Вшанували 22... храми

Початок ХХ століття... На буринській землі у височінь небес вдивляються золотом куполів 22 храми, до яких щоденно зі своїми молитвами і духовними потребами йдуть і йдуть люди. Народилося дитятко — похрестили, і вже воно під Господнім захистом ступає по землі; душа розлучилася з тілом і полинула на Бога, на Його суд... I суд Божий утримував людей від гріхів і падінь. Слово віри втішало і мирило, заспокоювало й підтримувало... Якось і не думалося, що може бути інакше. Що можуть здригнутися храми, застогнати-заплакати дзвони — і під руками остерв’янілих безбожників залишаться купи попелу й каміння... Один храм, другий, третій... двадцять другий.

Осиротіла буринська земля, бо не залишилося на ній ані однісінької церкви, жодного місця, куди б могла прийти людина для спілкування з Богом... I Буринський район став єдиним на Сумщині, де було знищено всі до єдиного храми. Атеїсти святкували перемогу. Десятки літ святкували... Але стерти святині з лиця землі — ще не означає стерти віру з людської душі... Все повертається на круги своя, і ось уже почали спинатися до неба нові куполи... Та чи в змозі ми все відновити?

У відомого місцевого художника М. Бондаренка з’явилася ідея зробити пам’ятник «Знищені храми Буринщини». «На мою думку, — розповідає Микола Михайлович,   — коли людина ні в що не вірить, то марнує своє життя. Треба працювати над своєю душею. А ще — розуміти і знати свою історію та культуру, бо саме вони є основою існування народу».

Відкриття пам’ятного знаку приурочили до 1028-ї річниці Хрещення Київської Русі-України. Саме торжество було і хвилюючим, і зворушливим, і особливо світлим.

«...Відчуймо ж зараз Божу біль і муки! // Схилімо голови на цвинтарі церков! // Бо ми усі, ошуканих онуки, // Караючись, благаєм про любов...» — ці рядки з вірша Віктора Осадчого, прочитані автором на відкритті пам’ятника, стали лейтмотивом заходу, на якому зібралися і поважні гості, і багато буринців, котрі прийшли разом із дітками у вишиванках. Приваблювали погляди всіх присутніх дівчата й жінки у старовинних костюмах, зі світлинами храмів у руках...

Очільники Буринського району подякували всім, хто долучився до благодійної справи — будівництва пам’ятного знаку, відзначивши, що одним із перших надав пожертву Ніколас Муравйов-Апостол, нащадок відомого роду, який пов’язаний з нашим краєм. Василь Бойко та Євген Рябоконь вручили подяки від райдержадміністрації та районної ради Сергієві Драбовському, Сергієві Гніденку, Іванові Лещенку та іншим.

Автор проекту Микола Бондаренко розповів про свій задум: у стіні вмонтовано меморіальні дошки 22 знищених храмів Буринщини, ліва сторона — ніби символічний образ відриву від чогось... Кожна церква була різною за своєю величчю, красою. Але всіх «об’єднала» жахлива руйнація. За кожною меморіальною дошкою міститься капсула із землею з того місця, де колись був розташований храм. Можна доторкнутися як рукою, так і душею... Цей знак уявлявся митцеві як стіна жалю за втраченим.

Присутні мали можливість подивитися світлини храмів, дізнатися дати їх будівництва і знищення. Як і людей. І по кожному храму відлунали пам’ятні дзвони...