Бізнесмен Тіллерсон vs дипломат Тіллерсон

11 січня слухання номінованого Дональдом Трампом на посаду держсекратаря США керівника нафтового велетня ExxonMobil Рекса Тіллерсона у сенатському комітеті із закордонних справ викликали подвійне враження. З одного боку, 64-річний бізнесмен, якого вважають «другом Кремля» і який отримав особисто орден «Дружби» від російського президента Володимира Путіна, пообіцяв проводити жорстку політику щодо Москви. Зокрема, він засудив анексію Криму і заявив, що Росія становить «загрозу» для США, закликавши до «чесного й відкритого» діалогу з Москвою.

З другого боку, він відмовився назвати Володимира Путіна військовим злочинцем за дії Росії в Сирії, а також не дав чіткої відповіді, чи зберігатимуть США і надалі санкції проти Росії. Разом з тим він назвав запроваджені адміністрацією Обами санкції  «потужним стримувальним фактором».

Після слухань, які тривали цілий день, питання про затвердження Тіллерсона залишається відкритим. У сенатському комітеті — 11 республіканців і 10 демократів. Зрозуміло, що демократи — проти кандидатури глави ExxonMobil, зокрема Боб Менендес наголосив під час слухань: «Дипломатія — це не те ж саме, що укладання угод». А враховуючи те, що сенатор Маккейн і Рубіо не підтримують вибір Трампа, то малоймовірно, що в Сенаті, де 52 місця належить республіканцям, ця кандидатура пройде.

«ТІЛЛЕРСОН ДАВ ЗРОЗУМІТИ, ЩО У НЬОГО Є РЕАЛІСТИЧНЕ УСВІДОМЛЕННЯ НЕБЕЗПЕК, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ РЕВІЗІОНІСТСЬКОЮ ПОЛІТИКОЮ ПУТІНА»

Джон ГЕРБСТ, голова Євразійського центру Діну Патричі в Американській раді, екс-посол США в Україні, Вашингтон:

— На слуханнях із затвердження на посаді держсекретаря Рекс Тіллерсон довго заспокоював скептиків, які побоювалися, що його минулі відносини з російськими лідерами могли транслюватися в наївний і слабкий підхід щодо Кремля. Це було очевидно з самого початку з його заяви, яка була оприлюднена напередодні ввечері перед його свідченнями в сенатському комітеті із закордонних справ. Він сказав, що нам потрібно з «ясними очима» дивитися на відносини з Москвою. А вона становить небезпеку, якої справедливо побоюються наші союзники. Він засудив росіян за вторгнення в Україну і захоплення Криму. Говорячи про зацікавленість у співпраці з Росією, де наші інтереси перетинаються, він зазначив, що там, де цього немає, «ми повинні бути стійкими в захисті інтересів Америки і її союзників» і «Росія повинна бути притягнута до відповідальності за свої дії».

Хоча початкова заява кандидата на посаду держсекретаря була сильною, зі зрозумілих причин він не був дуже конкретним. Але він зіткнувся з гострими запитанням від багатьох сенаторів, стурбованих його поглядами на Росію й Україну. Його відповіді були сильними, іноді конкретними. Щодо України він сказав, що реакція Заходу на захоплення Москвою Криму була слабкою і заохотила її розпочати військову операцію на Східній Україні. На питання про те, що США мали зробити у відповідь на російську агресію, він сказав, що варто було б заохочувати Київ розгортати всі свої військові сили на сході й забезпечити Україну оборонними озброєннями і своєчасною розвідкою. Звичайно, відповідь пана Тіллерсона не стосувалася того, що США повинні зробити зараз, але це дійсно відкриває можливість того, що адміністрація Трампа може надати більш надійну підтримку Україні в боротьбі з кремлівською агресією, ніж його боязкий попередник.

