Між «змістом» та «формою»

«Новий Курс» Тимошенко, за її ж визначенням, — це кардинальне перезаснування країни за архітектурним планом, який створить креативний клас.

Робота триватиме в чотирьох напрямках, яким політик присвятила відповідні дискусійні платформи.

Перша — «твердий шлях до миру». Він передбачає вийти зі стану війни.  Відбудувати Донбас та подбати про ветеранів. «Я знаю з ким і як говорити про мир», — з усмішкою заявила Тимошенко. 

Друга — нова Конституція.  Тимошенко пропонує переписати Основний Закон України. А для цього — виробити новий суспільний договір.

Третя —  новий економічний курс. Тимошенко обіцяє, що коли її оберуть президентом, в Україні не буде олігархів, корупції, монополій і ринку землі. Буде підтримка малого та середнього бізнесу та ІТ.

Четверта — створення гармонійної екосистеми.  Юлія Володимирівна обіцяє перетворити Україну на людино центричну країну, яка запропонує світові «принципово нову систему співжиття націй».  Тимошенко обіцяє змінити панівну, за її визначенням, парадигму «виживає сильніший» на соціально-справедливу «відкриті всі шляхи». «Ми не повинні сором’язливо заходити в історію і озиратися по сторонам, ми повинні в неї увірватися», — заявила Тимошенко.

Для цього Тимошенко обіцяє перш за все, зробити Україну парламентською державою «канцлерського» типу. Тобто коли партія балотуватиметься у парламент, то на чолі списку має поставити кандидата на посаду канцлера. Таким чином, політсила, що матиме більшість, не зможе «витягнути з-під столу» невідомого фаворита, каже Тимошенко.

До слова, не зрозуміло чому раптом спічрайтери витягли «канцлера». Чи це був такий реверанс Меркель? Чи спроба підсилити позиції успіхом Німеччини?

Для посилення ролі суспільства лідер «Батьківщини» пропонує надати громадським організаціям право «вето мовчання». Вони б могли не лише пропонувати свої законодавчі ініціативи, а й заблокувати на 10 днів голосування за дискусійний законопроект, поки його не доопрацюють.  І тут питання — хто ці «святі люди»? Де і як їх набиратимуть? Чи не будуть там учасники грантових скандалів, помічені у співпраці з олігархами?

Ще один новий орган, який пропонує Тимошенко, — Національна асамблея самоврядності. Це аналог верхньої палати парламенту, яка діє у багатьох країнах. За задумом, асамблея на третину складатиметься з голів всеукраїнських асоціацій і на дві третини — з лідерів думок.

«Вона буде колективним президентом», — каже Тимошенко.

Повноваження в асамблеї будуть вагомі: пряме право вето, право законодавчої ініціативи, право нагороджувати від імені держави та можливість призначати голову Центральної виборчої комісії, керівника Державного бюро розслідувань та інших керівників.

Ще нововведення — можливість всенародного референдуму щодо позачергових парламентських виборів та право законодавчої ініціативи для українців.

Для судової системи Тимошенко теж має пропозицію: обирати суддів першої інстанції дебатами, щоби люди самі визначали, кому більше довіряють. А вже апеляційних та касаційних суддів — за чергою у спеціальному реєстрі.

Таким чином Тимошенко  — як «вдячна учениця» — практично повторила політичний трюк Леоніда Кучми, який він використав на початку своєї політичної кар’єри на посаді прем’єр-міністра України, тільки дещо його модернізувала.   Кучма-прем’єр  в парламенті у відповідь на докори на свою адресу щодо глибокої економічної кризи, сказав  «Ви мені скажіть, що ми будуємо, і я це збудую!».  Тимошенко пішла ще далі:  скажіть, що зробити, і робіть самі.

ЩО НЕ ТАК?

Якби перформанс Тимошенко на сцені подивився б режисер Станіславський, він сказав би «Не вірю». І був би правий.

Спічрайтери написали Юлії Володимирівні десятки сторінок тексту про те, у чому вона абсолютно не орієнтується, і що їй час від часу було складно навіть прочитати — на кшталт «лінокса» чи «айті-принтерів». Більше того, підкреслено модерністський і футуристичний компонент промови Тимошенко періодично вступав у гострий контраст із абсолютно «печерними» тезами, які вона озвучувала значно впевненіше, ніж розповідала про лінокси і блокчейни. Наприклад, про зовнішнє управління Україною, яке здійснюється в інтересах глобальної олігархії та її необмежених апетитів. А коли вона розповідала про несправедливо розподілений ресурс — 8 найбагатших людей планети мають у власності стільки, скільки вся найбідніша половина світу — було відчуття, що на сцену на зміну «стриптиз еру» виїде ленінський броньовичок, і Юлія Володимирівна закличе з нього до нової пролетарської революції і експропріації експропріаторів.

