Тепер, як ніколи раніше, важливо не помилитися

Нарощення обсягів видобутку власного газу дозволить Україні перейти до більш вільного ціноутворення на внутрішньому ринку та зменшити залежність від імпорту російського газу. За прогнозом експертів компанії IHS CERA, упродовж наступних 20 років Україна може замістити весь імпорт власним газом за умови надходження достатніх інвестицій. Видобуток сланцевого газу лише на Олеській та Юзівській ділянках може давати, за різними оцінками, від 5 до 50 млрд куб. м газу щорічно. Конкретні цифри стануть відомі після отримання результатів розвідки та початку буріння, але очевидно, що потенціал сланцевого газу в країні є значним.

Розвиток газового сектору також дозволить збільшити доходи державного бюджету. Проблема пошуку джерел фінансування дефіциту державного бюджету є нині однією з найбільших в економіці Україні. Вже цього року Україна розраховує отримати близько 6 мільярдів гривень від інвесторів, що почнуть розвідку газу на Олеській та Юзівській ділянках. За умови успішної реалізації цих та інших інвестиційних проектів, держава зможе розраховувати на суттєве збільшення надходжень до бюджету у вигляді податків та доходів спільних підприємств.

РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРШОГО ТЕНДЕРУ — ЗАМАЛО ІНФОРМАЦІЇ

Уже майже місяць минув після оголошення переможцями тендеру на розробку Олеської и Юзівської ділянок компаній Chevron та Shell. Проте Україна ще не оприлюднила вичерпної інформації щодо результатів цього тендеру. Представники уряду лише зазначили, що обрані інвестори запропонували вдвічі більшу за встановлену державою мінімальну суму інвестицій та вдвічі більшу частку держави у розподілі продукції. Уряд не розкриває всіх даних щодо змісту заявок компаній та критеріїв вибору переможців чи умов щодо угод про розподіл продукції (УРП). Практика приховування інформації може і нівелювати той позитивний факт, що в першому конкурсі взяли участь відомі міжнародні компанії, й може зашкодити інвестиційному клімату.

Всі учасники процесу зацікавлені побачити більшу прозорість з боку уряду. Із одного боку, учасники конкурсу, які не виграли (Eni, Exxon Mobil та TNK-BP), вочевидь хотіли б пересвідчитися, що урядове рішення було справедливим і що обрані компанії справді запропонували найкращі умови щодо обсягу інвестицій і частки держави у розподілі продукції. Якщо уряд приховуватиме цю інформацію, компанії можуть запідозрити нечесну гру і втратити інтерес до участі в майбутніх конкурсах. Україна вже анонсувала інші тендери, зокрема щодо розробки Фороської та Скіфської ділянок на шельфі Чорного моря.

Із другого боку, компанії-переможниці хотіли б скоріше отримати остаточне підтвердження результатів конкурсу і укласти угоди з урядом про розподіл продукції. Наразі влада обіцяє підписати ці документи до кінця 2012 року, й не зрозуміло, чому на це потрібно так багато часу. Проте поки що угоди не підписані, гарантій дотримання домовленостей практично не існує, і лишається ризик тіньового перегляду зобов’язань переможців — як у бік їхнього скорочення, так і в бік збільшення. Якщо станеться останнє, інвестори можуть обмежити бюджети, заплановані на розробку родовищ. Що у свою чергу може відтермінувати початок видобутку сланцевого газу в країні.

Нарешті, місцеві громади дотепер не поінформовані про інвестиційні плани та очікувані екологічні та інші наслідки видобутку газу. Щобільше, думку громадськості було проігноровано на самому початку (коли уряд скасував необхідність проведення регіональних слухань), що підкладає міну уповільненої дії для компаній. Через брак офіційної інформації поширюватиметься недостовірна інформація щодо сланцевого газу та інвесторів, що може спричинити громадський спротив розробці родовищ.

