Волинські волонтери упорядкували православне кладовище у Польщі
Минулого літа студенти із Луцька разом з депутатом Луцької міської ради Миколою Собуцьким і керівником громадського об’єднання «Фундація незалежності» Сергієм Годлевським упорядкували православні цвинтарі у селах Ласків, Модринь і Верешин. Нині це Грубешівський повіт Республіки Польща, гміна Мірче. А загалом це історична Холмщина, землі, які не одне століття населяли українці. Село Малків, за 15 кілометрів від Грубешова і 8 – від Мірча – у березні 1944 року мало 300 дворів і переважно україське населення. Після його знищення внаслідок етнічної чистки село вже не здобуло колишнього розвитку, нині тут менше 30 дворів. У знищене поляками село уцілілі мешканці, які врятувалися дивом, повернулися лише через два тижні: боялися... Тіла замордованих людей так і лежали на вулицях, у будинках - де кого смерть спіткала...
Малків мав велике православне кладовище, на яке з часу трагедії 1944 року практично не ступала людська нога. Нині воно нагадує справжній ліс з височезними деревами. Збереглися на могилах лише кам’яні надгробки, бо дерев яні хрести, навіть дубові, дуже знищені часом. Між іншим, кам’яний пам ятник тоді могли поставити лише небідні люди, тобто малківчани були господарями, мали кошти. Микола Собуцький каже, що волонтери мали важку фізичну роботу: зрізували старі дерева, прочищали зарості. Мешкали традиційно у школі села Мірче, поляки допомагали їм з робочими інструментами. Члени польської організації «Фундація незалежності» (керівник Ян Федірко) працювали на українському цвинтарі нарівні з волинянами. Невдовзі група польських волонтерів прибуде на Волинь, аби разом з українцями прибрати одне з польських кладовищ. Роботи у Малкові відбувалися у час, коли Польщею тріумфально крокував фільм «Волинь», знищувалися могили вояків УПА (які були місцевими мешканцями у тодішній Польщі і мешкали ж в українських селах). Але з могилами нема чого воювати, вважають молоді громадяни обох держав. Українські цвинтарі у Польщі відновлюють у рамках проекту «Пам’ять без кордонів», який діє на Волині з 2003 року. Та якщо в часи, коли головою Волинської ОДА був покійний Борис Клімчук, і була державна підтримка, підтримка місцевої влади цієї благородної справи, то нині волонтери працюють лише завдяки сприянню народного депутата від Волині Ігоря Гузя.
Микола Собуцький розповів, що на цвинтарі у Малкові була капличка. Її зруйнували, але на тому місці хтось поставив металевий хрест. Він напівзігнутий, мабуть, дерево впало... Це наче символ долі цього села. Волиняни, каже Микола, обов’язково відновлять і цей хрест, бо пам’ять про пращурів має жити.
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
