«Вільний, але веселий»

Національний симфонічний оркестр України під орудою Володимира Сіренка виступить разом із солісткою Алією Акбергеновою (фортепіано). Ця молода, але вже визнана за кордоном українська піаністка стала лауреаткою міжнародних конкурсів у Франції, Італії, Великобританії та Австрії. Народилася в Києві. Закінчила навчання в Київському музичному училищі ім. Р. Глієра і Національній музичній академії України. Потім продовжила навчання в Австрії.

У програмі концерту прозвучать твори Йоганнеса Брамса і Бенджаміна Бріттена, представників двох різних епох і національних шкіл (німецької та англійської). Імена цих композиторів часто присутні в концертних програмах, очевидно, виконавці поєднують твори цих авторів, радше, за принципом контрасту, аніж стилістичної подібності. Відомо, що Бріттен був палким прихильником німецької музики, особливо любив Бетховена, Малера, Берга і Брамса.

«Варіації та фуга на тему Перселла» Бріттена, які прозвучать у першому відділені концерту, написані на замовлення англійського Міністерства просвіти. «Путівник по оркестру для молоді» (друга назва твору) призначений для ознайомлення слухачів із тембровими можливостями симфонічного оркестру. Кожна варіація проходить у різному тембровому забарвленні — від найвищого регістру (флейта піколо) до найнижчого (туба), врешті, головна тема проводиться в ударних. Композитор демонструє не лише темброві, а й віртуозні можливості всіх оркестрових груп, створюючи своєрідну галерею портретів, об’єднаних одним сюжетом.

Інший твір — «Diversions для фортепіано (лівої руки) з оркестром» — написано англійським композитором для відомого ліворукого піаніста Пауля Вітгенштейна, брата філософа Людвіга Вітгенштейна.

У другій половині вечора прозвучить Симфонія №3 Брамса, присвячена відомому диригентові Гансу фон Бюлову. Цікаво, що Бюлов був активним популяризатором музики Вагнера, сам себе називав nurderTakt-stockWagner («всього лише диригентська паличка Вагнера»). Водночас, з історії музики добре відома боротьба між «брамсіанцями» і «вагнеріанцями». Якщо перші на прем’єрі Третьої симфонії бурхливо аплодували, то другі шикали і свистіли. Як стверджують дослідники, в цьому творі композитор зашифрував у літерних позначеннях нот (f — as — f) свій юнацький девіз «вільний, але веселий» (freiaberfroh). Цей же мотив із трьох нот з’являється також у фіналі симфонії, утворюючи своєрідну арку.