед містом, яке могло б стати транспортним хабом у всій Східній Україні. Треба наші недоліки перетворювати на переваги, тому що Донецький аеропорт навряд чи запрацює в найближчі 20 років. Довкола нашого міста розташовані великі територіальні громади типу Кривого Рогу і Запоріжжя, з якими ми маємо право конкурувати, зокрема за ринок капіталів і за ринок праці. Я хотів би, щоб наші гідні сусіди їздили до нас у місто і тут витрачали гроші на вікенд, у наших магазинах. Нині є серйозний інтерес із боку іноземних інвесторів, але перш за все я хочу, щоб це були наші громадяни. У Дніпра колосальний потенціал, ми — один із центрів логістики, харчової промисловості, банківської справи. Не забуваймо, що штаб-квартира «Приватбанку» розташована тут, а він — один із найбільших працедавців. У мене прекрасні стосунки з усіма крупними підприємцями. Якщо взяти останній марафон, який проводила моя дружина у співпраці з компанією «Інтерпайп», — це ж не просто так. Я розумію, що маю бути в хороших стосунках із працедавцями, які мають у цьому місті 10, 20 або 30 тисяч працівників.

Не треба забувати і про сусідство із зоною АТО. З одного боку, це погано, а з іншого — у місті і його околицях розташоване найбільше воєнне угрупування, а це і матеріально-технічне постачання, питання, пов’язані з ресурсами тощо. У Дніпрі 76 тисяч переселенців із Донбасу, і це сильно впливає на інфраструктуру, на ринки праці. Тим паче, що це люди, готові застосувати свої сили.

З урахуванням демографічної ситуації я хочу приєднати до Дніпра інші територіальні громади — селища Авіаторське та Ювілейне. Є думка, що місто має зберегти свій статус мільйонника, і не тому, що це число якесь сакральне. Це має значення для того, щоб правильно використовувати трудові ресурси. Міський голова повинен усі ці речі враховувати, і, дай Боже, наступний рік ми присвятимо стратегічному плануванню. Жителям Дніпра буде представлена програма на рік, три, п’ять і десять років наперед. Це дасть нам змогу розвиватися.