Екологічний «лікнеп» для суддів

Чому важливо вберегти Тарутинський степ від розорювання, чому не можна вирубувати дерева в урочищі Бичок, що є частиною Національного природного парку «Голосіївський», чому небезпечно створювати гірськолижний курорт на території Свидовецького хребта – ці питання стали предметами судових суперечок. Найчастіше захисниками об’єктів природно-заповідного фонду виступають громади та екологічні об’єднання. Судді ж іноді беруть паузу у розгляді подібних справ, щоб детальніше ознайомитися з матеріалами та природоохоронним законодавством. Інколи ідуть коротшим шляхом, стаючи на бік тих, хто нищить довкілля.  

Є надія, що ситуація покращиться. У Національній школі суддів України стартує дистанційний курс для суддів «Права людини та охорона довкілля». Перший етап курсу триватиме з 2 травня до 15 червня. Його слухачами стануть десять суддів. Надалі планується, що курс з екологічної обізнаності стане обов’язковим для усіх, хто проходить навчання у Національній школі суддів.

Нову програму підготували фахівці міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» за сприяння Національної школи суддів та фінансової підтримки програми USAID «Нове правосуддя» у рамках проекту «Ефективне правосуддя для захисту довкілля та екологічних прав громадян».

Ідею екологічного курсу для суддів «привезла» свого часу з Канади засновниця та ректорка Академії суддів України 2003 – 2011 років, радниця Державної судової адміністрації України, кандидат юридичних наук Ірина Войтюк. Для чого це нам потрібно, Ірина розповіла у коментарі «Дню»: «Судді у повсякденній діяльності, як і ми всі, думають лише про сьогодення, а про те, що буде через п’ять-десять років, - ні. Курс потрібен не тільки для правового застосування, а й має важливу світоглядну складову. Якщо взяти Оргуську конвенцію (конвенція Європейської економічної комісії ООН про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля. - Авт.), то не усі судді про неї знають»

«По-друге, наразі діє багато шкідливих підприємств, - продовжує Ірина Войтюк. - Ми запровадили цей курс спочатку офлайн і вивозили суддів на деякі шкідливі підприємства. Спочатку ми відвідали свиноферму, а потім поїхали на костомельний завод під Жовквою. То свиноферма порівняно із заводом – це парфумерна фабрика. Цей завод – об’єкт надзвичайної екологічної тривоги, мешканці звернулися до МБО «Екологія-Право-Людина» за допомогою, бо сюди завозяться залишки тваринництва, вони не переробляються на кістяне борошно, а лежать під відкритим небом роками. Крім запаху, це ще й небезпека зараження. Ми показали суддям ці об’єкти. У результаті таких відвідин один із суддів адміністративного суду ухвалив рішення, посилаючись на Оргуську конвенцію, про закриття свиноферми, яка працювала із порушенням усіх норм. Виробництво має існувати, але треба це робити у спосіб, який не порушує основних прав на безпечне довкілля, життя та здоров’я».

На переконання Ірини Войтюк, новий онлайн-курс дозволить охопити значно більше суддів. До того ж, його практична складова залишається. Під час навчання заплановані поїздки до Чернівців та Одеси, суддям покажуть небезпечні для довкілля підприємства, а також позитивні приклади.

За словами юрисконсульта МБО «Екологія-Право-Людина» Софії Шутяк, судді зможуть стати піонерами, котрі сформують практику у прийнятті рішень щодо різних екологічних питань. Адже слухачі курсу, зокрема, ознайомляться з основними положеннями Оргуської конвенції.

«Цей курс став результатом дворічної роботи. Спочатку ми писали паперовий варіант, проводили звичайні тренінги. Та оскільки сфера довкілля дуже важлива з точки зору прав людини, зокрема після того, як Європейський суд з прав людини почав виносити рішення саме на захист екологічних прав, стало зрозуміло, що з цим у нас проблема, - пояснює Софія Шутяк. – Часто довкілля сприймається як захист пташок, лісів, тобто на примітивному рівні. Але у першу чергу частиною довкілля є люди, від природи ми беремо ресурси для життя та розвитку економіки. І стан довкілля впливає на нас. Ми вирішили попрацювати із суддями, щоб ще раз підняти цю тему. Зараз стало важче захищати екологічні права, тому треба дати суддям інструменти міжнародного права та показати, яке ж національне законодавство тут існує. На перший погляд видається, що практики немає, законів немає, що легше у такій справі відмовити, але цей курс акцентує, що всі необхідні інструменти існують».