«Чиста» справа

Людство відчайдушно опирається натиску продуктів, вироблених із участю хімічних та ГМО-технологій. Рух за натуральні (органічні) харчі розпочався ще в 1970-х, а в 1990-х його визнали розвинені держави та підтримали. Сьогодні світовий ринок органічних харчових продуктів, зростаючи щороку на 10—15%, сягнув понад 75 млрд євро. За даними Дослідного інституту органічного сільського господарства FiBL (Швейцарія), традиційними лідерами у світі за площами під органічними культурами є Австралія (22,7 млн га), Аргентина (3,1 млн га), США (2,0 млн га), Іспанія (2,0 млн га), Китай (1,6 млн га), Італія (1,5 млн га), Франція (1,4 млн га), Уругвай (1,3 млн га), Індія (1,2 млн га) та Німеччина (1,1 млн га).

ПІОНЕРИ ЧИ АУТСАЙДЕРИ?

Щороку «органіки» розширюють свій плацдарм. І це не лише бізнес, а подвижництво, яке ґрунтується на філософії збереження довкілля, гармонійного єднання людини з природою. Прикметно, що цього успіху органічний світ добився й завдяки українським хліборобам, зокрема здобуткам та дослідженням багаторічного керівника сільгосппідприємства «Агроекологія» Героя України Семена Спиридоновича Антонця, який уже понад сорок років вирощує зерно, виробляє тваринницьку продукцію без жодного граму хімії. Його господарство перетворилося на справжню міжнародну органічну академію, з якої не вибувають делегації з усіх кінців світу. Його ідеї пускають глибоке коріння скрізь: від США — до Австралії, від Південної Африки — до Фінляндії.

Зважаючи на цю обставину, а також на те, що наші багаті чорноземи не потребують хімії в таких обсягах, у яких її вносять, скажімо, в країнах ЄС, можна було б подумати, що Україна в органічному секторі сільгоспвиробництва попереду планети всієї. Але це далеко не так. Згідно з даними Офіса реформ напрямку органічного виробництва при Мінагрополітики, загальна площа сільськогосподарських земель, які мають статус органічних та перехідного періоду становить 381 173 га, (0,89%). В Україні лише 426 операторів органічного ринку, з них 294 виробники сільгосппродукції, 132 належать до інших категорій — трейдери, підприємці, що займаються логістикою. 2016 року обсяг органічної продукції, експортованої з України, становив близько 300 тис. тонн на суму понад 65 млн доларів США, на внутрішньому ринку реалізовано продуктів на суму 21 млн євро — приблизно 0,5 євро на особу. Одне слово, піонери органічного руху, стали його аутсайдерами.

Ці показники свідчать не лише про низький рівень купівельної спроможності населення, а й про те, що в країні досі не сформувалися філософія органічного виробництва та споживання, а також державна політика щодо його розвитку. В органічних виробників — чимало проблем, значно більше, ніж у традиційних, вони стосуються технології, сертифікації, логістики, кооперації, експорту, маркетингу, організації бізнесу...

Їх розв’язання виробники шукають на своїх конференціях та конгресах. Перший відбувся навесні 2017-го, другий — 15—16 березня 2018 року в Одесі. Він був ініційований Громадською спілкою виробників органічних сертифікованих продуктів «Органічна Україна 2018», Офісом підтримки реформ при Мінагрополітики, організований компанією «Інфоіндустрія» за підтримки Українського проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва UHBDP та українсько-швейцарського проекту підтримки органічного виробництва (FiBL).

ВНУТРІШНІЙ ВЕКТОР

Оскільки органічний сектор українського АПК в основному зорієнтований на постачання сировини за кордон, учасники форуму зосередилися на пошуку шляхів розвитку внутрішнього органічного ринку та збільшення виробництва продуктів із доданою вартістю.

