Насиченість насильством

Вибухи в столиці України, на жаль, стали досить частим явищем. Найстрашніше те, що від них почали гинути звичайні перехожі. Вибухи авто та постріли в центрі Києва жахали саме цим — усвідомленням того, що трагедія може статись будь-де і будь з ким, відчуттям беззахисності. На тлі обстрілів s смертей на фронті, де ворог і побратим чітко визначені, тил поступово перетворюється на ще один фланг, де нападник і жертва розмиті. Неясність, відсутність професійних розслідувань, політичні спекуляції лише додають димової завіси, в якій, можливо, хтось ловить свою «рибу».

Депутат і радник міністра МВС Антон Геращенко повідомив, що ввечері 25 жовтня на вулиці Адама Міцкевича був підірваний припаркований мотоцикл «із встановленим за ним вибуховим пристроєм». Вибуховий пристрій був направленої дії із визначеним радіусом ураження металевими кульками.

«Це серйозний виклик всім силовим структурам, — написала зранку в четвер у facebook віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко.  Безкарність породжує безкарність. Вбивства і замахи в столиці, прорив державного кордону в супроводі високопосадових лобістів, спокійнісінький і безкарний пронос шашок у ВР, розтрощений суд, якісь безкінечні кримінальні розборки зі стріляниною в містах і селах. Усе це вимагає негайної та професійної реакції. Посилення силових структур і правоохоронних органів, повернення туди професійних людей, передусім слідчих. Які вміють не тільки селфі робити, а й «пахать» над розкриттям злочинів, а ще важливіше — запобігати злочинам. Країна вимагає профілактики і запобігання злочинаи, а не лише їхньої констатації».

Чому замах відбувся проти Мосійчука? Депутат, який запам’ятався своєю участю в акціях протесту ще на початку 90-х років, зокрема в лавах УНА— УНСО, а тепер то потрапляє в корупційні скандали, в яких фігурують далеко не масштабні суми, то світиться серед різних пікетів, мітингів і акцій із запальними промовами. Нагадаємо, що 2015 року проти депутата Мосійчука порушили кримінальну справу: Генеральна прокуратура звинувачувала його в отриманні хабара, але Вищий спеціалізований суд згодом скасував це рішення. Самого Мосійчука погрожував вбити навіть Рамзан Кадиров. Щоправда, не факт, що останній зараз пам’ятає про свої обіцянки.

Тож чим і кому насправді може бути на заваді Мосійчук, щоб чинити на нього замах із таким розмахом? Одна із версій: розголос. Якщо до того машини вибухали в самісінькому центрі, то тепер безвинні люди гинуть у спальних районах. Друга думка: а чи в Мосійчука цілилися? В даному випадку варто уважно придивитися до всіх постраждалих від вибуху і дочекатися всіх можливих версій від слідства.

Зараз після загаданого вибуху в лікарні з пораненнями середньої тяжкості перебувають: депутат Ігор Мосійчук та український політолог Віталій Бала. Загинув охоронець Мосійчука — Руслан Кушнір (залишилася вагітна дружина і чотирирічна донька), якого не встигли доставити до лікарні, та випадковий перехожий 1981 року народження, який мешкав неподалік. Щодо останнього загиблого, який був колишнім капітаном поліції і жив у сусідньому під’їзді, теж існують питання. Михайло Мормель прямував до себе додому і, враховуючи особливості його професійної діяльності, він не може бути виключений як один із потенційних об’єктів замаху. На відео із камер спостереження видно, що, по-перше, мопед із вибухівкою був не навпроти дверей під’їзду, де розташований офіс «Еспресо», а навіть в протилежному боці від авто Мосійчука (що заважало вбивцям поставити мопед хоча б точно навпроти під’їзду, щоб гарантувати ураження?). По-друге, вибух стався точно тоді, коли повз мопед проходив Мормель, а компанія людей із Мосійчуком прямувала до авто в іншому напрямку. Проте СБУ на брифінгу оповістило, що увагу в версіях розслідування приділяє лише особам, які виходили із офісу телекомпанії «Еспресо» (зокрема журналістів), все інше — таємниця слідства. Але заступник прокурора міста Києва Петро Кононенко заявив, що слідство розглядає не лише версію замаху саме на Мосійчука. Радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк повідомив, що вибух кваліфікували як «терористичний акт». Пізніше стало відомо, що розслідуватиме його  Служба безпеки України.

Не варто забувати про недавні події в Святошинському суді, яким передував конфлікт між колишніми добровольцями, що стали по різні боки в питанні належності зайнятого гуртожитку на вулиці Обухівській, 60. На тлі цього конфлікту чітко розділилися добровольчі сили, які гуртуються навколо Ігоря Мосійчука і його колег, та колишні добровольці, які перейшли до лав МВС під «прапором» Іллі Ківи. Про ці розбіжності мало хто знав, але перестрілка між Миколою Коханівським і Русланом Качмалою серед білого дня на Академмістечку виплеснула їх назовні. Зрештою Коханівського відпустили з-під варти вдень, ввечері вибухнув мопед під «Еспресо», а вночі загорівся саме той будинок, навколо якого і відбулися бійки, сутички, стрілянина та, зрештою, погром у суді.

По версії самого Ігоря Мосійчука, який зранку прийшов до тями, замовники нападу «сидять у Москві», а «виконавці — київські». Прес-служба депутата  поширила заяву, в якій значиться: «Не виключено, що агентура — серед патріотичного середовища. Це перший замах на державного діяча такого рівня в Україні». Ігор Мосійчук при цьому провів дуже показовий штрих, розповівши про свого охоронця Руслана Кушніра: «Він — колишній беркутівець, що 2013-го стояв по інший бік барикад. А вчора він загинув, рятуючи мене, — націоналіста».

Останній факт красномовний, адже примушує замислитися над шрамами, по яких ріжуть українське суспільство і які доведеться зшивати. Сутички, бійки та теракти  мають у собі ще один аспект: нехтування іншого інституту — інституту професіоналізму. Адже мало хто вірить, наприклад, в розкриття резонансних злочинів. Звичайні поліцейські можуть за одну ніч знайти вкрадену дитину, а цілі управління з арміями слідчих розводять руками на прес-конференціях, коли йдеться про вибухи в центрі столиці. Військовий на одному танку знищує три (!) танки противника (подвиг Миколи Тишика), а в тилу камуфляж усе більше стає символом провокацій і внутрішніх розборок з апеляцією: «Я в АТО воював!». Саме тому народ сприймає політичні дійства, як виставу, як трагі-фарс, а між тим починає озиратися на вулицях. Адже тепер там не лише інфляція та шалені ціни на опалення, а ще й вибухівка в мопедах і автомобілях. Сумна картинка для тилу країни, що воює.