Відповіді кандидата у держсекретарі про санкції були двозначними. З одного боку, він назвав санкції «потужним і важливим інструментом» для стримування негативної поведінки. Але він також зазначив, демонструючи, можливо,  особисті проблеми бізнесмена, що вони «за своєю природою можуть завдати шкоди американському бізнесу». Його позиція полягала в тому, що на даний момент необхідно зберігати статус-кво щодо санкцій, допоки він не дізнається більше.

На слуханнях пан Тіллерсон також сказав, що підтримує закон Магнітського, який вводить санкції проти окремих росіян за діяльність, яка порушує права людини та демократичні норми, і що він з готовністю буде реалізовувати «закон Магнітського». Цілком зрозуміло, що він ухилився від намагань сенатора Рубіо називати президента Путіна «військовим злочинцем».

Сьогодні Рекс Тіллерсон чітко дав зрозуміти, що у нього є реалістичне усвідомлення небезпек, пов’язаних із ревізіоністською політикою президента Путіна, і що він є прихильником сильного НАТО і надійного американського лідерства. Можна припустити, що позицію, яку він обрав сьогодні, схвалено обраним президентом; і вона має дати розуміння основних підходів нової адміністрації щодо політики. Це було б добре. Але з огляду на індивідуальні особливості нової команди, це не може бути прийнято як даність.

«КОНГРЕС США, ПОПРИ ВСІ НЮАНСИ, ЗАЛИШАЄТЬСЯ НАЙПОТУЖНІШИМ ГОЛОСОМ НА КОРИСТЬ УКРАЇНИ»

Альона Гетьманчук, директор Інституту світової політики, Київ:

Слухання щодо затвердження Тіллерсона держсекретарем, як і останні поді навколо президента Дональда Трампа, продемонстрували кілька важливих речей: - Якщо в нинішніх Сполучених Штатах ти можеш бути обраний президентом, незважаючи на флірт з Росією, то держсекретарем на риториці дружби з Росією стати все ще дуже складно. Важливий сигнал полягає у тому, що дружба з Росією у США створює більше проблем, аніж переваг. Дональду Трампу, наприклад, може лестити, що Росія допомагала йому СТАТИ президентом (що підтверджено звітом розвідувальних відомств), але беззаперечним фактом є й інше: Росія ускладнює йому шлях БУТИ президентом, підриваючи доказаним фактом своїх втручань у передвиборчу кампанію легітимність новообраного президента.

 Той факт, що Тіллерсон визнав Росію загрозою є важливим першим кроком для протидії загрозі, але не гарантує такої протидії. І той факт, що анексія Криму була названа анексією, автоматично не означає, що Америка Трампа буде готова далі карати Путіна за цю анексію. З виступу Тіллерсона стало очевидно, що нова адміністрація США продовжує дотримуватись лінії, що першопричиною дій Росії в Україні є слабкість Обами, а не ревізіоністська політика Путіна. Тобто, де факто нав'язується думка, що агресором Путіна зробив саме Обама.

У питанні санкцій помітно, що бізнесмен Тіллерсон переміг дипломата Тіллерсона. З його заяв можна зробити висновок, що питання санкцій він далі розглядає, в першу чергу, через призму бізнес-відносин між країнами і втрат бізнесу, а не через призму стримування агресора. Україні як ніколи важливо донести до нової адміністрації, що санкції потрібно зберегти не тому, що цього хоче Україна, а хоча б тому, щоб не спровокувати своєю необґрунтованої поступливістю проблеми для США набагато серйозніші, аніж навколо України. Україні також потрібно мати аргументовані відповіді на досить популярну в оточенні Трампа позицію про те, що санкції лише укріплюють режим Путіна внутрішньо в Росії, а не послаблюють його ревізіоністські апетити.

Очевидно, що боротьба зовнішньополітичних позицій серед членів нової адміністрації триває. Досі невідомо, якою буде роль Державного департаменту і, відповідно, держсекретаря за президента Трампа. Одне можна стверджувати напевно: Конгрес США, попри всі нюанси, залишається найпотужнішим голосом на користь України. Навіть якщо подібна позиція деяких конгресменів і сенаторів викликана не стільки симпатією до України, як несприйняттям Росії.