Про «гібридні» виклики...

Більш ніж півторагодинна прес-конференція міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, яка була присвячена підсумкам діяльності української дипломатії 2017 року та пріоритетам 2018-го, не додала оптимізму щодо спроможності цього відомства посилити роль української дипломатії у світі.

ПРО ТРИ ВИМІРИ РОБОТИ МЗС

Із одного боку, шеф української дипломатії назвав успіхами у минулому році: «безвіз», який «став словом року в Україні», та «набуття чинності Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, а також досягнуті  важливі преференції в рамках ЗВТ». Щоправда, не слід забувати, що деякі західні дипломати стали нагадувати, що безвізовий режим може бути поставлений під сумнів через неухвалення Україною Антикорупційного суду.

За його словами, окремим виміром робити МЗС є взаємодія з Північноатлантичним альянсом і просування по Трастових фондах. Він нагадав, що на саміті НАТО у Варшаві Україна взяла велике зобов’язання — до 2020 року досягти стандартів НАТО. Окрім того, Клімкін наголосив, що зараз для нашої країни не існує альтернативи, як рухатися до членства в ЄС та Північноатлантичному альянсі.

Головним пріоритетом роботи МЗС, за словами міністра, «є й буде на цей рік утримання солідарності цивілізованого світу та міжнародного співтовариства в нашій боротьбі проти російської агресії й за нашу незалежність і територіальну цілісність».

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ПРО РОСІЙСЬКИЙ СЦЕНАРІЙ ФЕДЕРАЛІЗАЦІЇ ТА ФРАГМЕНТАЦІЇ УКРАЇНИ

А щодо окупованого Донбасу — це безпека й гуманітарний аспект, а також ми маємо готуватися до повернення заручників і політичних в’язнів. Окрім того, маємо піклуватися про те, в яких умовах зараз перебувають громадяни України на окупованій території.

Клімкін також наголосив, що на Донбасі зараз діє російська окупаційна адміністрація. За його словами, в ході останніх переговорів з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим щодо запровадження миротворчої місії на сході України стало зрозуміло, що Росія зацікавлена в збереженні на Донбасі російської окупаційної адміністрації, щоб зберегти цей регіон як частину своєї російської колонії. Таким чином, наголосив він, Росія намагається просуватися до федералізації та фрагментації України. Такий сценарій за визначенням ніколи не пройде, підкреслив Клімкін.

Щоправда, він при цьому не розповів про якісь нові ініціативи чи підходи щодо реінтеграції окупованих території на сході України та повернення незаконно анексованого Криму. З його слів стало зрозуміло, що Україна розраховує лише на посилення санкцій з боку США проти Росії, що цілком імовірно, але навряд чи можна очікувати на посилення санкцій з боку ЄС, де зростає кількість країн, котрі виступають за поступове скасування санкцій.

«НЕ МОЖЕ БУТИ НІЯКИХ КОМПРОМІСІВ ЩОДО НАДАННЯ ЯКИХОСЬ ДЕМОКРАТИЧНИХ ФУНКЦІЙ ОКУПАЦІЙНІЙ АДМІНІСТРАЦІЇ»

Також міністр не дав конкретної відповіді на запитання «Дня», чи готова Україна йти на болісні компроміси, щоб якомога швидше реінтегрувати окуповані території, оскільки що довше Росія контролюватиме цей регіон, то важче буде його повернути в лоно нашої держави.

Він сказав: «Чому ми запропонували концепцію дорожньої карти? Оскільки ми розуміємо, що все і одразу ми зробити не можемо, але нам потрібне бачення щодо вирішення цього питання,  зокрема і щодо того, яким має буде рішення РБ ООН відносно миротворців. Ми маємо знати, що робимо й коли. І кожен крок має бути пов’язаний з виконанням міжнародних зобов’язань Росією. Ми маємо побудувати цю послідовність, і в цій послідовності, можливо, й будуть якісь компроміси. Але в жодному разі не може бути ніяких компромісів щодо надання якихось демократичних або квазідемократичних функцій окупаційній адміністрації. Це позбавлено сенсу. Єдиний вихід — Росія має звідти вийти, а міжнародний компонент — туди зайти й поступово взяти на себе всю відповідальність».

На запитання «Дня», чи не потрібно міністерству дослухатись до порад експертів щодо посилення ролі дипломатичної служби, які полягають у виробленні комплексної стратегії посилення позиції України у світі, визначення пріоритетів по кожному напряму та необхідності розробки комплексної програми підтримки наших експортних галузей, тобто виходу України на зовнішні ринки зі своєю продукцією на основі європейських стандартів, Клімкін сказав, що така концепція існує, й відбувається її обговорення в рамках МЗС, і ми політично працюємо з різними країнами. «Від того, якщо ми закладемо якийсь формальний документ, ситуація не зміниться»,— підкреслив він. З другого боку, Клімкін заявив, що він проти розробки якогось документа, який буде спрямований на сприяння українській експортній галузі. Я — за сприяння українському бізнесові».

ПРО ПРОБЛЕМУ МІНСЬКОГО МАЙДАНЧИКА ТА  ІНІЦІАТИВУ НАЗАРБАЄВА

Коментуючи оголошену у Вашингтоні президентом Казахстану Назарбаєвим ініціативу щодо перенесення з Мінська в Астану майданчика переговорів щодо реалізації Мінських домовленостей, Клімкін сказав, що не бачить сенсу в зміні такої локації, оскільки це не принесе якоїсь доданої вартості.

