Під Адміністрацією Президента голодують три шахтарі
Нововолинським гірникам так і не виплатили заробітну плату. Причина — халатність Мінфіну, пояснює керівництво
Гірники так і не дочекалися виплати хоча б частини заборгованої їм за чотири місяці зарплати, і тому приїхали до Києва, аби розпочати безстрокове голодування під Адміністрацією Президента.
«Учора зранку я в черговий раз подзвонив до керівника відомства, якому підпорядковане наше підприємство, — директора Департаменту вугільно-промислового та торфовидобувного комплексу Міністерства енергетики та вугільної промисловості Анатолія Корзуна, — розповів голова первинного осередку НПГУ копальні Анатолій Мухомеджанов. — Співробітник, який узяв слухавку, замість чіткої й конкретної відповіді на запитання, коли шахтарі нарешті отримають належні їм кошти, почав знову розповідати про непорозуміння, які виникли між двома міністерствами — енергетики та вугільної промисловості й фінансів. Мовляв, Мінфін повернув підготовлений і переданий йому план фінансування шахти на доопрацювання. Нам усі ці пояснення набридли».
«Ми не хочемо розбиратися, хто й чому щось наплутав, чи зробив не так, як слід, — обурюється Мухомеджанов. — Гірники бажають і мають право отримати зароблене, щоб придбати продукти харчування і предмети першої необхідності для себе і своїх сімей. А нам пропонують знову невідомо скільки чекати».
Тому колектив підприємства на зборах вирішив вдатися до акцій протесту. До них, зокрема, належить і голодування кількох шахтарів-добровольців під Адміністрацією Президента у Києві. Зголосилися на цю поїздку члени НПГУ Павло Лазаренко, Ігор Пилюк і сам Анатолій Мухомеджанов.
Свою акцію на Банковій шахтарі розпочали учора зранку. Кажуть, сидітимуть там до тих пір, поки не вирішиться нарешті питання фінансування підприємства, й зокрема виплати зарплат.
«Нашу шахту попередні горе-керівники галузі та їхні «смотрящі» позбавили можливості і права видобувати вугілля та реалізовувати його, щоб заробляти на зарплати та інші потреби. Кошти на це закладені у Держбюджеті-2016, але отримати їх ми не можемо через бюрократичні перепони чи несумлінність або некомпетентність чиновників», — пояснює Мухомеджанов.
Тим часом голова НКРЕКП Дмитро Вовк пояснив причини змін в політиці ціноутворення на вугілля.
«Затверджена методика встановлює граничну ціну вугілля для генерації. Це допоможе вирішити проблему залежності від вугілля із зони АТО (неконтрольована територія Донбасу). 40% вугілля нам недоступне. Ми повинні мати граничну ціну для закупівлі вугілля», — сказав він.
Член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій Юрій КОРОЛЬЧУК назвав такі дії беззмістовними та популістичними. «Слід розуміти, що Національна комісія, яка здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), не обрала ідеального варіанта. Регулятор застосував варіант, який дозволяє в умовах жорстокого дисбалансу вугільної галузі зберігати та підтримувати часткову стабільність виробництва та поставок електроенергії споживачам. І лише далі — за умов ухвалення закону про ринок електроенергетики — це дозволить сформувати дійсний ринок купівлі-продажу вугілля та продажу електроенергії», — говорить Корольчук.
«Одна справа, коли ринкова ціна на газ в умовах абсолютно стабільного і достатнього власного видобутку газу в Україні — це крок для отримання надприбутків «Нафтогазом». І тоді говорити про об’єктивність встановлення ринкової ціни не можна. Інша справа, коли ринкова ціна для вугілля — це крок до бездотаційних вугільних шахт, наслідок проблем із доставкою вугілля із Донбасу (чергове припинення поставок з початку червня як зайве підтвердження цього факту), а також «страховка» на випадок кризових ситуацій із АЕС та ГЕС. Адже в електроенергетичному балансі теплові вугільні станції залишаються головними об’єктами, які здатні покривати піки споживання електроенергії», — пояснює експерт.
На його думку, слід визнати, що влада провалила роботу з організації роботи ринку вугілля України в нових умовах — за відсутності поставок вугілля з Донбасу, проблем із постачанням імпортного вугілля, девальвації гривні, подальшої деградації шахтного обладнання та відсутності дотацій. Із цих проблем варто виокремити те, що дійсно нині Україна має стабільний дефіцит вугілля марки антрацит на рівні 40%.
Якою ж має бути ціна на українське вугілля? На думку Корольчука, реальна вартість видобутку досягає ціни у 2000—2100 грн за тонну. Вартість імпортного вугілля зараз коливається на рівні 75 — 85 дол. (2000— 2200 грн). Водночас встановлена ціна вугілля у тарифі становить приблизно 1200 грн.
«Тут варто згадати, що попри поширену думку про профіцит видобутку вугілля, насправді Україна і далі залишається вугільно дефіцитною країною. І причина цього — в недостачі коштів для розробки вугільних шахт. І без ринкової ціни на вугілля Україна далі буде скочуватися в залежність від імпорту вугілля. У тому числі якщо ситуація із шахтами буде заморожена, то збитки шахт 2016 року можуть бути більшими, ніж 2015-го (11 млрд грн)», — пояснює Корольчук.
