Газ і майбутнє

В Україні зараз обговорюється і критикується як ученими й експертами, так і практиками Енергетична стратегія до 2035 року і реалізується Концепція розвитку газовидобувної галузі, що передбачає самозабезпечення країни газом уже до 2020 року. Думається, ці найважливіші документи слід формувати і виконувати також з урахуванням світових тенденцій в енергетиці. Про них «День» дізнався від відомого фахівця з видобутку вуглеводнів з американської компанії Petroskills Іскандера ДІЯШЕВА.

НАФТА РЕАЛЬНА І ПАПЕРОВА

«До моменту, коли світ почне обходитися без нафти, — впевнений учений, — мине ще досить багато часу». Скільки? «Нафтогазовим компаніям і енергетичним агентствам, що оцінюють видобуток, споживання, ціни, властиві елементи стандартного мислення. Нафта і газ, на їхню думку, є обмеженими ресурсами. До того ж ми знаходимо ці ресурси у важкодоступних областях, тому їх (ресурсів) собівартість розвідки і видобутку зростає, отже, ціна теж повинна зростати». Це перша теза, говорить Діяшев, а друга полягає в тому, що суспільство має бути готове платити, оскільки не має реальної альтернативи. При цьому він зазначає, що пропоновані нині альтернативні джерела енергії дуже дорогі і перебувають на тій стадії розвитку, що відповідні технологічні рішення неможливо швидко масштабувати. Нафтогазові компанії, за його словами, передбачають, що таке масштабування буде обмежене ще упродовж 30—35 років.

«Ми, як правило, прогнозуємо лінійно, — зазначає Діяшев, — а потім з’являються чинники, які спростовують ці прогнози». На початку 70-х років минулого століття, розповідає він, Римський клуб опублікував брошуру або, швидше, памфлет, з якого випливало, що світ споживає дедалі більше ресурсів, і в якийсь момент ми вичерпаємо можливості нарощування економіки за рахунок зростання і споживання енергоресурсів, і настане серйозна криза — обвалення економічного розвитку. Цей памфлет дуже цікаво читати зараз, тому що передбачення мали б уже здійснюватися. А деякі все-таки здійснюються.

ЗВІЛЬНЕНОЇ В США ЕНЕРГІЇ ВИСТАЧИЛО Б ДЛЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ІНДІЇ

Основи добробуту нафтовиків початку ХХІ століття заклала книжка Меттью Сіменса, радника з питань енергетики і геополітики президента США Джорджа Буша-молодшого, розповідає Діяшев. Буш запевняв, що в Саудівській Аравії закінчується нафта. «Він говорив про це публічно, широко і переконливо, — згадує експерт. — Мас-медіа та інвестиційне співтовариство перейнялися цією ідеєю. Як наслідок, контракти на постачання нафти перестали бути договорами лише про постачання. Вони стали фінансовими інструментами, які повинні дорожчати в майбутньому. І сталася дивна річ: реальною або так званою мокрою нафтою тоді торгувалося набагато менше, ніж паперовою. Відповідно, ціни відірвалися від фундаментального балансу попиту і пропозиції. І ми отримали сплеск цін. А нафтовики заробили величезні гроші».

Їх реінвестували в розробку технологій, зокрема у видобуток низькопроникних запасів, у шельфи морів, що забезпечило зростання видобутку, зокрема і в тих регіонах, де він уже тривалий час падав. Це був дуже дорогий експеримент, у ході якого порівнювалися дві теорії — обмежених ресурсів і трикутника або піраміди ресурсів. Остання стверджувала, що нафти і газу в надрах Землі нескінченна кількість для практичних цілей. Питання лише в технологіях і в цінах. «Для кожного рівня ціни добиратимуться технології, які дозволять мати дедалі більшу кількість запасів, — переказує Діяшев висновки американських колег і додає: — Цей дорогий експеримент тривав 15 років і довів свою спроможність. У США зросли видобуток нафти і газу з тих запасів, які були відомі, але не розроблялися».

ЕПОХА ВЕЛИКОГО ЗМАГАННЯ

Один із фундаментальних прогнозів, який завжди вважався правдивим і слугував основою всіх прогнозів зростання економіки, полягав, за словами вченого, в тому, що світ споживатиме дедалі більше енергії з викопного палива. «Але насправді ми бачимо дуже цікаву тенденцію, — зазначає Діяшев, — у країнах розвиненої економіки її зростання триває, незважаючи на те, що споживання нафти, газу і вугілля та споживання енергії в цілому скорочується. У країнах, що розвиваються, є дані приблизно в 25 тисяч доларів (за паритетом купівельної спроможності) за тонну нафтового еквіваленту на душу населення. До цієї суми зростання економіки дуже добре корелює зі зростанням споживання енергії. Після неї ці дві тенденції розходяться: зростання ВВП триває, але споживання енергії або стабілізується, або падає».

