Віктор КОВТУН: «Сьогодні треба захищати реалізм»

Цьогорічні Дні газети «День» у Дніпрі подарували не лише знайомства з відданими читачами. Головного редактора Ларису Івшину вразила картина народного художника України Віктора Ковтуна, яку вона побачила у дніпровському Музеї українського живопису, де й експонувалася міжнародна фотовиставка «Дня». Тож ми вирішили неодмінно познайомитися з автором незабутньої картини «Святковий вечір. Троянди».

Зустріч на вулиці Дарвіна, 11

Вулиця Дарвіна для Харкова особлива. Саме тут можна побачити, якою була архітектура міста до 1917-го. Тут мешкали знаменитий архітектор Бекетов, родина Алчевських та чимало відомих художників. Тому не дивно, що саме на вулиці Дарвіна, у будинку №11 розташований харківський Будинок художника. У ньому на початку ХХ століття мешкав британський консул. Будівля у стилі північний модерн після 1917 року бачила тяжкі часи, проте добре збереглася. І нині в її стінах панує загадкова мистецька атмосфера, відбуваються виставки, збираються харківські митці… і кипить робота.

Віктора Ковтуна, який очолює харківську організацію Спілки художників України, я застала на роботі уже о 8.30. Говорити про себе, свої здобутки і творчі плани Віктор Іванович був не налаштований. Усміхаючись, зауважив: «Хай про мене скажуть інші». А от про справи Спілки, про те, що надихнуло сільського хлопчика із Чернігівщини стати художником, і яку місію він нині виконує — розповів охоче. А також відкрив секрет — в якій країні останніми роками у нього з’явилось найбільше послідовників.

Замальовка з дитинства

Віктор Ковтун народився у селі Мезин на Чернігівщині. І скільки себе пам’ятає — зажди малював. Від кого такий талант успадкував — не знає. Хоча відчуття прекрасного однозначно прищеплювала мама. Це зауважив навіть викладач із художнього училища, який приїздив до студента Віктора в гості.

«Григорій Семенович Коробов (заслужений діяч мистецтв України, живописець, був педагогом Віктора Ковтуна – авт.) зайшов до хати, подивився на стіл, де лежала вишита мамою скатертина, на ній стояла ваза з жоржинами, і каже: «Такий натюрморт навіть я створити не зміг би...» Він зауважив тоді, що нарешті зрозумів, де я народився і в якому середовищі виріс. Ця наша батьківська хата стоїть і досі. Я думаю, що ми там з братом створимо музей», — розповів Віктор Іванович. До речі, його брат Сергій Ковтун, зробивши успішну військову кар’єру, в літньому віці теж почав малювати. Нині очолює художню галерею «Раритет-Арт». Віктор Іванович назвав чимало картин, що їх написав його брат, які він уподобав особисто, серед них — полотно «Волошки».

«Пам’ятаю момент зі студентських років, коли мати прийшла до хати і принесла величезний букет — оберемок волошок, які росли у нас на городі як бур’ян. Тоді був такий гарний сонячний день. Брат побачив ці волошки й одразу ж намалював. І потім, я знаю, багато людей у нього просили повторити цю роботу», — ділиться спогадами Віктор Ковтун.

Художник-менеджер

Віктор Ковтун — не лише талановитий художник. Під час розмови з ним розумію — він ще й успішний менеджер ба навіть «дипломат». Митець розповів, що якби займався лише творчістю, то не мав би не лише особистих досягнень, а й Спілка, якою він опікується, занепала б. На приміщення, яке є ласим шматочком нерухомості у центральній історичній частині міста, вже не раз зазіхали «загребущі руки».

«Хто тут тільки не хотів бути? Навіть спілка банкірів. Коли я вирішував це питання, ми пройшли всі кола пекла. Є живі нащадки власника цього будинку — британського консула. Вони хотіли його забрати і продати, проте коли дізналися, що в ньому міститься заклад культури, вирішили, що на нього не претендуватимуть. Вони живуть у Лондоні. Якби було щось не так у нашій діяльності, то нас би вже тут не було», — стверджує Віктор Ковтун.

Художник не приховує: його не раз підбурювали здавати приміщення в оренду, щоб мати змогу якось виживати без державної підтримки. Проте Віктор Ковтун категорично проти таких методів. Мовляв, спілка без виставкових зал — мертва. Тому її очільник робить все можливе, щоб вона не просто існувала, а й продуктивно працювала. Постійно відбуваються виставки, щоп’ять років виходять присвячені їй видання, нині на стадії задуму у Віктора Івановича — «Художня енциклопедія Слобожанщини», проект високої вартості, на який поки що не знайшли фінансування в потрібному обсязі. «Але я думаю, що це зроблю. Друзів багато. Як завжди — допоможуть...» — з оптимізмом говорить Віктор Ковтун.

Працьовитий та щедрий

Віктор Ковтун розповів — має нині близько 2000 оформлених картин, проте ще є чимало неоформлених. Багато картин художник дарує музеям. Його роботи, серед яких — портрети видатних українців, прикрашають Національний український центр у Москві. Нещодавно Віктора Івановича визнали почесним громадянином Шостки. Адже завдяки йому в місті з’явилася простора картинна галерея.

«Я коли приїхав у Шостку, то сказав: знаходите приміщення — одразу дарую сто робіт. Школу мистецтв зробили, то чому б галерею не зробити? Я свої обіцянки виконую. І мер Шостки Микола Петрович перепитував мене, чи, бува, йому не почулося, що я подарую місту стільки своїх картин. Я ж запевнив, що не почулося... Створили картинну галерею площею в понад 2000 квадратних метрів. А в Харкові є щось подібне? Нема і, на жаль, не буде!» — каже митець.

Учні та послідовники

Віктор Ковтун розповідає, що буває в мистецьких школах та галереях по всьому світу і дедалі більше переконується, що реалізм у живописі сьогодні потрібно захищати, потрібно берегти, а не поступово втрачати «рєпінську школу».

«Ілля Рєпін після святкування 70-річчя хотів переїхати у Чугуїв, на Слобожанщину, і створити майстерню сюжетно-тематичної картини. Так-от, я таку майстерню створив 17 років тому в академії, де викладаю. Ця майстерня діє. Сьогодні в ній навчаються 26 студентів», — розповідає художник.

Вікторові Івановичу імпонує те, що традиції реалістичного мистецтва, які базуються на творчості Іллі Рєпіна, знайшли відгук у Китаї. Там декілька разів проходили виставки картин Віктора Ковтуна, зокрема в Національній галереї Шанхая. До речі, саме в Піднебесній завдяки меценатам художнику вдалось видати альбом «Мій край — Слобожанщина».

«Починаючи з Пекінської академії, майже в кожному місці Китаю є мої учні, послідовники. І зараз тут у нас, у Харкові, навчаються чотири талановитих китайських студенти. Рєпін для них — найвищий взірець. У них неймовірне ставлення до цього майстра живопису, до його батьківщини, до Чугуєва, до Рєпінських пленерів. Має відбутися XVIII Міжнародний рєпінський пленер, 25 років я займаюся «Рєпінськими днями», є і буде Рєпінська премія, хоч би як скрутно нам було», — резюмує лауреат Шевченківської премії Віктор Ковтун.