«Потрібно вчитися самостійно здобувати знання»

Коли я дізналася про набір до ЛШЖ 2017, то засумнівалася у тому, чи варто мені заповнювати анкету. Чомусь захотілося зателефонувати своїй вчительці і порадитися. Коли Марія Ярославівна підняла слухавку і на моє запитання, чи не зайнята, відповіла, що зараз знаходиться у Києві на семінарі із німецької мови, я одразу вирішила не питати, чи варто,  а констатувати факт, що все ж спробую. Спитаєте, чому мене так вразило її перебування на заході такого масштабу, то це тому, що їй 61, вона родом із села і не має доступу до Інтернету. Проте разом із тим особисто мене вона надихає ось уже 6 років.

Марія Ярославівна Костюк, вчитель української мови та літератури у ДНЗ Волочиський промиcлово-аграрний професійний ліцей. Викладає там ось уже 35 років.

Коли я подарувала «Сестра моя, Софія…» із підписом Лариси Івшиної, то Марія Ярославівна із тремтінням у голосі і сльозами на очах сказала: «Заради таких учнів варто працювати!». А я додала: «Такі вчителі як Ви трапляються рідко і не дарма!».

Про мотивацію, навчання і розширення світогляду ми бесідуємо завжди, коли зустрічаємося. Ось частина того, про що була мова перед, під час і після моєї ЛШЖ 2017:

• «Ти ж старайся, нехай вони там бачать, що українці розумні, працьовиті люди»

«Звичайно, думку про важливість освіченості формували батьки та шкільні вчителі. Але, чомусь, мені запам’яталося ось таке. У нашому колгоспі працював ветфельдшером дядько Богдан. Він завжди відгукувався на прохання про допомогу у лікуванні сільської худоби мешканців трьох сіл. Потрібно сказати, що знав він свою справу на відмінно. Одного разу мене, дівчинку-підлітка вразили слова дядька: «Я от досі вчуся, читаю журнали, слідкую за тим, що з’явилося нове». Ця фраза, чомусь, закарбувалася в пам’яті і я вважаю, що недарма. А ще пригадую настанови моєї старенької матері, яка, проводжаючи онуку на навчання за кордон, говорила: «Ти ж старайся, нехай вони там бачать, що українці розумні працьовиті люди». Звичайно, не можна не згадати про геніального Івана Франка, який проголосив те, що він – semper tiro (вічний учень). Напевно, завдяки такій життєвій позиції (а не тільки вродженому таланту, працьовитості) син бідного коваля сягнув вершин людського духу, став легендою університету.

Тож нам потрібно вчитися, вчитися і ще раз вчитися. Впевнена, лише глибокі ґрунтовні знання, у поєднанні з працелюбністю забезпечать нам гідне місце у сім’ї європейських народів. Тому сама усе життя вчуся і спонукаю до цього своїх учнів. Що спонукає до самовдосконалення? Це ж цікаво: пізнавати щось нове, відкривати для себе непізнані горизонти».

• «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина»

«Так склалися обставини, що мені довелося читати німецьку мову у ДНЗ ВПАПЛ, бо знаю її непогано. Звичайно, я патріот рідної мови, але знову не можу втриматися від цитування. Моя мама, не знаючи хто такий Йоган Вольфганг Гете і його вислів «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина», сказала те саме. Реалії  сьогодення формують потребу у вивченні іноземних мов як важливого засобу міжкультурних комунікацій. Володіння іноземною дає додаткові можливості для самореалізації особистості у сучасних умовах. Отож, «і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь». Тому, коли з’явилася можливість взяти участь у семінарі «Німецька мова у професійній школі», який проводить Goethe-Institut Ukraine у Києві, я охоче погодилася, адже це нагода поспілкуватися з колегами-спеціалістами, познайомитися з новітніми начальними технологіями».

На «випускному» цьогорічних літньошколярів Марійка Горшкова попросила в Лариси Олексіївни автограф на книзі «Дня» для її вчительки – котру вона дуже поважає, цінує і котрій вдячна.

• Потрібно вчитися самостійно здобувати знання

«Вчитель, яким би розумним він не був, на жаль, не може передати усі свої знання учням. Звичайно, потрібно усвідомити, світ постійно змінюється та розвивається, тому нічого нового не скажу, а повторю банальну істину: потрібно вчитися самостійно здобувати знання. Благо, сьогодні для цього є безліч можливостей, було б бажання. Тому раджу тобі, Марічко, та й усім молодим завжди використовувати можливості для самовдосконалення і самореалізації». 

• «Будьмо передусім скрізь українцями – чи то в своїй хаті, чи в чужій, чи то в свому краї, чи на чужині»

«Формування духовності – це головне для мене. І знову пригадую слова Михайла Коцюбинського «Будьмо передусім скрізь українцями – чи то в своїй хаті, чи в чужій, чи то в свому краї, чи на чужині». Переконана, що висока духовність – це те, що може нас врятувати і вивести на гідні позиції у Європі і світі. Безумовно, хліб насущний і ковбаса дуже потрібні для тіла, але тільки духовна людина може творити ( і це не пафосні слова) во ім’я людей».

• Газета «День» «заповнює простір незнання кожного із нас»

«Серед багатьох видань хочу виділити щоденну всеукраїнську газету «День» – аналітику практично з усіх питань. Мене особливо втішає, що «День» багато уваги приділяє духовності своїх читачів, утвердженню національної самосвідомості і гідності. Газета робить велику, як на мій погляд, справу. Маю на увазі і Літню школу журналістики, про яку ти мені розповідала. Це чудова нагода для молодих людей проявити свої таланти. І твого прикладу знаю, що це може спонукати до розвитку пізнавальних запитів і творчого потенціалу, способів мислення та діяльності. Газета «День», на моє переконання, (знову цитування, на цей раз Лариси Івшиної) «заповнює простір незнання кожного із нас». Користуючись нагодою, хочу подякувати всьому колективу улюбленої газети і побажати нових злетів, творчого натхнення, плідної роботи і довголіття».