«Отже, наприклад, у Китаї, — продовжує вчений, — спостерігатиметься, швидше за все, тенденція до сповільнення зростання попиту на енергоносії. У розвинутих країнах — США, Франції, Німеччині, Великобританії — скрізь тенденція стабілізації і потім падіння споживання електроенергії. А ВВП продовжує зростати. Вивільненою в США енергією можна забезпечити економічне зростання Індії. І це незважаючи на те, що співвідношення населення в цих країнах 1:5».

Сьогодні і в тих, що розвиваються, і в розвинутих країнах спостерігається стійка тенденція до падіння споживання енергії на долар ВВП, розповідає Діяшев. Таким чином ефективність енергії зростає. За останні 40 років енергоефективність зросла у світі приблизно на порядок. «Мораль тут така: наш стандартний погляд на світ, який полягає в тому, що в міру зростання світової економіки зростатиме й енергоспоживання, не зовсім правильний». «На мою думку, ми нині входимо в епоху великого змагання між різними джерелами енергії, — підкреслює вчений, — і в епоху великої кількості енергії. І найголовніше, що підсумок цього змагання відомий: уже зрозуміло, що має статися. Питання в тому, коли це станеться і скільки триватиме це змагання».

ІНДЕКС АКТИВАЦІЇ ВИДОБУТКУ

«Оцінки ресурсів нетрадиційних вуглеводнів у світі показують, по суті, нескінченний обсяг ресурсів, — зазначає доктор наук. — Для нас немає великої різниці, чи залишилося нам 150 чи 300 років споживання таких ресурсів — для практичних цілей це одне й те саме. Відповідно, в ціноутворенні повинен зникнути елемент очікування зростання ціни за рахунок дефіциту ресурсів. І головним у ціноутворенні повинні стати базова вартість, базова цінність енергії. Коли ми вивчаємо ефективність вкладання коштів у ті чи інші проекти в енергетиці, в нафто- і газовидобуванні ми повинні розуміти, що у видобутку нафти і газу зникатиме спекулятивний елемент очікування зростання ціни».

«Також дуже важливо, що стався дивний прогрес у технології видобутку нафти і газу: його забезпечили гідророзрив пласту і горизонтальне буріння, — констатує Діяшев. — Але для нетрадиційних ресурсів накопичення середній видобуток на одній свердловині залишається невеликим. А скільки грошей знадобиться для створення додаткового потоку видобутку в один барель за добу? Статистика США показує: індекс активації видобутку на один барель за добу на свердловині, яка пробурена за мільйон доларів і дала стартовий дебіт у 100 барелів за добу. Індекс активації видобутку тут дорівнюватиме 10 тисячам доларів за барель на добу. А якщо свердловина дала не 100, а тисячу барелів, то індекс уже становитиме лише одну тисячу доларів за барель на добу. Маємо енергію, що ділиться на час, тобто потужність. Так у нас з’являється механізм прямого порівняння капітальних вкладень на створення одиниці потужності. Виходить, що свердловина — це маленька електростанція. І традиційні джерела електрики можна порівнювати з нетрадиційними».

Це порівняння допомагає розуміти перспективи нафтогазової галузі, пояснює учений. Він упевнений, що у міру зростання ціни і розвитку технологій можна буде дедалі більше нарощувати комерційний видобуток нетрадиційних вуглеводневих запасів різних типів (низькопроникна нафта або газ, метан вугільних пластів, сланцевий газ тощо). Причому, за словами Діяшева, різкі сплески ціни, зокрема й особливо на початку ХХІ століття, спричиняють якісні зміни. Або до створення нової альтернативної індустрії, або до серйозних змін тенденцій, які були раніше.

У США споживання енергії на душу населення зростало, але після 70-х років тенденція пішла на зниження і залишається такою понад 40 років, розповідає доктор наук. Ціна на газ, на його думку, вже показує наше майбутнє. Коли в США розпочалась активна розробка нетрадиційних запасів газу і виробилась ринкова ціна на газ, вона виявилась значно нижчою, ніж в інших країнах. У міру того, як нетрадиційна революція у видобутку рухатиметься із США в інші регіони світу і відбуватиметься революція у використанні альтернативних джерел енергії, ціна на газ і нафту матиме довготривалу тенденцію до падіння, прогнозує Діяшев.

ДОВІДКА

Іскандер Діяшев працює інструктором у компанії Petroskills з 2008 року. Він веде курси з основ нафтової справи, а також із підвищення рівня оцінки запасів нафти й газу, аналізу гідродинамічних досліджень свердловин і розробки газових родовищ.

Раніше працював на різних інженерних і керівних посадах у компаніях S.A. Holditch and Associates, Schlumberger, Сибнефть, НРК-технологія.

Має ступінь доктора наук із нафтового інженірінгу Texas A&M University і ступінь бакалавра та майстра з фізики МФТІ.