Хто на кого «тисне»?

Міністерство інформаційної політики України продовжує створювати інформаційні приводи. Однак, на жаль, здебільшого йдеться не про здобутки на інформаційному фронті, а про саме Міністерство, конфлікти та інтриги, які в ньому розгортаються. Нагадаємо, що наприкінці 2015 року міністр Юрій Стець подав у відставку. Попри те, що згодом він відкликав свою заяву, ця подія на декілька днів стала чи не центральним предметом для обговорення серед медіаекспертів. Днями ж міністра наслідувала його заступник Тетяна Попова.

У травні Тетяна Попова виступила з різкою критикою сайту «Миротворець», на якому були опубліковані дані журналістів, акредитованих в терористичних «ДНР/ЛНР». Конфлікт довкола «Миротворця» викликав тоді жваві дискусії серед медіаекспертів – точки зору були дуже різні. Водночас заява чиновниці з відомства, покликаного, вочевидь, передусім створювати позитивний імідж України в світі, здивувала багатьох. Не зрозумів її й сам міністр. Він, зокрема, наголосив, що позиція Попової не співпадає з офіційною позицією відомства, звинуватив її у самопіарі і закликав вибачитись перед патріотами та волонтерами інформаційного протистояння. А згодом у відповідь на офіційне звернення народного депутата Івана Вінника, який закликав провести розслідування щодо Тетяни Попової і усунути її від виконання службових обов'язків, Юрій Стець розпорядився здійснити службову перевірку. «Якщо факти, вказані депутатом, будуть підтверджені, то я буду рекомендувати Кабінету Міністрів відправити Тетяну Попову у відставку», – сказав Юрій Стець у коментарі виданню «#Букви». Нагадаємо, що депутат звинуватив Попову у ненаданні повної інформації в податкових деклараціях та бізнес-зв’язках з громадянами країни-агресора.

Вочевидь, нинішня відставка Тетяни Попової стала закономірним результатом попередніх протиріч. Своєю заявою на «Фейсбуці» вона опосередковано підтверджує такі здогадки. «Я залишаю уряд, – йдеться у повідомленні заступника міністра. – Не згодна з атаками на журналістів та свободу слова з боку окремих політиків та політичних організацій. Не можу прийняти відсутність відповідної реакції на ці атаки. На знак протесту залишаю уряд і продовжу відстоювати як громадянин та волонтер ідеї Майдану, свободу та демократію. Я продовжу боротися за все, за що воюють наші патріоти на фронті».

Все б нічого – зрештою кожен має право на свою позицію. Якби не одне «але». Останнім часом у західному медіапросторі розпочалась справжня інформаційна кампанія проти України. Відверто упереджені статті у пресі та заяви міжнародних організацій в один голос застерігають – в Україні розпочався наступ на журналістів. Мовляв, ситуація ледь не така сама, як за часів Януковича. Проблеми у вітчизняному медіапросторі справді існують, він потребує серйозного «лікування», про що «День» неодноразово писав. Але ж давайте дивитися правді у вічі – про відсутність плюралізму та заборону критикувати владу точно не йдеться. Годі й дивуватись, що в унісон з критикою з Заходу звучать відверто лицемірні заяви з Москви. «Україна (не країна, а система) стає братською могилою журналістів і журналістики», – так відреагувала офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова на вбивство у Києві Павла Шеремета. Свідомо чи несвідомо Тетяна Попова своєю заявою фактично підтверджує ці обурливі перекручування. З такими друзями і ворогів не треба – на жаль, саме такий висновок напрошується після півторарічної «бурхливої» діяльності Міністерства інформаційної політики.

«На вашій совісті – гноблення, після невдалих спроб використати їх в особистих цілях, волонтерських інформаційних проектів, а також цькування патріотичних ресурсів. На вашій совісті - повний провал інформаційної політики України під час війни, зокрема «інформаційної», з настільки могутнім противником, як Росія. Низький вам уклін за те, що нарешті вирішили перестати паскудити нашій державі з висоти свого чиновницького крісла», – так прокоментував відставку Попової на своїй сторінці у «Фейсбуці» народний депутат та військовий експерт Дмитро Тимчук. До слова, сама заступник міністра звинуватила Тимчука у здійснені тиску на неї.

Водночас засновниця й голова ГО «Детектор медіа» Наталія Лигачова оцінює відставку Попової спокійніше. На її думку, заяви чиновниці не варто пов’язувати з сумнівною критикою щодо порушення прав журналістів в Україні. «Думаю, це просто співпадіння – навряд чи Попова навмисне підігрувала цьому тренду, – розповідає в коментарі «Дню» Наталя Лигачова. – Своє звільнення чиновниця пов’язує передусім з ситуацією довкола «Миротворця». Крім того, на мою думку, певну роль могла зіграти її позиція щодо конфліктного репортажу «Громадського» з авдіївської промзони. Всередині нинішньої влади, як і всередині будь-якої неавторитарної влади, є різні групи впливу. Справді, існує певний тиск на журналістів, на різні групи при владі. Йдеться про тиск військових, про тиск громадських активістів, але здебільшого він існує у публічному просторі, зокрема у вигляді «істерик» у соцмережах. Водночас ми не можемо сказати, що ситуація зі свободою слова тотально погіршилась. Чимало громадських активістів консолідувались довкола умовної «групи Авакова». На мою думку, однією з загроз для свободи слова в Україні є об’єднання «ура-патріотів» серед активних громадян (а «ура-патріотизм», до слова, може бути цілком щирим) з певними політиками. Тренд «ура-патріотизму» сьогодні часто перевершує адекватне сприйняття дійсності. Проблема у тому, що навіть ті люди з влади, які дотримуються іншої, більш ліберальної, точки зору, на відміну від Тетяни Попової, з огляду на цей тиск часто бояться висловлювати свою позицію. З іншого боку, не варто зводити ті різні сили, які існують у владі, лише до «порохоботів». Як на мене, «група Порошенка» загалом дотримується доволі цивілізованих поглядів, зокрема й щодо ставлення до медіа. Але є інші – щирі «ура-патріоти» або ж ті, хто прикриваються такою позицією, щоб вирішувати свої проблеми».