За висновками голови асортиментного комітету ГС «Органічна Україна» Олексія Соломки, темпи розвитку внутрішнього ринку органічної продукції не можна назвати достатніми. Піонером українського органічного ринку стала 2007 року органічна гречка. В 2008-му вже працювало 14 органічних магазинів, які реалізували 2000 одиниць одного виду продукції, 2009-го — 36 магазинів продали 12 тис. одиниць трьох видів харчів, 2010-го — 84 магазини запропонували 90 тис. одиниць шести видів продуктів, 2014 року — 2000 магазинів розмістили на своїх полицях понад 600 тисяч одиниць 21 виду продукції. Загалом частка органічних продуктів на ринку України становить не більше ніж 0,1%.

За результатами дегустаційної виставки, яку влаштували організатори конгресу спільно з виробниками, асортиментна лінійка готової вітчизняної органічної продукції за останніх п’ять років розширилася низкою нових товарів. У переліку з’явилися молочні продукти, олія, чаї, джеми, кондитерські та хлібобулочні вироби, фруктові пасти та соки, макарони.

Органічним проривом 2017-го можна назвати відкриття в Диканьці Полтавської області органічного олієжирового заводу, а також створення виробництва органічних чаїв під торговою маркою MOL’FAR. Як розповів керівник проекту «УКРОЛІЯ ОРГАНІК» Максим Турко, новий завод здатний щороку переробляти 18 тис. тонн соняшникового насіння та 50    тис. тонн сої, першу партію органічної олії та макухи підприємство відправило в Голландію, Литву, Францію та Швейцарію. Сировину завод одержує від сільськогосподарського підприємства «Агроекологія». «Ми зацікавлені в розширенні сировинної бази, готові допомогти аграріям насінням та технологіями, плануємо найближчим часом відкрити фасувальні лінії», — розповів Максим Турко.

Світовий органічний досвід свідчить, що чистими, вільними від хімії можуть бути майже всі продукти, які ми бачимо на полицях супермаркетів: від сала і горілки до цукерок. Отже, нашим виробникам, торговим мережам і маркетологам є над чим працювати.

РУШІЇ ТА ГАЛЬМА

Головним стримуючим чинником органічного ринку є дуже низька купівельна спроможність населення, а також невміння споживачів розпізнавати серед маси товарів справжні органічні продукти, а також відрізняти їх від псевдоорганічних, скаржився директор компанії «Екород» Андрій ОЛЕФІРЕНКО. На багатьох товарах несумлінні виробники пишуть «натуральний», «еко», «біо», хоча до здорових вони не мають жодного стосунку. А тому важливо ухвалити та запровадити новий органічний закон, мають діяти освітні програми для споживачів, які зорієнтують їх у морі товарів та пропагуватимуть переваги здорових харчів.

Директор T.B.Fruit Олег Мочалюк вважає серйозною перешкодою для його бізнесу брак сировини. В Україні є досить високий попит на органічні соки з малини, яблук, однак органічна сировина для цього продукту у великому дефіциті, бо експортується в Європу. Не вистачає площ сертифікованих садів, а тому 99% сировини, з якої компанія виробляє продукцію, вирощена у власних або орендованих садах.

«Органічна корова — найбільший ворог сільськогосподарських культур — гречки, кукурудзи, пшениці тощо», — такими дивними словами розпочав свій виступ Олег ЖУКОВСЬКИЙ, голова наглядової ради ПрАТ «Етнопродукт», яке виробляє 66 органічних продуктів — здебільшого м’ясо-молочних. «Якби ми мали свинарник чи курник, то могли б годувати птахів та свиней чужими кормами, проте утримання однієї дійної органічної корови — це букет проблем, щоби її прогодувати треба багато землі, як мінімум два гектари...», — повідомив виробник. Із цього випливає наскільки високою є собівартість органічних молокопродуктів. Традиційний фермер на таких угіддях заробив би разів у 10—20 більше. Ціни на молочні продукти виросли удвічі, тоді як курс гривні впав утричі. Це красномовно свідчить про характер органічної економіки, яка ледве зводить кінці з кінцями. Ситуацію можна було б поправити збільшенням обсягів реалізації продукції. Запорука розвитку внутрішнього ринку — стимулювання його з боку держави, вважає виробник. На його думку, заяви чиновників про успіхи експортного напряму та наміри розвивати сільські території категорично суперечать одна одній. Бо експорт сировини стимулює розвиток переробки за кордоном, але одночасно ставить хрест на вітчизняній та перспективах села.

