Знамення над зруйнованим храмом

Як свідчать «Матеріали для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії» Феодосія Макаревського, церкву Святої Покрови в слободі Лозуватка на прохання сільської громади було відкрито й освячено ще в 1793 році. На жаль, вказана церква, яка спочатку була дерев’яною, а 1820 року коштом громади було збудовано кам’яну, до нинішнього часу не збереглася. Храм, у стінах якого офіційно оголошувався царський Маніфест про скасування кріпосного права, служилися панахиди за загиблими героями Кримської, Російсько-турецької, Російсько-японської та Першої світової війн, пережити Другу світову вже не зміг.

Центром релігійно-духовного життя Лозуватки Покровська церква фактично перестала бути вже наприкінці 20-х років минулого сторіччя, коли разом з радянською владою прийшла на село колективізація й настала пора войовничого атеїзму. Як свідчать старожили, церкву спочатку пограбували, а через деякий час закрили. У церковному приміщенні на початках влаштували клуб, а потім – колгоспний склад. У період німецької окупації колишня церква стала місцем утримання радянських військовополонених. Після пожежі, яка нібито виникла внаслідок артобстрілу, тих же полонених і місцевих селян окупанти змусили розбирати будівлю колишньої церкви й носити каміння на будівництво дороги. У повоєнні 50-ті роки на місці колишньої церкви збудували стадіон. Залізні ворота стоять на старому футбольному полі й тепер.

І ось зусиллями сільської громади на місці колишньої церкви встановлено пам’ятний знак Пресвятої Покрови, урочисте відкриття й освячення якого відбулося минулої п’ятниці. На цю знаменну подію прийшли хресною ходою прихожани місцевого діючого храму Святителя Миколая Чудотворця, мешканці Лозуватки і сусідніх сіл, сільська молодь і школярі. В урочистостях взяли участь депутати Лозуватської сільської ради і сільський голова Віктор Арєф’єв, депутати Криворізької районної ради та її голова Віталій Яценко, а також духівництво Криворіжжя та митрополит Криворізький і Нікопольський Єфрем. Освятивши пам’ятний знак, владика Єфрем висловив надію, що на цьому місці ще возсіяє чудовий гарний храм.

Слід зазначити, що в ході урочистостей мало місце одне досить прикметне явище – під час обряду освячення пам’ятного знака похмуре небо над місцем проведення цього заходу поволі прояснилося, визирнуло сонце й навколо нього з’явилася веселка. І це було сприйнято присутніми як добрий знак.