«Люди здатні зазирнути в майбутнє, не обертаючись у минуле»
1 липня вперше у Києві легендарний диригент Ріккардо Муті представить свій знаменитий творчий проект «Шляхи дружби»
У біографії Ріккардо Муті безліч фактів, за які чіпляється око. Багато з них характеризують маестро як людину безкомпромісну, а подеколи й навіть жорстку. «Або співайте те, що написав Белліні, або шукайте собі іншого диригента», — якось сказав Муті знаменитому тенору Лучано Паваротті. Що ж скаже Ріккардо Муті українським музикантам? Адже 28 червня під орудою великого італійця розпочнуться репетиції оркестру і хору Національної опери України спільно з Молодіжним оркестром Луїджі Керубіні, українськими оперними зірками Людмилою Монастирською та Сергієм Магерою, американським актором Джоном Малковичем, а також молодими музикантами із Маріуполя.
Гранд-концерт відбудеться 1 липня на Софійській площі — понад 300 музикантів з Італії та України виконають безсмертні музичні твори, які з’єднають одне з найдавніших міст Європи — Равенну з величним Києвом у проекті маестро і престижного Ravenna Festival — «Шляхи дружби» (Le Vie dell’Amicizia/The Roads of Friendship).
Нагадаємо, Ріккардо народився в сім’ї лікаря, мав п’ять братів. Його батько дуже любив оперу і мав прекрасний голос. Щоранку дома виспівував арії з «Аїди», «Ріголетто», «Трубадура», «Stabat Маtеr».... Батько Ріккардо був переконаний, що будь-яка порядна людина повинна хоч трохи, але розбиратися в музиці, тому кожен із п’яти його синів мав освоїти який-небудь музичний інструмент. Коли настала черга Ріккардо, він отримав від Санта Клауса в подарунок скрипку, яка стала «справжнім болем у шиї». Хлопчикові було всього вісім років, і всі радощі життя майбутньому видатному музикантові замінили сольфеджіо та «жахливі заняття на скрипці»...
Вперше Ріккардо Муті почув оркестр, коли йому було 15 років — хлопчика привіз Ніно Рота, перший наставник. Враження, пов’язані з досвідом зіткнення з симфонічною музикою, виявилися настільки бляклими, що Муті тут же забув імена композиторів і назви виконаних творів.
Ріккардо Муті каже, що «не шукав професії, а вона сама знайшла його» в той момент, коли директор консерваторії Сан П’єтро а Майелла попросив його, студента фортепіанного факультету, подиригувати на випускному концерті. Викладач за один вечір навчив його задавати темп, а через добу він уже репетирував концерт Баха зі студентським оркестром.
Перш ніж стати диригентом, Р. Муті вивчав філософію, композицію, навчався гри на фортепіано. У 27 років він уже виступав зі Святославом Ріхтером, який перед їхнім першим концертом у Флоренції влаштував іспит, запропонувавши разом сісти за рояль і зіграти в чотири руки концерти Моцарта і Бріттена. Почувши гру Ріккардо, Ріхтер сказав: «Якщо ви диригуєте так само, як граєте на роялі, ви хороший диригент».
Святослав Ріхтер став для Муті не тільки великим другом, а й взірцем у мистецтві та житті, навіть був присутній на одруженні музиканта в Равенні в якості... «весільного фотографа», а наприкінці вечора між Ріхтером і Ніно Рота відбулася справжня музична «дуель». Обидва музиканти виконували найбільш рідкісні речі з оперного репертуару й мали вгадувати одне в одного, і Ріхтер «показав таку обізнаність, якої від нього ніхто не очікував». Його компетентність пояснювалася тим фактом, що в молодості він працював акомпаніатором в Оперному театрі в Одесі.
До речі, Муті розшукував Марію Каллас через спільного друга, щоб запропонувати їй заспівати «Леді Макбет». Якось увечері задзвонив телефон. У слухавці він почув незнайомий жіночий голос, який кокетливо сказав: «Ми з вами не знайомі, але ви знаєте, хто я. А я знаю — хто ви». Це була вона! Муті відчув надзвичайне щастя, коли почув вимовлене нею своє ім’я, і відповів, що вважатиме за честь зустрітися з нею, але вона з інтонацією Леонори з останнього акту «Трубадура» вимовила: «Сьогодні вже занадто пізно...» Згодом Р. Муті казав: «Як би я хотів, щоб інші сопрано могли б сказати це, як вона! І щоб цей голос звучав вічно...»