Дослідження французького ринку свідчать, що для виробництва органічної продукції треба в 2,5 разу більше трудових ресурсів, ніж для традиційної технології. В Україні, де рівень технічної озброєності значно нижчий, органічне виробництво потребуватиме в п’ять разів більше працівників. Ось ключ до розв’язання проблеми трудової зайнятості сільського населення. А тому треба дбати не про експорт органічної продукції, а передусім, щоб вона продавалася в Україні. «А тому я хотів би від держави простого кроку: зробіть державне замовлення на органічний продукт для дитячого садочка, школи та лікарні. Якщо в деяких західних країнах, наприклад Чехії, дошкільні, освітні та медичні заклади зобов’язані купувати 70% органічних продуктів, то чому для нас це непосильне завдання? Чому відповідні державні органи, які покликані контролювати якість продукції, не можуть сказати всю правду про неорганічні продукти, наскільки вони шкідливі?» — обурювався Жуковський.

Виробник пропонував зробити прості і зрозумілі речі, які стали для Європи навіть банальними, проте в Україні вони звучать, як фантастика.

ШВЕЙЦАРСЬКИЙ «ОРГАНІЧНИЙ» ГОДИННИК

За зразок внутрішньої органічної моделі можна взяти ту, яку збудувала маленька Швейцарія з площею — 41 тис. кв. км та 8,3 млн населення, висловила переконання менеджер швейцарсько-українського проекту «Розвиток органічного ринку в Україні»(FiBL) Наталія Прокопчук. Ця країна, згідно з даними дослідження FiBL, має 141 тис. га органічних земель (13,5%), 6348 виробників, 1224 переробних підприємств, ринок продуктів органіки становить 8,4%. Успіх зумовила відповідна державна політика, яка захищає внутрішній ринок від закордонної готової органічної продукції та стимулює власне виробництво. Тут створено потужні «парасолькові» організації виробників та трейдерів, розвинута мережа консультаційних послуг для фермерів, торгові мережі щорічно інвестують у органічне виробництво чималі гроші, не виробники приходять в супермаркети і вмовляють менеджерів, щоб взяли їхню продукцію, а супермаркети між собою конкурують за органічну продукцію, за ширшу асортиментну лінійку. В цьому змаганні виграють і виробники, і споживачі, пояснює Наталія Прокопчук. Велике значення також має політика сталого розвитку сільських територій. Одне слово, органічна модель у цій країні працює, ніби швейцарський годинник.

Коли ж Україна досягне швейцарського ідеалу в сфері органічного виробництва? З такою слабкою аграрною політикою, мабуть, не скоро. Слава UHBDP, FiBL, «Добробуту громад» та іншим міжнародним проектам, які допомагають дрібним фермерам впроваджувати нові аграрні технології, створювати кооперативи та логістичні центри!

Але, мабуть, і наша держава нарешті має запровадити у своїй діяльності хоч щось із практики цих фундацій. Під час «органічного брекфесту», який відбувся за два тижні до конгресу, заступник міністра аграрної політики з євроінтеграції Ольга Трофімцева висловилася проти дотацій органічним виробникам, мовляв, це може їм тільки зашкодити. Ти подивись, а багатомільярдні дотації, які одержав торік МХП та інші латифундії, їм чомусь не зашкодили! Міністерство ставить собі в заслугу участь у міжнародних виставках, де виставляється органічна продукція. До свого активу відомство також записало виділення коштів на компенсацію органічної сертифікації з бюджетів однієї чи двох областей. Але це лише епізоди, тоді як фермери чекають цілісної державною політики у сфері органічного виробництва.