«Будь-кому, хто не страждає на склероз, була очевидна навіть не вторинність, а тисячоринність озвучених Тимошенко модерністських закликів, — каже журналіст Орест ЗОГ. —  Починаючи від назви «Новий курс», де крім явного наслідування Рузвельту є напівплагіат з порошенківсього «Жити по-новому», — і аж до намірів продати суспільству під вибори ідею чергового оновлення і модернізації. Скільки їх вже було, цих команд озимого покоління, партій і партійок зі словом «Нова» у назві, закликів до нової індустріалізації та всякого іншого продуктивного села. Ці проекти в Україні регулярно та неминуче провалювалися. Тим більше проваляться вони у виконанні Тимошенко, яка, нагадаємо, вперше потрапила до Верховної Ради у 1997-му, а до уряду на віце-прем’єрський пост у 1999-му. Ось вона, нова людина у владі, яка прокладе для України новий курс, а  свині навчаться літати».

Ні гра голосом, ні сленг, ні запрошення новомодних інтелектуалів — не допомогли лідерці Тимошенко переконати цільову аудиторію в своїй щирості. «Я не відчула на емоційному рівні, що Тимошенко горить ідеями, які вона презентувала. Ії виступ був штучним, як і її пластика на обличчі. Їй хочеться всім подобатись. А так не буває», — говорить політичний психолог Богдана БАБИЧ.

Але навіть якщо уявити, що «Новий курс» — це справді план дій нового Президента, то це не більше ніж, як каже головний редактор «Дня» Лариса Івшина «спроба накласти макіяж на людину, яку потрібно вести в реанімацію».

Натомість, як каже Сергій Фурса, що «Новий курс» Тимошенко — це курс на Венесуелу. «Відсутність ринку землі, активне друкування грошей, щоб підтримувати всіх дотаціями і дешевими кредитами, активне втручання держави в економіку (баланс, йолки-палки, між державним і приватним), дешеві тарифи, велика частка державних підприємств (приватизація це зло, даєш націоналізацію і реприватизацію) — це все постулати «Венесуельського економічного дива». Формують бідність, девальвацію, тіньовий ринок і інфляцію. І це все є в пропонованому унікальному новому курсі України», — каже політолог.

За дев’ять років роботи в економічній редакції газети «День» я давно навчилась сприймати декларації політиків між рядків, розуміти їхню мотивацію і межі амбіцій. І хоч на початку свого тригодинного вітального слова Юлія Володимирівна запевнила, що захід непартійний, не є елементом передвиборчої кампанії чи агітацією за неї як кандидата в Президенти, все було саме так.

Тимошенко дуже хоче бути Президентом. Це — найвища її мета. Безпрецендента жага влади — еліксир її «політичної молодості».  Різноманітні комбінації політичних союзів, образи і чуття.

Попри домінуючий антирейтинг усіх політиків кучмівської пори (народ не хоче вже бачити нікого з тих, хто довів країну до війни і зубожіння), Тимошенко  умудряється показувати лідируючі позиції в опитуваннях щодо голосування на наступних президентських виборах.

Хоча, справедливості ради треба зауважити, що це не лише її заслуга. Результат Тимошенко — це тест на здатність українського суспільства рости.  Якщо після всіх історій в її політичній біографії вона досі не стала токсичним союзником для молодих політиків та інтелектуалів, і вони охоче несуть їй свої напрацювання, тішачись, що вона «внесла їх в суспільний дискурс» —  це інфантильність.

Фурса описуючи свої враження від «Нового курсу» Тимошенко, написав, що «Юля пішла all in». Що з картярської мови перекладається як «максимальна ставка» — ризик втрати всього, що маєш для гри.   Насправді нічого подібного.  П’ятничний форум в КиївЕкспоПлаза — це був не більше не менш тест драй нового іміджу.  Тимошенко розуміє, що рейтингу, який вона зараз має недостатньо для перемоги. Бо її електоральна база застрягла на рівні патерналістсько орієнтованого виборця. Тому їй конче потрібно залучити нові групи. Інтелектуали її не сприймають і не довіряють. І хоч вони становлять меншість, але саме вони задають тренди для більш широких мас. Форум — це була спроба «продати» інтелектуалам їх же ідеї. І пообіцяти їх реалізувати після перемоги на виборах. 

На обкатку нового іміджу штаб відводить два місяці. Якщо до серпня президентський рейтинг Тимошенко не підросте, вона знову повернеться до «коси, села і «любі мої».