Колір, знак, звук

В концертній залі «Майстер-класу» відомий піаніст Євген Громов виконав «Сім слів Спасителя нашого Ісуса Христа, сказаних Ним на хресті» - один з центральних творів Йозефа Гайдна (1787). Цей концерт збігся з відкриттям у тому ж приміщенні виставки циклу картин Матвія Вайсберга «Сім днів» (1999), побудованого на біблійній міфології створення світу.

Полотна Вайсберга - це в першу чергу потужна експресія кольорів, від прадавньої темряви до світла того дня, коли, за Книгою Буття, було створено людину. Особливість циклу також у тому, що в ньому поступово на кожній новій картині окреслюються виконані з графічною виразністю символи творіння - знаки життя і природи. Це поєднання ієрогліфічності і кольору справляє без перебільшень приголомшливе враження.

«Сім слів», які являють собою цикл сонат на основі однойменної ораторії, Громов поєднав з контрастними інтермедіями – короткими п’єсами угорського композитора Дьордя Куртага (нар. 1926). Таким чином, духовне зусилля Гайдна, меланхолічна гострота Куртага, кольори й знаки Вайсберга утворили унікальне єдине ціле.

Після концерту «День» звернувся за коментарями до обох протагоністів вечора.

Євген Громов:

— Коли менеджер "Майстер-класу" Ірина Плехова запропонувала мені поєднати відкриття виставки Матвія Вайсберга  з моїм сольним концертом, на якому я мав намір виконати прем'єру клавірної версії легендарних «Семи слів Спасителя нашого Ісуса Христа, сказаних Ним на хресті», ця ідея відразу привернула мою увагу. В очі впадала насамперед семичастинність як основоположна паралель побудови обох циклів (7 слів, 7 днів, 7 полотен, 7 сонат). Простір приміщення також входив у відчутний резонанс з дуже нетрадиційно використовуваним клавіром і перекладеною на нього музикою з сильним духовним підтекстом. Картини немов відбивали в собі гайднівське послання.

До того ж, переглянувши в день концерту кілька фотографій з репетиції напередодні, я відчув виникнення додаткового психологічного і поетичного виміру між циклами, яке я вирішив врівноважити введенням в програму декількох мініатюр меморіального жанру (по суті епітафій) видатного угорського композитора Дьордя Куртага в якості інтермедій між сонатами Гайдна. Незважаючи на стилістичну відмінність і навіть, у певному сенсі, антагонізм композицій двох авторів, виникла хитка рівновага між загальним і приватним, позачасовим і сучасним, класичним і експериментальним.

Матвій Вайсберг:

— Особливо добре виходить те, що не придумується, що саме собою складається. В мене, на щастя, в житті так буває. Я це зрозумів, коли дізнався, що Громов тут гратиме, коли вішав картини, а Євген репетирував, а потім вони ще й налаштовували рояль - це теж було дуже потрібне й правильне дійство - і особливо, коли виявилося, що в цей простір мої 7 картин «сідають» залізно.  Хто ж це міг знати? І ще – я не знав, коли планував виставку, що Громов гратиме саме «Сім слів» Гайдна. А він, задумуючи цей концерт, не знав, що експонуватимуться саме «Сім днів».  Бувають такі моменти, коли хочеться думати, що світ влаштований правильно. Мені здається, що сьогодні ми в цьому переконалися.