«Вселяв віру в перемогу»

Український національний прапор впродовж десятиліть був під суворою забороною.  Але історична справедливість взяла гору і, починаючи з 1992 року, він є одним із головних символів незалежної Української держави. Жовто-блакитні барви, нанесені на сьогоднішній Державний прапор України, з’явилися на ньому не випадково: вони символізували Київську Русь ще до того, як її охрестив князь Володимир. З історії відомо: перші прапори часів Київської Русі мали трикутно-клинову форму, а найпоширенішим кольором був червоний. Пізніше, у ХІV столітті, його замінили синій та жовтий кольори. Особливо розповсюдженими ці кольори були у Війську Запорозькому. Згадаймо картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» та «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва 1649 року», на яких зображені синьо-жовті знамена. Після того, як російський царат остаточно знищив українське козацтво,  питання про національні символи тривалий час не піднімалося. Більш того, остерігаючись національного пробудження українців, Москва карала за «настирливість» у цьому питанні...

Лише з проголошенням у січні 1918 року Української Народної Республіки у якості Державного прапора було затверджено синьо-жовте полотнище. Та після того, як більшовицька Росія остаточно окупувала Україну, про цей Прапор довелося забути. Але найбільш свідомі українці, насамперед з числа вояків Армії УНР, ризикуючи життями, зберігали стяги протягом десятиліть. Під ним воювали і воїни Української Повстанської Армії. Ось як відгукувався про Український прапор Митрофан Кожух — вояк одного із загонів УПА:

ФОТО З ФЕЙСБУК СТОРІНКИ VIKTORIYA ZUBENKO

«Ми знаходилися в оточенні ворогів. У найтяжчі хвилини, коли, здавалось, скінчилися фізичні й моральні сили для продовження боротьби, наявність Українського прапора підбадьорювала, вселяла віру в перемогу. Дивлячись на нього, згадували вояків УНР, свою молодість. І вірили, що настане той день, коли наш Прапор майорітиме над усією Україною».

ГРАВЮРА (ДЕРЕВОРИТ) НІЛА ХАСЕВИЧА

У післявоєнний час наявність синьо-жовтого прапора теж прирівнювалася до тяжкого злочину. Зі всіма витікаючими наслідками. Але, як згадував покійний В’ячеслав Чорновіл, навіть під страхом опинитися в застінках КДБ війдчайдухи-українці зберігали його, очікуючи кращих часів. І вони настали: 24 серпня 1991 року Верховна Рада України проголосила державний суверенітет України. А наступного дня, тобто 25 серпня, до сесійної зали внесли синьо-жовтий прапор. Священик Української автокефальної православної церкви Петро Бойко відразу його освятив!..

— Це був один із найщасливіших днів мого життя, — розповідав Лесь Танюк — голова Всеукраїнського товариства «Меморіал». — Я дивився на це дійство і на моїх очах виступили сльози — сльози радості. Не вірилось, що дожив до цього дня!...

Проте синьо-жовтий  ще майже 2 тижні не могли підняти над парламентом, оскільки  за це рішення потрібні були 226 голосів народних депутатів. А їх не було, незважаючи на емоційні заклики голови парламенту Леоніда Крачука «взятись за розум і не осоромлюватись перед усім світом». Вони знайшлися лише після того, як Леонід Макарович пригрозив своєю відставкою. Сталося це 4 вересня 1991 року. А 18 вересня Президія ВР України своєю Постановою «Про прапор України» надала синьо-жовтому статус Державного прапора країни. Відтоді під ним прапором зустрічають  іноземних гостей, приймають військову присягу, працюють посольства України тощо.

23 серпня 2004 року тодішній Президент України Леонід Кучма видав Указ «Про день Державного Прапора». У ньому, зокрема, сказано:

«На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України, постановляю:

Установити в Україні День Державного Прапора України, який відзначати щорічно 23 серпня».

Чого тільки не вигадували про український прапор наші недруги! Вони, зокрема, стверджували, що його «перевернув» за часів свого правління гетьман Павло Скоропадськимй, і що розташування кольорів не відповідає правилам геральдики. Окремі російські «історики» стверджують, що прапор нам подарували... шведи. Як знак вдячності за «зраду Мазепи»!..

Протягом століть жовто-блакитний прапор був символом боротьби за національні й соціальні права українців. У ньому втілені віковічні прагнення нашого народу до миру, праці, краси та багатства рідної землі. 

Сьогодні Український Прапор муляє очі нашим ворогам. Насамперед російським найманцям. Навесні 2014-го, коли так звана російська весна починала розповзатись Донбасом, їхні вожді стверджували, що «через кілька днів над жодним містом, жодним селом не буде бандерівських прапорів». Та не так сталося, як гадалося: Українське військо почали гнати нечисть туди, звідки вона прийшла. І над звільненими містами починали майоріти державні прапори. Майорять вони там і сьогодні. Впевнений: настане час і вони майорітимуть над усім Донбасом.