Приватизувати, щоб націоналізувати?

У останній день серпня Кабмін схвалив запропоновані Фондом держмайна зміни до методики оцінки об’єктів, що приватизуються, які дозволять знизити їхню стартову ціну. «Я вважаю, що ми маємо дати можливість ФДМ виставити (Одеський припортовий завод) за такою стартовою ціною, яка дозволить залучити якомога більше людей (інвесторів-покупців). А далі як уряд затверджуватимемо», — сказав прем’єр-міністр України Володимир Гройсман на засіданні Кабміну, натякаючи на те, що підсумки конкурсу, як уже траплялося в нашій історії, можуть бути перекреслені.

Щоправда, Кабмін цього разу не був одностайним. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков просив відкласти ухвалення рішення, оскільки у членів фракції «Народний фронт» були сумніви щодо ведмедячої позиції. «У нас коаліційний уряд», — підкреслив голова МВС. Але Гройсман наполіг на своєму, а щоб згладити гострі кути, доручив ФДМ провести публічну дискусію з парламентськими фракціями. Нагадаємо, що оголошений раніше конкурс з продажу 99,5% акцій ОПЗ зі стартовою ціною майже в 13,2 мільярда гривень, або близько $527 мільйонів (з урахуванням боргу підприємства це становило понад $700 мільйонів), не відбувся буцімто через відсутність заявок.

Питання, чому так вийшло, відкрито в уряді не обговорювалося, хоча й так зрозуміло, що зриву продажу, що так довго й так дорого готувався, «посприяв» раптовий арешт голови наглядової ради ОПЗ Сергія Переломи й заступника директора Миколи Щурикова. Адже приватизація, як і гроші, любить тишу, а скандалів не переносить. То хіба наші чиновники цього не знали? Голова Фонду держмайна Ігор Білоус майже одразу після невдалого конкурсу й, швидше за все, не без узгодження з прем’єром, почав ведмежу гру. Він заявив, що стартова ціна ОПЗ на новому приватизаційному конкурсі може бути знижена наполовину, і, взявши на себе функцію ринку, зазначив, що оцінює ринкову вартість ОПЗ в $400—450 мільйонів.

МАЛЮНОК МАРЧІНА БОНДАРОВИЧА

Того ж дня, коли уряд погодився знизити стартову ціну ОПЗ, він схвалив розширення переліку об’єктів для приватизації, спочатку затвердженого ще 2015 року, й продовжив можливість їхнього продажу на 2017 рік. До нового переліку потрапили: заводи «Турбоатом», «Електротяжмаш», «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», Державна продовольчо-зернова корпорація України та державна частка у ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» — усього 330 компаній. Але тут є ще одна важлива деталь. Перший заступник глави МЕРТ Юлія Ковалів, виступаючи на Кабміні, сказала: «Треба поміняти нормативну базу, щоб одним рішенням уряду передати (ФДМ) підприємства в тому стані, в якому вони є», — запропонувала заступник міністра. Тобто передпродажна підготовка, що забезпечувала зазвичай підвищення продажної ціни, тепер уже не буде обов’язковою?

ПЛАНКУ ВИЗНАЧИТЬ ЗАКОН ОНИЩЕНКА?

План надходжень від приватизації до держбюджету-2016 передбачав отримати 17 мільярдів гривень, а за перше півріччя 2016 року надійшло лише 42 мільйони. Уся надія тепер на повторний конкурс з ОПЗ. Він має все-таки встановити якомога вищу планку, на яку рівнятимуться інвестори інших підприємств, що приватизуються в Україні. Але, дай Бог, щоб продаж ОПЗ і цього разу не був зірваний. Адже завод через припинення подачі газу аварійно зупинено. А суд на забезпечення позову «Київгазу» постановив закрити всі його рахунки. І невипадково ФДМ сьогодні добивається постанови уряду, у якій на «Нафтогаз України» покладатимуться спеціальні обов’язки з постачання газу на ОПЗ (до кінця 2016 року і в обсязі до 300 мільйонів кубометрів). Секретаріат Енергетичного співтовариства підтримав таке рішення за умови, що такий обов’язок покладається лише до кінця 2016 року. Чи задовольнить потенційних покупців таке дуже вже тимчасове рішення? Питання виглядає риторичним...

Думається, далеко не випадково як план Б на випадок нового провалу приватизаційного процесу (у нім також фігурує продаж контрольних пакетів акцій шести обленерго) раптом з’являється ще одне перспективне підприємство, здатне замінити ОПЗ і стати лідером, а також вектором продажів. «Перешкод для приватизації «Укрспирту» я не бачу вже зараз, — заявив міністр аграрної політики і продовольства Тарас Кутовий в інтерв’ю одному з журналів. — Передбачаю, що від продажу корпорації держава отримає від 200 до 400 мільйонів доларів». «Після приватизації кожного заводу його потужності відніматимуться зі встановленого для країни ліміту», — сказав Кутовий, демонструючи бичачу позицію. За його словами, це змусить інвесторів конкурувати за найпотужніші заводи, підвищуючи ціну активу на аукціоні. Але чи збережеться такий підхід, коли дійде до справи?

Тим часом роль приватизації у планах істеблішменту країни може найближчим часом істотно підвищитися. Не забуватимемо, що політсилам, які входять до нинішнього уряду, сьогодні протистоять не лише партії, що відносять себе до опозиції, але потенційно й потужна фінансова сила в особі «Приватбанку», що належить опальному екс-губернатору Дніпропетровської області Ігорю Коломойському з товаришами.

