«Неоголошена війна визначає внутрішні та зовнішні обставини, в яких ми перебуваємо»

Війна змушує нас визначитися відносно того, яку державу ми хочемо побудувати. Вже майже три роки війна для нас — це жорстокий і прискіпливий екзаменатор, навіть певною мірою час одкровення. Розкручені ідоли стали розчаруванням. Терміни на кшталт «боротьба з корупцією» та «необхідність реформ» вицвіли від відсутності конкретних дій. Проте залишається надія на те, що народ, який зміг у час страшних випробувань мобілізуватися, створивши рухи добровольців і волонтерів, зрештою здатен і до старанної, надскладної роботи з розбудови держави.

Цей рік був 25-ю річницею відновлення Україною незалежності. В Декларації про державний суверенітет, написаній рукою дисидента Левка Лук’яненка, значиться ключова фраза про «тисячолітню традицію державотворення». Експерти «Дня» в черговий раз зробили зріз часу нашого, без сумніву, історичного періоду, в якому українці випробовуються не лише на міцність, а й на спроможність виправдати згадану фразу, що прописана в паспорті держави.

Отже, наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2017-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.

1. Які події 2016 року, на вашу думку, вплинули на Україну і світ?

2. Чим рік, що минає, став особливим персонально для вас?

3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?

4. 2016-го наше видання відзначило 20-річчя свого існування. Ви і «День». Які проекти газети за всі ці роки відіграли найбільшу роль для розвитку нашого суспільства?

Остап СЕМЕРАК, міністр екології та природних ресурсів:

1. Безумовно, темою №1 в Україні була і залишається військова агресія Російської Федерації.

Ця неоголошена війна визначає внутрішні та зовнішні обставини, в яких ми перебуваємо. Не погоджуюся з позицією деяких наших європейських колег, мовляв, кредит довіри до України вичерпано. Подібні твердження є звичайними політичними маніпуляціями, формування яких не обходиться без впливу пропаганди путінської Росії. Фактично визнаний світом військовий злочинець та один  із небагатьох диктаторів третього тисячоліття зміг не лише влаштувати кровопролиття в Україні, але й активно намагається вбити клин між провідними країнами демократичного світу та збурити політичні протиріччя, які Європа долала не одне століття. Події у  Сирії — цілком прогнозований наслідок не надто жорстких санкцій  щодо Росії за анексований Крим та розгорнуту війну на сході України. Тепер вгамувати людину, котра не знає меж дозволеного, буде набагато складніше. У цьому контексті вибори президента США і перемога  Дональда Трампа та сформована ним адміністрація викликають більше тривог, ніж сподівань.

У круговерті світової політики досить швидко змінюються правила та союзники, проте Україна з острахом, але все-таки обирає свій шлях. Ми зуміли цього року одними з перших серед європейських країн ухвалити та ратифікувати Паризьку кліматичну угоду, яку вже зараз підтримує 196 країн. Без перебільшень — це становлення нової епохи у світовій кліматичній політиці. Приємно, що Україна була серед країн-лідерів — підписантів цього історичного документа та отримала право на активну участь у практичній розробці механізмів втілення Угоди. А ще торік ми не купили жодного кубометра російського газу...

На 26-му році незалежності, пізнавши біль втрат, знесилена, але загартована Україна зрозуміла ціну, яку мусить заплатити за своє достойне майбутнє. У нас немає іншого вибору, ніж зробити все, щоб наше спільне майбутнє було щасливим.

2. Для мене цей рік минає під егідою охорони навколишнього природного середовища. Минуло більше півроку з моменту призначення на посаду міністра екології, проте я  й досі під враженням, наскільки не важливою була справа збереження довкілля для українських урядовців протягом останніх 25 рокиів Ще більше вражає часова прірва між Україною та прогресивними країнами світу. Щоб наздогнати цей надшвидкісний потяг, котрий мчить людство у нове тисячоліття, мусимо не лише здійснити стрибок у часі, але й змінити ментальність. Бо неможливо перенести в якісне майбутнє людей, котрі щодня чіпляються за «совкові» стереотипи як-то політичний популізм і повна безвідповідальність перед державою. Рушієм успішних країн є не страх кожного громадянина перед владою, а співвідповідальність громадян і політиків.

3. Герої — хто зараз на сході захищає рубежі України. Герої — їхні батьки, які подарували життя і виховали патріотами по совісті та духу. Герой — кожна дитина, котрій довелося пережити війну.

4. Мені дуже подобаються фотовиставки газети «День». Насправді зафіксовані миті  на світлинах складають мозаїку справжньої України. Можливо, не такої чепурної, як у рекламних роликах чи фільмах, але точно справжньої і об’єктивної.  Я багато років поспіль зачитувався щотижневими колонками — апокрифами неповторної української журналістки, автора газети «День» Клари Ґудзик. Маємо визнати, що в наш час особливо не вистачає інтелектуальних глибоких за змістом матеріалів із акцентами на важливості суспільної моралі, міжлюдських стосунків, взаємодії людини і природи, людини і віри. Але це точно не про ваш колектив. Газета «День» багато років достойно виконує взяту на себе просвітницьку місію. Головним інструментом вашої роботи є слово — ліричне, влучне, буденне, високе, але завжди гостре з величезним енергетичним посилом, спроможним дати людям упевненість у завтрашньому дні.

Усьому вашому колективу — невичерпного натхнення, побільше яскравих тем, неординарних інформаційних приводів, цікавих подій, «легкого пера», вдячних залюблених читачів, сили та натхнення служити справі правди на благо майбутнього України!