1986 року Ріккардо Муті очолив знаменитий театр «Ла Скала», яким керував 19 років! Цей період музикознавці вважають «золотим віком театру», але маестро покинув його зі скандалом...
У ніч на 12 березня 2011 року Римський оперний театр виступав з номерами із опери Верді «Набукко». Диригентською паличкою тоді завідував Муті. По закінченні фрагмента Va, pensiero, в якому міститься текст «Oh mia patria, sм bella e perduta...» ( «О моя країна, настільки прекрасна і така втрачена...»), публіка зааплодувала. Раптово Р. Муті, ігноруючи оперні закони та суворі умовності самого Дж. Верді, звернувся до аудиторії з невеликою промовою. Він розповів про схвалюване урядом Берлусконі «суворе урізання бюджету» і про те, що зміни особливо вплинуть на фінансування культури й мистецтва. Ріккардо також говорив про необхідність зберегти живу культуру в Італії. Диригент заявив, що «вбивство культури в такій країні, як Італія, є злочином проти суспільства». Він також назвав культуру «духовним клеєм», покликаним гуртувати людей. Після того Ріккардо Муті запропонував глядачам взяти участь у повторному співі Va, pensiero разом із хором. Цим італієць знову пішов проти традицій оперного спектаклю. Аудиторія із задоволенням підтримала ідею. За словами Муті, «80% тих, хто прийшов, знали слова і підспівували», тим часом як «деякі члени хору розплакалися...»
У житті митця були навіть страйки оркестрів — тоді Муті сідав за рояль і сам акомпанував солістам.
Нагадаємо, щороку з Молодіжним оркестром Луїджі Керубіні маестро подорожує в різні країни світу з проектом «Шляхи дружби». Разом вони вже виступали в Сараєво, Бейруті, Нью-Йорку, Стамбулі, Каїрі, Дамаску, Найробі, Токіо. Суть цього проекту в тому, що до італійців приєднуються місцеві музиканти. За допомогою музики, відзначив Р. Муті, «люди здатні зазирнути в майбутнє, не обертаючись у минуле».
До речі, він виступав з оркестром «Ла Скала» в Сараєво одразу після закінчення руйнівних бомбардувань, прилетівши туди військовим літаком. У липні 2001-го давав концерти в Єревані і Стамбулі, прилетівши до Туреччини вірменським літаком і немовби «перекинувши ідеальний місток між двома країнами, розділеними упродовж десятиліть боротьбою та ненавистю».
У вересні 2002-го, в річницю вибуху веж-близнюків у Нью-Йорку, Ріккардо Муті дав концерт у «Лінкольн-центрі», на якому були присутні родичі жертв теракту, котрі принесли з собою фотографії загиблих...
Сам Ріккардо Муті з теплотою згадує концерт у Трієсті (2010 р.), коли цей виступ став місцем зустрічі президентів трьох країн, які перебували на той час у політичному протистоянні — Італії, Словенії та Хорватії.
Минулого року «Шляхи дружби» відзначили свій двадцятирічний ювілей безпрецедентним проектом: два концерти зведеного ірано-італійського оркестру — в Тегерані й Равенні. Як виявилося, за релігійними законами Ірану жінки не можуть виступати на сцені соло, виконувати сольні концерти й арії. Муті довелося вивести на сцену виключно чоловічий склад солістів, а жіночий склад оркестру і хору виступав у хустках. Приїзд Ріккардо Муті у Тегеран став сенсацією, проривом до свіжого культурного і гуманітарного простору!
Ще одне незвичайне починання музиканта — виступ в... італійських в’язницях. Муті переконаний, що музика може прийти на допомогу людині в найтрагічніші та найважчі моменти життя, а також утримати молодь від скоєння багатьох помилок.
Ріккардо Муті є кавалером багатого розсипу престижних нагород, у числі яких і найбільша премія у світі класичної музики — Приз імені Брігіт Нільссон — за «видатний внесок у розвиток опери і концертів», а також Grammy і т. ін. Перш за все, ім’я Муті асоціюється з музикою Джузеппе Верді.