Схоже, цю занозу було вирішено видалити. Ще 12 березня минулого року у Верховній Раді зареєстровано проект закону (https://inforesist.org/rade-predlagayut-nacionalizirovat-privatbank/) про заходи, спрямовані на націоналізацію ПАТ «Приватбанк». Його автором став нині збіглий нардеп Олександр Онищенко. Директор з інформаційних технологій «Привату» Дмитро Дубілет тут же назвав цей законопроект провокацією. А 31 березня на захист банку встав сам Президент України Петро Порошенко: «Я розмовляв з прем’єр-міністром і з головою НБУ і можу сказати, що на сьогоднішній день різко скоротився, майже зупинився відплив капіталу з «Привату». «Приват» почувається могутньо і стабільно».

Наскільки щирим був Президент, виголошуючи ці слова? Адже Коломойський явно не ангел. Не уникнув певних проблем і «Приватбанк». Деякі ЗМІ стверджують, що там працюють за схемами, властивим проблемним фінустановам, — притягнені від вкладників гроші використовуються на кредитування бізнесу акціонерів. Під час тестування «Приватбанку» це твердження начебто підтвердилося: ризик щодо кредитних операцій становив 45,23%, тоді як Нацбанк вважає допустимим лише 10%. А як сьогодні в інших банків з ризиками щодо виданих раніше кредитів? Може, всі разом і закрити?

ТРИ ВАРІАНТИ: ЖОДЕН, ПОГАНИЙ І НЕЗДІЙСНЕННИЙ

Кажуть, Порошенко і Коломойський порівняно недавно зустрічалися для вирішення всіх питань на Капрі. Чим закінчилися їхні переговори, ніхто не знає. Але, швидше за все, миру не уклали, і десь за кулісами продовжилася гостра дискусія. Її віддзеркаленням стали матеріали в одному зі ЗМІ, з подачі якого майже збанкрутів і потім був проданий сьогоднішньому ворогові найбільший і успішний український банк. Тепер, озброєні відповідним досвідом, ці «фахівці» в усіх деталях і, здавалося б, незаангажовано, об’єктивно, обговорюють ідею націоналізації іншого найбільшого комерційного банку країни. І мета цього зрозуміла — створити йому реальні проблеми.

Одночасно у низці заходів з «антиколомойнізації» привертає увагу спроба «Нафтогазу України» змусити «Укрнафту» (у Коломойського з компаньйонами там приблизно 42% акцій, і він, можливо, і сьогодні займається роботою цієї компанії) відмовитися від підтверджених судом вимог до «Нафтогазу» про повернення двох мільярдів кубометрів газу. Що це? Тиск чи торгівля? У будь-якому разі у держави поки немає коштів і можливості повернути газ, немає й суми, яку слід було б знайти для того, щоб націоналізувати «Приват», не зруйнувавши при цьому всю банківську систему країни.

Але якщо негласне рішення щодо «Привату» вже прийняте (інакше дуже важко пояснити кампанію, розпочату у ЗМІ), можна запропонувати три нерівноцінні варіанти. Перший (ніякий, але найлогічніший) — відмовитися від цієї затії. Другий (найнебезпечніший) — націоналізувати банк, пожертвувавши банківською системою країни, яка й без того вже доведена, як то кажуть, до ручки. І третій (реальний, але важко здійснимий) — напружити ФДМ і на порядок, а то і більше (майже до третини доходів бюджету країни) збільшити план надходжень від приватизації. Для цього ведмедям доведеться терміново перекваліфіковуватися на биків або ж залишатися ними й далі, але замість якості приватизації зробити упор на кількість об’єктів, що задешево продаються. Поки що багато речей свідчать про пріоритет кількісного підходу. Чи буде від цього якась користь українцям? І чи стоїть це питання взагалі на порядку денному?

Але питання про націоналізацію «Привату» з нього, схоже, не виключене. От як дещо ухильно й водночас абсолютно неоднозначно відповів на запитання «Дня» про можливість націоналізації цього банку виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко. «Є набір вимог до якості банків, зокрема й у Міжнародного валютного фонду, — сказав експерт. — Якщо банк не витримує цих вимог, то, на мій погляд, перший, хто має постраждати, це його власник, власник будь-якого банку. Причому ще до того, як держава почала залазити до нашої кишені, нехай він зніме з себе останню сорочку, точніше пересяде на скромнішу машину, продасть пару своїх яхт і літає не на літаку за $50 мільйонів, а на маленькому кукурузнику».

«А вже потім (щоб врятувати) цей великий банк, як говорять на заході, надто великий, щоб його скинути з рахунків, — продовжував експерт, — уже можна залазити до кишені українському платникові податків. Але якщо проходить націоналізація не лише цього, а й інших банків, то вона має проводитися з урахуванням інтересів платника податків. І якщо це буде будь-якого роду погана схема, то це означає, що є як мінімум дві точки зору: одна держави, друга — того чи іншого банку. І в разі поганої схеми це породить протидію громадянського суспільства, та й міжнародних партнерів України. У МВФ дуже чітка вимога: українська банківська система має бути розчищена...» «День» спробував заперечити: Нацбанк досі про свої претензії по цьому банку не заявляв. «Ну то й що, — відповів Устенко, — давайте почекаємо».