Разом з тим, він наголосив, що проблема Мінського майданчика полягає в тому, що Росія не бере на себе зобов’язання й, більше того, перекручує всі домовленості й намагається поширити на Україну те, що вони мають на Донбасі, — окупаційну адміністрацію.

Затягування з призначенням послів, а таких вакансій понад півтора десятка, міністр пояснив тим, що ця ситуація пов’язана з чіткими вимогами і критеріями для голів дипломатичних місій. «Посол не має бути просто дипломатом, такі часи пройшли, він має бути ефективним на своєму місці. І жодних компромісів щодо якості послів ми не робитимемо», — наголосив шеф української дипломатії. Також він сказав, що найближчим часом Президент оголосить призначення низки послів. Однак виглядає дивною така безкомпромісність, коли у низці важливих країн упродовж двох-трьох років немає голови української дипломатичної місії. Наприклад, у нас не було два роки посла в НАТО. Як це виглядало в очах Північноатлантичного альянсу на тлі заяв про наше прагнення стати членом НАТО? Відповідь була очевидною.

«ТРЕБА МАКСИМАЛЬНО ЗОСЕРЕДИТИСЬ НА ВИРОБЛЕННІ СТРАТЕГІЇ ПРИПИНЕННЯ КРОВОПРОЛИТТЯ...»

Костянтин ГРИЩЕНКО, екс-міністр закордонних справ України:

— Звичайно, «безвіз» — це досягнення України у минулому році. А найбільшою невдачею 2017 року я вважаю те, що ми абсолютно не просунулись у вирішенні головного завдання зовнішньої політики — припинення війни на сході України. І тут головне, що немає плану, послідовної і переконливої роботи з нашими партнерами. Ми, крім майданчика ООН, не використовували інші можливості для того, щоб просувати свою позицію та вимоги.

Друге, я вважаю, що економічна складова роботи нашого зовнішньополітичного відомства в цілому відійшла не третій план. Особливо це позначається на відносинах з неєвропейськими країнами.

Третє, недоліком є нічим не виправдана затримка з ініціюванням ретельної підготовки судових позовів для відновлення прав України як держави, так і її громадян, інтересам яких було завдано шкоди в результаті анексії Криму і російської агресії на сході України.

Четвертий недолік — відсутність системності у роботі МЗС, яскравим прикладом чого є велика кількість вакансій, деякі з яких не заповнюються роками. Зокрема Казахстан та Швейцарія є яскравими прикладами цього. Ми досі не скасували славнозвісний указ 2003 року, який дозволяє Адміністрації Президента, а не особисто Президенту, виходячи з власних забаганок, затримувати призначення в тому числі на посади радників. Цьому немає жодного виправдання. А це все позначається на мотивації дипкорпусу та його ефективності. І, відповідно, недоліки минулого року є основними викликами на цей рік. Треба максимально зосередитись на вироблені стратегії припинення кровопролиття і переходу до політичного етапу у вирішені питання щодо повернення неконтрольованих територій, і про Крим не забувати при цьому. Потрібна активна професійна робота з міжнародними судовими інстанціями та іншими відомствами. Активізація нашої діяльності у впливових міжнародних структурах, у першу чергу в ООН, де ми перестали бути не постійним членом РБ ООН, яка залишається важливою сферою діяльності.

«ЗАВДАННЯ ЦЬОГО РОКУ - ЗБЕРЕГТИ ПІДТРИМКУ ЗАХОДУ»

Сергій СОЛОДКИЙ,  перший заступник директора Центру «Нова Європа»:

- Я завжди був реалістом, оцінюючи результативність зовнішньої політики - розумів, що обмежень більше, ніж можливостей. І часом ці обмеження не залежали від України. Принаймні не завжди. Задаймо, чого Україна боялася найбільше на міжнародній арені рік тому? Трамп може піти на кулуарну домовленість із Росією, до влади у Франції могла прийти політик, котра має дружні стосунки з Путіним, а ЄС відтак міг би не продовжити санкцій, безвізовий режим постав під загрозою зриву. Всього цього не сталося. Можна довго розмірковувати про причини, обставини, але правдою є те, що з США відносини на високому рівні, Україна отримала безвіз, у історії з миротворцями міжнародні партнери підтримують Україну, санкції щодо Росії продовжені і навіть посилені США. Тому минулий рік можна вважати досить результативним.

Завдання цього року - зберегти підтримку Заходу. Йдеться не лише про санкції відносно Росії. Передовсім про підтримку процесу реформ у державі. Втрата довіри може дорого обійтися Україні. І страхи річної давнини можуть справдитися. Цього разу не тому, що до влади у ЄС мають шанс пробратися симпатики Путіна. А тому, що Україна не може постійно експлуатувати позицію жертви і сподіватися таким чином, що партнери заплющуватимуть очі на маніпуляції чи недопрацювання. Зараз ми бачимо брак довіри між українською владою і західними партнерами в контексті боротьби з корупцією. Гадаю, що Україні вдасться подолати цю недовіру. Важливим залишається правовий фронт - відстоювання інтересів України в міжнародних судах у зв’язку з російською агресією. Варто фокусувати більшу увагу на виконанні Угоди про асоціацію. Проте це завдання вже не лише для дипломатії, а всього політичного класу.