День народження жуйки

Найдавніша жувальна гумка датована VII — II ст. до н. е. і являє собою шматочки доісторичної смоли з відбитками людських зубів. Але днем народження жуйки в більш сучасному її розумінні визнано 23 вересня 1848 року — день, коли американський винахідник Джон Куртіс виготовив у себе вдома першу жувальну гумку.

Ця гумка теж була далекою від сучасних і являла собою проміжний варіант між доісторичним та сучасним. Річ у тім, що жуйки зі смоли жували і корінні мешканці Америки, у яких і перехопили цю звичку білі поселенці.

Тож Джону Куртісу сяйнула думка додавати у соснову смолу парафінові ароматизатори. Але така жувальна гумка не користувалася особливим попитом через занадто велику кількість домішок, які в ті часи неможливо було видалити зі смоли.

Тож «еволюція» жуйки продовжилася, і 1869 року за допомогою Томаса Адамса перейшла на новий рівень — каучукову основу. Така версія припала споживачам до смаку набагато більше. Тож Адамс не зупинився і почав додавати в суміш лакрицю, а також запатентував автомат із виготовлення жувальної гумки.

І хоч жуйка має доісторичне коріння, а сучасна гумка ближча до рецептури Томаса Адамса, саме Джон Куртіс став тим, хто започаткував комерційне виробництво і розвиток рецептури жувальної гумки.