Якщо інтереси інвесторів або громад ігноруватиметься, це збільшуватиме ризики для успішного проведення наступних тендерів і видобутку сланцевого газу. Україна не може дозволити допустити вдруге великий міжнародний скандал, як навколо компанії Vanco, коли фактично програли обидві сторони судового процесу. Уряд має гарантувати баланс усіх інтересів через прозорі та справедливі тендери й угоди, а також через послідовну енергетичну політику.

БУТИ БІЛЬШИМ «РОЯЛІСТОМ», НІЖ КОРОЛЬ

Без перебільшення, Україна має стати взірцем для світу щодо супроводження інвестицій у видобуток сланцевого газу. Попри очевидний інтерес до України, інвестори не боротимуться за доступ до вітчизняних надр так, як, наприклад, вони б це робили в багатших на ресурси Казахстані чи Росії. Україна має запровадити найкращий досвід державно-приватного партнерства в енергетиці, навіть якщо цього не вимагатимуть інвестори чи міжнародні зобов’язання. Інакше кажучи, Україна має вийти на рівень Норвегії, яка вважається лідером у налагодженні прозорих відносин між державою та бізнесом у видобувній галузі. Україні необхідно подолати негативний імідж, здобутий під час проведення приватизації великих об’єктів.

Зразкові тендери передбачають мінімальну дискримінацію щодо потенційних учасників. Про це свідчить успіх прозорого підходу щодо повторного продажу Криворіжсталі. Водночас факт реприватизації підприємства ілюструє небезпеку дискримінаційних тендерів також і для його учасників. За можливості, Україна має прислухатися до рекомендацій потенційних інвесторів щодо проведення тендерів. Так, уряд не врахував більшість пропозицій чотирьох із п’яти компаній-претендентів на Олеську та Юзівську ділянки, які, зокрема, просили уряд переглянути умови партнерства з державними компаніями («Надра України» та СПК «Геосервіс»), адже вважали ці умови потенційно невигідними.

Угода про розподіл продукції між урядом та компаніями має містити чіткі зобов’язання сторін, а також бути оприлюдненою. Газова угода з «Газпромом» добре ілюструє небезпеку укладання договорів у непрозорий спосіб. Прозорість є також важливою передумовою для оцінки справедливості умов. Уряд мусить оприлюднити інформацію щодо податкового навантаження на інвестора, взятих ним соціальних зобов’язань, вимог щодо використання місцевої робочої сили чи обладнання, вимог щодо охорони довкілля, особливо якщо ці вимоги не визначено чинним законодавством країни. Це дозволить громадськості здійснювати моніторинг дотримання сторонами взятих зобов’язань.

Запорукою передбачуваності української енергетичної політики для бізнесу буде виконання Україною Угоди про Енергетичне співтовариство. Угода передбачає адаптацію Києвом ряду головних європейських енергетичних директив. Так, Україна має провести лібералізацію газового ринку згідно з Третім енергетичним пакетом ЄС, що має підвищити конкуренцію на ринку, адже споживачі газу зможуть обирати між різними постачальниками, а постачальники газу — отримати вільний доступ до газової мережі та, зрештою, до споживачів.

За Угодою Україна також зобов’язана адаптувати Директиву ЄС з оцінки впливу на довкілля (Environmental impact assessment). Директива вимагає проведення оцінки впливу проекту на здоров’я людей і довкілля та інформування громадськості про її результати, а також розгляду альтернативних проектів та проведення консультацій із зацікавленими сторонами. Процедура оцінки впливу великих енергетичних проектів на довкілля є ефективним інструментом балансування інтересів інвесторів та місцевих громад в ЄС. Україна має якомога швидше запозичити цей європейський досвід.

Насамкінець, Україні необхідно уникати найменшої підозри в корупції на всіх етапах розвитку галузі видобутку сланцевого газу. Лише це забезпечить довіру до планів уряду з боку інвесторів і громад. Україні важливо не помилитися зараз, адже поточні дії визначатимуть розвиток вітчизняної енергетики на багато років уперед.

Ільдар ґАЗІЗУЛЛІН — старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень