Нові фронти «чеченської справи»

Вердикт щодо українців завершив черговий етап абсурдної історії, але до фіналу ще далеко. Нагадаємо, 26 травня у Грозному Верховний суд Чеченської Республіки засудив Карпюка та Клиха до 22,5 і 20 років позбавлення волі відповідно за нібито участь у Першій чеченській війні та вбивствах російських військових. На те, що обвинувачення суперечать реальності й здоровому глуздові, суд закрив очі.

Зараз адвокати Миколи та Станіслава допрацьовують апеляцію на вирок. Вони також оскаржили у Верховному Суді РФ окрему постанову судді Вахіта Ісмаїлова щодо самих адвокатів. Крім того, нещодавно розпочалося слідство у другій справі проти Станіслава Клиха за образу прокурора під час судового засідання. Станіслава, у якого почалися проблеми зі здоров’ям після застосування до нього тортур, звинувачують в образі прокурора. Але експертиза в Грозному визнала його осудним, а нервовий зрив використовували як привід збільшити покарання в’язневі.

Тож у Докки Іцлаєва, який захищає Миколу Карпюка, й у Марини Дубровіної, адвоката Станіслава Клиха, зараз безліч роботи. Цього тижня вони приїжджали до Києва, зустрічалися з українськими правозахисниками та владою, обговорювали подальші дії у справі. «День» поговорив із Доккою та Мариною про ситуацію навколо українців, тиск на адвокатів, особливості російського правосуддя і ... про історію Чечні 1990-х.

«ПРЕДСТАВНИКИ ОМБУДСМЕНА ХОЧУТЬ ВІДВІДАТИ КАРПЮКА ТА КЛИХА ДЛЯ ГАЛОЧКИ»

— Днями з’явилася інформація, що Уповноважений з прав людини в РФ або його представники відвідають Станіслава та Миколу в СІЗО Грозного, де вони зараз утримуються. Які можуть бути результати цього візиту?

Докка Іцлаєв: — Сподіваюся, це зможе чимось допомогти. Але восени минулого року представники омбудсмена були в Миколи, він особисто передав їм свою письмову заяву, де описав, як під тортурами його змусили обмовити себе, ця заява пішла до Слідчого комітету РФ, за нею призначили перевірку. Цю перевірку доручили людині, яка належить до групи слідчих, причетної до фабрикації справи загалом, і у підсумку він виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом тортур. Тобто, тоді якихось результатів такий візит не приніс.

Зараз представники омбудсмена хочуть дізнатися від Станіслава та Миколи як проходили розгляди у Верховному суді Чеченської Республіки — а це супроводжувалося грубими порушеннями. В апараті Уповноваженого з прав людини вже повідомили, що особисто з адвокатами говорити не будуть. Але Карпюк та Клих були видалені із залу судового засідання, не брали участь у судовому розгляді й, відповідно, не знають, що там відбувалося. Бачу, що Карпюка та Клиха хочуть відвідати для галочки.

— До речі, близькі Миколи на одній з акцій на його підтримку говорили, що він сам допомагає сусідам за камерою із захистом їхніх прав. Розкажіть про це докладніше.

Д. І .: — Микола дуже стурбований долею своїх співкамерників у СІЗО. Наприклад, він говорив мені про двох ногайців та чеченців, яких судять за події в лютому-березні 2000 року, коли в одному з районів Чечні в бою загинули 84 російських десантника. І нібито ці люди брали участь у тому бою. Свідком обвинувачення виступає Олександр Малофєєв, який давав свідчення про те, що Карпюк та Клих нібито брали участь у боях у Чечні в 1994-1995 роках. Микола переймається долею своїх співкамерників, просив допомогти їм з доказами невинуватості.

«МЕДПРЕПАРАТИ СТАНІСЛАВУ, ЗВИЧАЙНО, ДАЮТЬ»

— Якими є результати кримінальної справи, порушеної стосовно Станіслава Клиха через образи прокурора?

Марина Дубровіна: — Результатів ще немає, слідство тільки-но розпочалося. Справу порушили 6 травня 2016 року. Слідчі дії не проводилися, тому що суддя наклав заборону на їх проведення до 26 травня, до винесення вироку в основній справі. Потім слідчий допитав судових приставів й інших учасників процесу, 14 червня провели слідчі дії щодо Стаса: йому роз’яснили його права, допитали як підозрюваного, ознайомили з результатами лінгвістичної експертизи, згідно з якою фраза, сказана ним стосовно прокурора Юнусова, є образливою. За моїми прогнозами, Стасу можуть трохи продовжити термін ув’язнення, приблизно на кілька місяців.

— В якому стані зараз Станіслав? Йому дають якісь препарати (у березні цього року Клих повідомив адвокату, що йому дають невідомі медикаменти)?

М. Д .: — Офіційна версія — йому нічого не дають. Робила офіційний запит щодо цього, й отримала відповідь, що останнього разу йому давали ліки 16 січня. Насправді, препарати, звичайно, дають. Тому що його стан коливається від дуже буйного до абсолютно флегматичного, байдужого до реальності.

