Коли геній мовчить
«Неювілейні» нотатки до Дня народження Ліни Василівни Костенко
Мовчання постаті такого масштабу, як Ліна Костенко, приголомшує й вражає незрівнянно більшою мірою, аніж «всесвітній гамір» наших виборчих кампаній, галас (ніби гуркіт пневномолота або мотора літака під самісіньким вухом) політичних розбірок наших владців й взагалі геть усі істерики, крики, волання й злобні зойки. Ліна Василівна сама вичерпно точно пояснила, чому вона свідомо відмовляється виходити — і то не перший рік — у токсичний український «публічний простір»:
Прости мені, мій змучений народе,
Що я мовчу. Дозволь мені мовчать!
Бо ж сієш, сієш, а воно не сходе,
І тільки змії кубляться й сичать.
Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні.
Злість рухає людьми, але у бік безодні.
Ліна Василівна це вичерпно пояснила (останні два рядки цього вірша — це просто блискуча характеристика українських виборів-2019). А ось чи пояснимо ми самим собі, чому така позиція першого поета України (її з абсолютною підставою можна назвати громадянською) не привертає належної уваги суспільства?
Втім, є й позитивні новини. Їх не так вже й мало. Приміром, 23 березня у Національній філармонії України відбудеться вечір «Весна підніме келихи тюльпанів», присвячений дню народження Поета, за участю Раїси Недашківської, Людмили Марцевич, Ігоря Завадського, Тетяни Школьної, Руслани Лоцман, Лілії Кобильник, інших знаменитих митців. А журналістка і поетеса із Чернівців Ірина Мороз запустила хештег #вітаю_ліну_костенко (записую коротеньке відео з улюбленим віршем, а потім — постять його). Отже, слово великого Митця йтиме до людей!