Аби на власні очі побачити край, де була потужна чеська колонія

Генеральний консул Чеської Республіки Павел Пешек та заступник Генерального консула з питань освіти, культури, економіки Ігор Шедо відвідали волинське село заради того, аби на місці побачити край, де свого часу була потужна чеська колонія. Чехи оселилися тут, придбавши землю, у 1870 році, і господарювали до 1947-го. Опісля 70 чеських родин виїхало на історичну батьківщину, а на їхнє місце заїхало стільки ж родин словаків. Купичівський голова Сергій Кость, походженням зі словаків, і  написав проект з благоустрою чеського кладовища.

Проект він назвав «Історія не заростає бур’янами», і громада сподівається на фінансову підтримку Чеського консульства. Та у Купичеві вже й самі почали облаштовувати місце останнього притулку людей, які тут мешкали. Обгородили кладовище, зрізали старі дерева. Причому кошти виділила як сільська рада, так і товариство чеської культури «Матіце волинська» з Луцька, робили свої пожертви і нащадки словаків та українські родини,  а також — СВК «Дружба».  Кладовище діє, на ньому ще захоронюють. Насамперед голова хоче встановити тут стелу пам’яті і капличку. Капличку — з бруса і під євродахом  — виготовили за підтримки місцевого підприємця і мецената Романа Микитюка, навесні її і встановлять.

Останній раз нащадки чехів приїжджали у Купичів ще у 1990 році. Тут народився і вчився чеський письменник Вацлав Кітл, котрий потім часто приїжджав, у Празі видавали газету «Купичівський голос», яку редагувала Мілена Жакова. «Ми бережемо пам’ять про чехів та словаків, які тут мешкали, — каже Сергій Кость. — Вони багато зробили для розвитку цього краю. Ми, православні, молимося у колишньому євангелічному костелі, який чехи-переселенці звели у 1933—1938 роках. А коли 1947-го виїжджали, передали його православним, тепер тут Преображенський храм».

Та навіть сільська рада розташована у колишньому будинку чеха Буяльського, спорудженому в 1932—1937 роках! Також тут розташовані пошта і перукарня.

Дипломати з Чеського консульства  відвідали і місцеву школу, яка відзначається тим, що має три музеї: музей історії села, музей розвитку школи та перший та єдиний в Україні музей солом’яного мистецтва.