— З огляду на стан Станіслава, наскільки складно вам із ним спілкуватися як адвокату?

М. Д .: — Коли він відносно спокійний, все нормально, коли буянить — спілкуватися неможливо взагалі. Я не роблю прогнозів на цю тему. Кожен раз, коли приходиш до слідчого ізолятора, не знаєш, що буде.

— Ви будете далі домагатися медичної експертизи для Станіслава?

М. Д .: — Я подала клопотання про долучення висновку Незалежної психіатричної асоціації Росії, де написано, що Стасу наполегливо рекомендовано провести стаціонарну психіатричну експертизу й про провадження такої експертизи.

Зараз слідство вважає Станіслава психічно здоровим. Моя позиція в тому, що він образив прокурора, оскільки був психічно нездоровий. Якби провели експертизу й виявили це нездоров’я, справа за образою прокурора мала б припинитися. Подивимось що буде.

— В яких умовах утримується Станіслав?

М. Д .: — До недавнього часу він та Микола перебували у звичайних камерах, але буквально кілька тижнів тому їх перевели до спецблоку, приміщення для особливо небезпечних злочинців — така в’язниця у в’язниці із суворішими умовами утримання. У камері зі Станіславом сидить три особи, з Миколою — десь стільки ж. До переведення до спецблок у Станіслава були дуже натягнуті відносини із сусідами за камерою: коли він починав буянити, їм це не подобалося. Адміністрація СІЗО також скаржилася на мого підзахисного. Зараз явних скарг із приводу сутичок із сусідами за камерою від Станіслава не надходить.

«СКАРГА СУДДІ З’ЯВИЛАСЯ, ЩОБ МИ ПРИПИНИЛИ ЗАЙМАТИСЯ ЦІЄЮ СПРАВОЮ»

— Як зараз проявляється тиск на адвокатів?

Д. І .: — Окрема постанова судді Вахіта Ісмаїлова, де він називає поведінку адвокатів негідною, мені здається, є вінцем тиску, якому піддавався захист у період судового розгляду. У нас були випадки прямого залякування адвокатів. Наприклад, під час одного із судових засідань прокурор підводиться й каже: «Ці адвокати їздять до ворожої України, отримують там різні документи». По місцевому телебаченню показали, що ми захищаємо ворогів народу. Протягом всього процесу за нами постійно стежили. Виходимо із зали судового засідання — за нами йдуть якісь люди, заходимо до кафе — сідають за сусідній стіл, нічого не замовляють, просто дивляться на нас. Навіть прийшли на квартиру, де я поселив свідків.

Мені здається, окрема постанова судді з’явилася, щоб ми припинили займатися цією справою. В постанові не зазначено, чого конкретно хоче суддя Вахіт Ісмаїлов, він просто звертає увагу на нашу, за його словами, негідну поведінку. Все залежить від того, наскільки сильно будуть тиснути на адвокатські палати. Все це цілком може закінчитися позбавленням нас із Мариною Дубровіною статусу адвоката.

Ми оскаржили постанову, її мають розглянути у Верховному Суді Російської Федерації. Щиро кажучи, не думаю, що там буде справедливий розгляд нашої скарги.

— На якій стадії розгляду перебуває ця постанова?

М. Д .: — Апеляційна інстанція буде розглядати її разом з апеляцією на вирок. Коли буде рішення — не можу сказати. Має бути виготовлено протокол судового засідання, ми маємо подати доповнення до апеляції, справа піде до Верховного Суду РФ. Апеляції розглянуть, за нашими розрахунками, у серпні-вересні. Якби ми не оскаржили постанову щодо адвокатів, напевно, все було б швидше, але ми вирішили використовувати всі правові механізми.

— Як ваші колеги відреагували на постанову?

М. Д .: — Були заяви від правозахисників до Федеральної палати адвокатів РФ, від міжнародних організацій. Підтримку ми відчуваємо, але наскільки справедливими будуть рішення адвокатських палат Краснодарського краю та Чеченської Республіки, сказати не можу. Одна річ — сама палата, а інша — коли її рішення «протискують».

— Чи будуть адвокати оскаржувати дії самого судді Вахіта Ісмаїлова, який під час засідань поводився, м’яко кажучи, некоректно?

Д. І .: — Є можливість написати скаргу  до кваліфікаційної колегії суддів. Але надії на те, що ця скарга принесе успіх, немає, оскільки не було жодного випадку, коли б колегія розглядала такі заяви по суті, й за ними ухвалювалися необхідні рішення. Зазвичай у таких випадках відмовляються порушувати навіть дисциплінарне провадження.

Взагалі, в ході судового засідання суддя вдавався до багатьох грубощів, часто виходив за межі своїх повноважень, ображав учасників розгляду, зокрема адвокатів, а ще — правозахисників, журналістів. Було видно, що він загалом упереджено ставиться до українців. Наприклад, говорив: «Я вам не позволю майданить!». І таких моментів було багато.

М. Д .: — У нас були ідеї з приводу звернення до кваліфікаційної колегії суддів, але іншої роботи — неоране поле. Нам би спочатку подужати апеляції, надання зауважень на протокол судового засідання ... Насамперед потрібно ознайомитися із протоколом судового засідання, якого у нас ще немає. Протокол матиме кілька сотень сторінок — розгляд тривав дев’ять місяців, документів безліч. Ми маємо з ним ознайомитися, висловити свої зауваження, доповнити апеляцію. Та й слідство щодо Клиха ніхто не скасовував, а це — паралельні процеси.

— Чи є в тому, що ви досі не отримали протокол судового засідання, є порушення?

М. Д .: — Ми кілька разів подавали клопотання з приводу надання протоколу за частинами, але їх не задовольнили. В тому, що у нас досі немає протоколу, порушення, загалом, немає, тому що він реально дуже великий. У Кримінально-процесуальному кодексі РФ сказано, що протокол надають або частинами, або в кінці судового розгляду. Є певні терміни, але вони радше стосуються ситуації, коли судовий розгляд триває протягом кількох засідань. А коли у нас дев’ять місяців щотижня було по три судових засідання ... Сподіваємося, що через місяць після винесення вироку, тобто 26 червня, отримаємо протокол. Нам всі говорять: «Ось-ось, ось-ось буде».

«ДЛЯ МЕНЕ САМОГО БУЛО ВАЖЛИВО ЗРОЗУМІТИ, ЧИ ВОЮВАВ МИКОЛА У ЧЕЧНІ»

— У червні Україна направила до РФ запити про екстрадицію Миколи Карпюка та Станіслава Клиха, але жодної реакції на це не було. Які є можливості для звільнення Миколи й Станіслава?

Д. І .: — Можна говорити про три шляхи розвитку подій. Перший і найкращий — помилування, як у справі Савченко (під час підготовки матеріалу стало відомо, що Микола Карпюк готовий написати прохання про помилування — Авт.). Другий — український суд визнає вирок Верховного суду Чечні, й наших підзахисних переводять для відбування покарання в Україні. Є варіант, що потім на батьківщині їх випустять, помилують, але якщо український суд визнає вирок, можуть виникнути нюанси щодо інших осіб, яких можуть сюди передати, тому цей шлях здається мені небажаним. Третій варіант — розгляд справи у Європейському суді з прав людини. Тоді після рішення ЄСПЛ ми чекаємо перегляду вироку, але цей шлях вимагає багато часу.

Матеріали для Європейського суду готують українські правозахисники, а ми з Мариною Дубровіною займаємося вичерпанням засобів внутрішнього правового захисту в Росії.

М. Д .: — Ми дуже сподіваємося на обмін. Стан Станіслава волає про те, що чим швидше це відбудеться, тим краще.

— У Чеченській Республіці можливе винесення справедливого вироку за політичною справою?

Д. І .: — Відразу уточню: політична — тобто сфабрикована. Якщо порушено кримінальну справу, потрібно очікувати вироку суду, в Чечні людей виправдовують дуже рідко.

Коли я почав захищати Миколу Карпюка, для мене самого було важливо зрозуміти, чи воював він у Чечні. Цього й стосувалися мої запитання йому в першу нашу зустріч. Микола сказав, що в Чечні не був, ми обговорювали, хто це може підтвердити. Проте я все одно не був до кінця впевнений, що мій підзахисний говорить правду. Коли почав знайомитися з матеріалами справи, прочитав протокол допиту й остаточно переконався, що Микола в Чечні не воював. Це видно навіть із нібито його опису того, як він опинився в Грозному. Наприклад, в протоколі зазначено, що його з іншими людьми на літаку привезли з Києва до Тбілісі, й там вони сіли на вантажівку, на якій приїхали до Грозного. Але 1994 року між Чечнею та Грузією не було дороги. Навіть танк там би не проїхав!

Перший бій за участю Миколи згідно з протоколом відбувся 31 грудня 1994 року на площі Хвилинка у Грозному. Точно знаю, що на площі Хвилинка до кінця січня 1995 року боїв не було. І таких невідповідностей багато.

На початку 1990-х років я працював у правозахисній організації «Меморіал», жив у Чечні всю ту війну й знаю, що чеченці тоді нікого не катували. А в протоколі описані страшні тортури,  причому в них Карпюка потім не обвинувачують. Є свідчення, що двох солдатів він убив ударами ножа. Але всі трупи, які згадуються у справі, були з мінно-вибуховими травмами й термічними опіками, кульових поранень фактично немає.

— Як суддя реагував на такі невідповідності?

Д. І .: — Казав, що йому теж цікаво, чому обвинувачення за цими фактами не висунуто. Всі ці обвинувачення з детальним описом тортур мали б сформувати у суду присяжних думку, що підсудні — дуже жорстокі люди, яких треба притягнути до відповідальності.

Спочатку все будувалося на тому, що у Миколи й Станіслава будуть адвокати за призначенням, які взагалі не будуть копирсатися у справі. Самі Карпюк та Клих спочатку погодилися зізнатися в абсурдних злочинах, які їм інкримінували. Але потім з’явилися захисники за контрактом, тобто ми з Мариною, обидва українці відмовилися від свідчень, і справа почала розвалюватися.